ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Наш рід
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -

Борис Костиря
2026.06.18 11:59
Стежина
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.

На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел

Володимир Ляшкевич
2026.06.18 10:15
Кольт. За А.Курдіновським «Ці вечори»
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,

Віктор Кучерук
2026.06.18 08:09
* * *
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми

Мар'ян Кіхно
2026.06.18 03:59
Віршоване звертання
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,

Олена Побийголод
2026.06.17 22:45
1921. Наш паровоз
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)

Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.

    Наш паровозе, мчи притьма,

хома дідим
2026.06.17 21:35
* 115 *
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно

Олег Герман
2026.06.17 20:26
Собі
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.

Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети

Артур Сіренко
2026.06.17 13:46
Музика Жовтої Істини
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:

Борис Костиря
2026.06.17 12:04
Поспіх
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.

Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,

Вячеслав Руденко
2026.06.17 09:34
Модерн вовни
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,

Тетяна Левицька
2026.06.17 09:11
Тужливий
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.

Віктор Кучерук
2026.06.17 07:36
* * *
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.

Мар'ян Кіхно
2026.06.17 04:21
"П.п"
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.

П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.

Артур Курдіновський
2026.06.17 01:55
Ці вечори
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.

Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,

Артур Сіренко
2026.06.17 00:09
Там, за синім обрієм
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Мінливий
Перетворився на гадюку,
отруту вприснувши у руку,
здавалося, безпечний вуж.
Як покладатися на тебе,
моє мінливе, сиве небо,
коли метеш сніги довкруж?

Із Богом глечики побила,
бо не тому латала крила,
і довіряла я не тим.
Терпіла кривду, біль, наругу,
чекала — стане ворог другом,
бентежним янголом святим.

А він уп'яв ножа у спину,
зламав, немов суху лозину,
втоптавши в землю чобітьми.
Мабуть, запізно я збагнула —
зубиська гострить та акула,
що хоче крові між людьми!

11.02.2025р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2025-02-11 15:52:35
Переглядів сторінки твору 1174
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.601 / 6.23)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.681 / 6.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.06.17 09:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-11 16:59:47 ]
...присвяти нема, тож мабуть не про мене....

не творив я у житті бодай найменшої наруги над кимсь, Тетяно, можливо, це Вас і розчарує
чи, можливо, Вам би сподобалося, якби хтось творив наругу
але то був не я, перепрошую


*виходить, насвистуючи мотив із Жоржа Бізе, про серце красуні*




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2025-02-11 18:33:30 ]
Дякую, Сонце Місяцю, за відгук! Цей вірш написала ще кілька днів тому, не викладала, бо редагувала, то ж ніякого відношення до Вас він немає. Бо мені здається, що Ви мені ні воррг, ні друг, просто віртуальний знайомий, який живе своїм життям так само, як і я своїм. Настає час, коли підсумовуєш життя згадує минуле, замислюєшся над своїми помилками і вчинками. Філософські роздуми, нічого особистого. Надуманий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2025-02-12 15:03:21 ]
Серце красуні схильне до зради - це по-перше не з Бізе, а з опери Верді "Ріголетто", а по-друге, стосовно пана Івана, Ви написали, СонцеМісяцю, що все це брехня, що робить Павлюк, я і Поnьомкін, тож за вашим прикладом я вмикаю Станіславського і Вам не вірю, даруйте, шановний пане! Ідіть, j обмовляйте де-інде.
Чудовий вірш, дорога Таню, проникливий, глибокий, вітаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 12:56:45 ]


Ярославе, якщо Ви вже когось блокуєте то не пишіть на заблокованих сторінках питання до того, кого заблокували

він не зможе вам відповісти, що виглядатиме так,
начебто він Вас чогось злякався

це маніпуляція

потім будете бідкатися, що хтось гидкописець і ЗЛО

але ж, хіба Ваша власна поведінка взірцева?

і це Ви ще старший мен, заслужений, в столицях мешкаєте
приписуєте собі всякі інші чесноти....

негарно якось









Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-12 20:06:25 ]


авжеж, заскрінив


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2025-02-11 21:10:30 ]
Якщо те, що викладено у вірші надумане, то навіщо, шановна пані Тетяно, баламутити читачів? А якщо таке насправді відбулося, то вирішують удвох, а не загалом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2025-02-11 23:00:45 ]
Дякую, дорогий пане Іване! Не завжди художник пише картину з натури, тож даруйте! Що сплітає думка те і пишеться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (Л.П./М.К.) [ 2025-02-12 03:04:01 ]
Пане Іване, Ви написали рецензію на рецензії попередніх виступаючих, про вірш - ані слова. Так вірш Вам сподобався чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (Л.П./М.К.) [ 2025-02-12 03:17:42 ]
Дорога Тетяно! Коли я в анонсі бачу прізвище Левицька, а під ним новий вірш, я знаю, що обов'язково треба читати. Тому що у кожному Вашому вірші є душа, серце та емоційне забарвлення. І я завжди знаю наперед, що Ваш новий вірш обов'язково відгукнеться у моєму серці. І ось вже вкотре не помилився. Тема дуже зрозуміла і до болю знайома. Скільки разів таке бувало у моєму житті: людині довіряєш, впускаєш у душу, а вона туди плює. На мою думку, це зворотня сторона віри в людей та любові до людей. Пригадалося, як Ви в якійсь полеміці згадали Ярослава Чорногуза і сказали, скільком людям він допоміг у житті, а у відповідь отримував ляпаси та чорну невдячність. Таке буває, на жаль, дуже часто. Людям із тонкою душею завжди це болить, але тонку душу не можна обміняти на товсту. На жаль. Або на щастя. Вірш вийшов чудовий. На відміну від деяких історичних постатей цього сайту я не буду займатися розбором "збігів приголосних", а скажу, що на Ваші вірші я приходжу за емоціями. І я їх отримую. А це ознака справжньої Поезії. Справжнього Поета. Справжньої Людини. Дякую Вам! Здоров'я, здоров'я, здоров'я, здоров'я, натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2025-02-12 10:56:39 ]
Сердечно дякую, дорогий Артуре, за розууміння і чуйний відгук! Дуже зворушена тим, що зернята, які посіяв Бог проросли і моя поезія Вам подобається! Будьте здорові та щасливі, натхнення, кохані! Обіймаю!