За 20 кілометрів від зменитого Переяслава (колишній Переяслав- Хмельницький), на лівому березі річки Трубіж, лівоборежної притоки Дніпра, на Київщині, розкинулось невеличке село Пристроми. Згадується у писемних джерелах XVI століття. Існує декілька версій походження назви села. Одна з версій говорить, що приїжджі купці погано поставились до мешканців села, за що були піймані за селом біля річки Трубіж і побиті — «пристромлені» до дна річки. З того часу село і дістало назву «Пристроми», а жителів села стали називати пристромчанами. Отож чужих купців тоді пристромчани, попередники козацьких полків Богдана Зиновія Хмельницького, "пристромили". В той час як з плином часу серед селян виросли й "свої" чужинці. Деяких з них, ревних прихильників одвічного ворога України - московії, на жаль, досі не пристромила історія до дна Трубежа хоча б морально.
У 1938 році в родині пристромчанина Петра Толочка-старшого народився син -теж Петро. На сьогодні - український науковий діяч, історик, професор (1988), академік НАН України, член Президії НАН України, директор Інституту археології НАН України (1987—2017), доктор історичних наук, Народний депутат України III і IV скликання. Балотувався в президенти України.
Не буду заглиблюватись в кар'єрну долю Петра Толочка як фахівця з історії, зокрема історії Руси-України. Історики з України були вимушені писати історію нашої Батьківщини під пильним наглядом спецслужб московсько-більшовицьких окупантів. Проте усе ж слід згадати його наукового керівника, Федіра Павловича Шевченка, доктора історичних наук, професора. Всупереч жорстокому нагляду окупаційної влади за працями істориків, Федір Шевченко попри оспівування соціально-економічних зв'язків підколоніальної України з московією, усе ж наважився на незначне - у1966 році опублікував статтю «Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну?», взявши таким чином участь у частковій реабілітації Михайла Грушевського в УРСР у 1960-х роках. В 1972 році, на хвилі посилення контролю, боротьби з інакодумством та репресій, Федора Шевченка було звільнено з посади директора ІА АН УРСР та виведено з редколегій кількох наукових видань. Йому закидали наявність у його науковій діяльності «випадків відходу від класових, інтернаціоналістських позицій в оцінці окремих історичних подій» та «політичну незрілість». Ви гадаєте Толочко, вже будучи науковцем, підставив плече своєму науковому вчителю? Годі було сподіватись й на те, що Петро Толочко хоч якесь слово публічно промовив, коли велася справа Погружальського, тобто спалення колишнім кагебістом, як хранителем бібліотечних фондів, величезного об'єму історичної україністики, стародруків та літописів в бібліотеці Академії Наук в Києві.
Підігруючи в час окупації України червоним московитам, Толочко органічно вжився з окупаційною ідеологією, яка повністю поглинула його вже і після відновлення в 1991 році Незалежности України. Він стає народним депутатом 3 та 4 скликання, звісно, не на боці національних демократів. Стає одним з засновників "Слов'янсько- демократичного союзу", названого згодом "Партією політики Путіна" та "Русь Єдина". До весни 2005 року очолює Партію політики Путіна" в Україні. Різко заперечує Голодомор. Стає членом президії "Всесвітнього російського народного собору", з тепер заборонених, найбільш промосковських і радикальних "партій" в Україні. Навіть в найбільш промосковському Севастополі ці радикальні сепаратистські рухи на виборах набрали всього 0,38% голосів. Постійно відвідував москву, де обраний членом ворожої академії наук (РАН).
Лише після початку повномасштабного вторгнення московських окупантів 2022 року в Україну нібито засудив агресію московитів.
Незважаючи на ворожу щодо української нації таку позицію аж до недавнього часу, що серед иншого заохотило московських окупантів розпочати війну на знищення України, Толочко і подібні науковці, про яких піде мова в инших дописах, не розкаявся за неї, будучи фактично на найвищому науковому рівні. Як вчений, не виключений з членства в Академії наук України, не позбавлений високих державних нагород, та передбачених до цього пільг.
Скажіть, якої історії навчаться на історичних факультетах держави діти - сини наших воїнів, инші пошуковці науково-історичних звань при таких "академіках", чи буде мотивувати наших воїнів воювати за такий абсурд в державі Україна?
Назву своїй статті дав завдяки роботам видатного філолога сучасности, професора, доктора філологічних наук, видатного борця за українську мову пані Фаріон Ірини Дмитрівни, яка впродовж вже кількох років веде свій цикл передач під назвою " Ген українців", висвітлюючи історію про видатних українців у позитивному ключі. Принагідно хочу підтримати її наполягання на вивченні всіма українцями не тільки нашої мови та літератури, а й правдивої історії, (не за трактуванням толочків) та підтримати її і в цьому дописі в боротьбі проти сфабрикованих звинувачень влади.