Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.
Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.
Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.
Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,
Торгували зіпсутими яйцями
Збунтувався народ,
Упіймав тих заброд
І позбулись яєць під Загайцями.
В ресторані у Богодухові
Подавали котлети із мухами.
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.
Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов’янський слід,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Стів Ковіт Переправа через річку
який називається Переправа через річку.
Коли я відриваюся від сторінок вже ніч.
Я ходжу по кімнаті знаючи про привидів
які виникають в тиші.
У спальні спить Марія.
Я стою в дверях і дивлюся як вона дихає
і уявляю як це буде
коли хтось із нас помре.
За 8 років
ми не розлучалися більше ніж на кілька днів.
Кіт зіскочив мені під ноги і продефілював мимо.
Я відкрив двері чорного входу. За ними
взагалі жодного звуку. Якщо хтось
кличе когось в цей час ночі
я його не чую. Вега самотньо
миготить угорі, тисячі світлових років
до сузір'я Ліри.
Велика арфа безмовна.
Steve Kowit CROSSING THE RIVER
I am translating a poem by Domingo Alfonso
called Crossing the River.
When I lift my head from the page it is night.
I walk thru the rooms aware of the shapes
that loom in the silence.
In the bedroom Mary has fallen asleep.
I stand in the doorway & watch her breathing
& wonder what it will be like
when one of us dies.
In 8 years
we have not been apart for more than a few days.
The cat drops to my feet & sashays past me.
I open the side door. Outside
there is no sound whatsoever. If things
call to each other at this hour of night
I do not hear them. Vega alone
gleams overhead, thousands of light years
off in the region of Lyra.
The great harp is still.
https://www.youtube.com/watch?v=tdC6TdCZfBc&t=43s
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
