Я перекладаю вірш Домінго Альфонсо
який називається Переправа через річку.
Коли я відриваюся від сторінок вже ніч.
Я ходжу по кімнаті знаючи про привидів
які виникають в тиші.
У спальні спить Марія.
Я стою в дверях і дивлюся як вона дихає
і уявляю як це буде
коли хтось із нас помре.
За 8 років
ми не розлучалися більше ніж на кілька днів.
Кіт зіскочив мені під ноги і продефілював мимо.
Я відкрив двері чорного входу. За ними
взагалі жодного звуку. Якщо хтось
кличе когось в цей час ночі
я його не чую. Вега самотньо
миготить угорі, тисячі світлових років
до сузір'я Ліри.
Велика арфа безмовна.

Steve Kowit CROSSING THE RIVER
I am translating a poem by Domingo Alfonso
called Crossing the River.
When I lift my head from the page it is night.
I walk thru the rooms aware of the shapes
that loom in the silence.
In the bedroom Mary has fallen asleep.
I stand in the doorway & watch her breathing
& wonder what it will be like
when one of us dies.
In 8 years
we have not been apart for more than a few days.
The cat drops to my feet & sashays past me.
I open the side door. Outside
there is no sound whatsoever. If things
call to each other at this hour of night
I do not hear them. Vega alone
gleams overhead, thousands of light years
off in the region of Lyra.
The great harp is still.
https://www.youtube.com/watch?v=tdC6TdCZfBc&t=43s