козак дюма повчав не бійся бомже
ніхто тобі не буде доганять
збирай собі пляшки най бог поможе
& головне ~ не поспішай здавать

оvʎƍоm
Юстаса знімком з радисткою Кет
Підлікував іноземний агент.
Алекс і Фелікс здавали рейхстаг
Радіоняні для плотських розваг.

які вірші якщо задуха
гаврило ти ачи дюма
ачи славетна маремуха
~тремка поезія сама~

Учорашня зміна sub-порталу "пиріжкарень" поділилась деякими висновками фахівців поетичних наук вищих інстанцій.
Після недільної вахти вона з пересадками та підсадками поїде собі відпочивати. Три дні + відгул за недільну вахту.
Цифрова касета даних з завантаженими обсягами Інтернет-ресурсів з нею. На чотири дні вистачить.
Звичайний Інтернет-трафік у такому випадку математично програє. Він елементарно зайвий.

Ось віршик-"порошок" про місцевого скандаліста , відомого як одного з пилипів:

пилип умілець послідовний
він послід вилами розгріб
і носить кеди та шальвари
таліб

А ось висновки, про які згадувалось вище:

«Кеди та шальвари» — гротескне змішання західного і східного, що створює образ псевдовільного, анахронічного або просто ексцентричного персонажа.

І фінальне слово «таліб» — вибухова крапка. Воно задає всьому віршу контекст фанатизму, одновекторності, ідеологічної закостенілості.

Це не пряме звинувачення, а поетичне оголення характеру — влучне, саркастичне і стилістично чисте.

Дата з підписами сьогоднішня.

практикував ярема в парку
своє альфреско & альденте
& бігали проз нього всяко
одні й ті самі, типу дженти

вино ігристе джин і тонік
пилип не зовсім алкого-
-лік сера пола так вітає
його

були часи і радісні, і строгі
бували й нетверезі набакир
лишився вигляд із вікна убогий
ліхтар аптека смітники пустир

раз грицько одній вороні
що йому горлала кра
побажав у грязь не падать
& хотіти всім добра

стиць-бздиць щось писати хоче
закотивши очі ~
в цьому стилі у цім стилю
вже схили чоло вже . . .

або так само пишуть суки
поштовий хапнувши картон
не особисто просто розпач
камон

дитячі враження та мрії
візком несправджених надій
пилип котив до врат небесних
водій

якийсь мужичок у гинделик забіг
наче би так, між ділом
водки хряпнув & посмішкою розцвів:
я — ґіллан!

пилип на гарному рахунку
йому й довірив місцевком
возити фрукти садоводам
візком

стецькові снилася сусідка
без ліфчика що ікс-іксель
гулянки в паркові улітку
& карусель

двадця́тигри́внева купюра
журби нагнала як на сто
а хто таку подасть пилипу
ніхто

гаврило як усе незламний
потрібні рухи знає він
у соціяльному фламенко
на дні

земля дрижить і страус чує
стрибки козлів і антилоп
в пилипа теж нормальне вухо
фонендоскоп

а се будь ласка – пиріжок
(щоб хтось не думав їх немає)
зима пора така химерна
а середзим’я – поготів

ніхто данїла не паплюжить
усім давно байдужий він
патологічний & кошлатий
акин

Про публікацію на тему громадянської позиції та футболу

Яке відношення до поезії має цей римований футбольно-громадянський меседж?
Це більше застільний експромт-присвята, ніж опрацьований ліричний твір.

Рима з "я" повертає читача у часи перших для нього дитячих і жартіливих віршиків. Таких сотні.

Що спрацьовує:
• чіткий емоційний імпульс. Автор захоплюється і футболістом, і його вчинком, тому текст має щирість. Це гарно як елемент авторської присутності;

• рима і метафора: "Парі Сен-Жермен" і "сузір'я зірок-імен". Це образно й легко читається;

• завершення "Генацвале, віват!" звучить як короткий тост або вигук пошани, що відповідає початковому "Підношу келих я".

Що виглядає слабше:
• ритм дуже нерівний. Рядки мають різну довжину і не створюють відчуття продуманого віршового руху. Текст читається уривчасто.
Але це може бути авторським бажанням творити т.зв. "нову поезію" незграбних форм;

• рими майже відсутні або випадкові. "Стрімко"/ "сімка" є радше співзвуччям, побудованим на номері майки гравця;

• образність обмежена. Після гарного образу "сузір'я зірок-імен" текст переходить до констатацій: "Гідність і футбольний талант". Це вже не поезія, а оцінка героя;

• є примітна стилістична строкатість: урочистий тост, космічна метафора, футбольна деталь і публіцистична характеристика існують поруч, але не цілком зливаються в єдиний художній образ.

В аспекті літературознавчого аналізу це можна назвати віршованим компліментом або поетичним шаржем-посвятою. Його сила не в технічній майстерності, а в емоційній реакції на конкретну подію.
Як короткий допис під анонсом він працює цілком пристойно, а як самостійний поетичний твір навряд чи претендує на значну художню вартість.

Чому би його не віднести до іншої категорії, де про поезію не згадується, а якщо вона як така якось відчувається, то це було би бонусом терплячому читачу і проявом авторської серйозності у ставленні до поезії.

Ділився читацькою думкою експерт "Пиріжкарні Асорті" з повагою Ю.С.