Я не покликаний для визначніших цілей, ніж ці пісні короткі напівнароджені;
Я не покликаний терзати струни ліри і виправляти помилки народів.
Мені торкнутись слави кінчиками пальців не веліли;
Але я зміг розглядіти своє ім'я у круговерті плину.
І все ж через роки тобі, читаючий при сяючому світлі
В вечірній тиші чи під музику самотнього струмка,
Чи десь на тихому осяяному Богом згірку над галасливим світом
Прошепочу, любов - не слава, моя єдина мрія.
О, в юності, колись я міг співати пісню, в якій звучала
Чарівна музика душі, яка завжди у вись злітала
Наперекір устам безмовним! Я нині знаю правду, я самотній,
А біля мене розбита арфа і юності моєї попіл.

Max Ehrmann "EHEU!"
I was not called for greater tasks than these brief half-born songs;
I was not called to smite the lyre and right a nation's wrongs.
Not even was I bidden touch the finger tips of fame;
But in the eddies of a stream I scrolled my name.
Yet you who read perchance in after years by glow of light
In evening still, or by the music of some lonely stream,
Or on some silent, God-lit hill above the noisy world--
To you I whisper love, not fame, was my one dream.
Oh, that in youth but once I could have sung a song that held
The magic music of my soul, which ever upward welled
Against my tuneless lips! I sit alone and know the truth,
With broken harp beside the ashes of my youth.