Коли народ розділяється на тих, кого не чують, і тих, хто не хоче чути, розквітають диковинні квіти еволюції. Вогненні. Є в Мікронезії біля коралового рифу Темвен чудо світу – кілька десятків штучних островів Нан-Мадол з палацами і фортецями, збудованими у 13 – 14 сторіччях,. По вулицях між ними плавають човни, як у Венеції. Вожді, які задумали і реалізували Мікронезійську Венецію, називали себе Сауделерами. На острові змінилося 16 поколінь Сауделерів. Кожен наступний був жорстокіший і кривавіший від свого попередника. Сауделер VІІ став першим людожером – для нього відгодовували товстунів. Його дружина полюбляла смажену людську печінку. Всі без виключення правителі були дуже жорстокими, всі вимагали будувати для них нові острови і палаци, обкладали підданих все більшими податями, забороняли їсти все нові й нові продукти – рибу, фрукти, овочі. Тиранія була нелюдська. Але поклало їй край не повстання підданих, а напад воїнів з острова Косрае близько 1500 року. Там прознали, що піддані Сауделера ненавидять своїх правителів і будуть раді іншому вождю. Триста тридцять воїнів висадилися на штучних островах – ніби як гості, щоб помилуватися місцевими чудесами, та й перебили правителів разом з охороною. Тиранії настав кінець.

Раби, щоб звільнитися, повинні повстати проти рабства, але історія не знає успішних повстань рабів. Навіть, Громадянська війна в США за звільнення негрів велася між білими Півдня і білими Півночі. У грудні 1816 року людинолюбці США створили Африканське колонізаційне товариство (АКТ), метою якого було повернення негрів на їхню прабатьківщину. Ідея витала в повітрі. Расисти вважали, що чорношкірих неможливо цивілізувати, бо й розумом обділені, і до злочинів схильні, і засмічують своїми неповноцінними генами високоякісні європейські гени. Гуманісти теж не мовчали: біла людина мусить спокутувати свою вину перед вивезеними з Африки чорношкірими невільниками.
АКТ накупило на 50 доларів різних потрібних у господарстві товарів і у 1819 році виміняло на них у вождів місцевих племен 13 тис. кв. км землі західного побережжя Африки. Щоб допомогти неграм повернутися на батьківщину, конгрес США виділив 100 тис. дол. Пожертви від різних штатів дали ще 150 тис. дол. Близько 13 тис. американських негрів повернулися в Африку на приготовану для них батьківщину. 26 червня 1847 року була проголошена незалежна Республіка Ліберія. Прапор Республіки повторив прапор США, червоно-білі смуги і одна біла зірка на синьому тлі. Конституція Республіки повторила Конституцію США. Демократія стала основою державного устрою. Партії республіканців і демократів утворили двопартійну політичну систему.

Американоліберійські демократи швидко навчилися вести переможні війни з озброєними списами і стрілами племенами. Продані в рабство чорношкірі аборигени дали первинний капітал для чорношкірих прибульців. А далі раби з аборигенів, яких господарі називали „звірами”, почали працювати на плантаціях і рудниках своїх володарів. „Звірів” не треба було вчити ремеслам, грамоті, долучати до християнства, вчити гігієні, лікувати. Американоліберієць виявився жорстокішим за білого рабовласника, 2,5 % англомовного населення Ліберії поневолили племена на своїй території, а ліберійська демократія виродилася в диктатуру.
Коли народ розділяється на більшість, яку не чують, і меншість, яка не хоче чути, розквітають вогненні квіти воєнних переворотів і громадянських війн. Вони перетворили Ліберію в одну з найвідсталіших і найбідніших країн Африки.

Скільки років треба водити народ пустелею, щоб він позбавився рабської психології? Якщо не відриватися від дивану, то Моїсей водитиме свій народ лише в інеті, а нові Сауделери десь у сьомому поколінні побажають на обід печеню зі спеціально відгодованих підданих. Не допоможе ні найкраща Конституція, ні політична двопартійність, хіба що з Мікронезії на човнах прибуде рятувальна експедиція, коли там прознають, що місцеве населення не любить своїх правителів. Аби тільки рятувальники не виявилися людожерами вже в першому поколінні.