Невпинно наближається Різдво і Новий рік. Святковий настрій цілком закономірно ніяк не відчувається через тисячі смертей і вимушені довгі холодні вечори при свічках у зв'язку з черговою атакою по енергетичній інфраструктурі. Мій телефон не замовкає, багатьом потрібна підтримка, але запити мене насторожують. Більша частина молодих людей вже має досвід роботи — тижні, а то й місяці «терапії» з чатом GPT. Люди підковані термінологічно, знають, як працює серотонін та дофамін, але з повним провалом по базових знаннях про власну психіку та безпеку.

Цей допис по суті є екстреним зверненням.

Я дивлюся на це і мені стає лячно. Знаєте, якось все частіше почуваюся механіком, якому приносять вщент зламані деталі після того, як їх намагалися полагодити молотком. Тільки замість молотка зараз штучний інтелект. Люди масово почали міняти живих лікарів на чат-ботів. Це вже дійшло до абсурду — бот став психотерапевтом 24/7. Він постійно під рукою, не втомлюється, завжди ввічливий. І це найстрашніша пастка, яку тільки можна було придумати.

Після такої терапії люди всеодно звертаються до фахівця, от тільки повністю виснажені, зневірені і з хибними очікуваннями.
До прикладу, у мене є пацієнт, хлопець з ОКР. Це класична і дуже показова історія. Його голова і так щохвилини генерує тривогу й нав’язливі думки, а ШІ став для нього ідеальним паливом. Хлопець проводить з ботом майже весь свій час. Він запитує — бот відповідає. Він знову запитує, шукаючи хоч краплю заспокоєння, а бот, підлаштовуючись під нього, видає кілометри тексту.

Для людини з ОКР це катастрофа. Бот не знає, що таке терапевтична межа. Він не скаже: «Стоп, ми зараз годуємо твою хворобу». Просто радісно підтакує, затягуючи хлопця все глибше в ритуали, створюючи нові обсесії та компульсії. Людина зникає в екрані, відрізана від реального життя, друзів і всякої реальної допомоги. Навіть кожна очна консультація неодмінно згодом отримує рецензію чату GPT.

Чому так стається? Потрібно розуміти, як цей «терапевт» влаштований насправді.

Нейромережа не думає, не аналізує ваш стан. Це такий собі гігантський статистичний калькулятор. Коли ви пишете йому про свої страждання, він не співчуває, а тільки вираховує, яке наступне слово з найбільшою ймовірністю має стояти після попереднього, спираючись на мільярди текстів з інтернету.

Якщо ви пишете тривожні речі, бот підтягує статистично схожі відповіді. Він просто дзеркалить вас. Якщо пацієнт з ОКР чи тривожним розладом шукає підтвердження своїм страхам, нейромережа, намагаючись бути корисною, знайде ці підтвердження в даних і видасть їх у найбільш переконливій формі. Алгоритми нейромереж не мають завдання вас вилікувати, а лише підлаштуватися під ваші запити.

Вона (нейромережа) не може бути психотерапевтом, тому що:

- У неї немає об’єктивної реальності. Вона живе суто в тексті. Нейромережа не бачить, що ви тиждень не миєте голову, що у вас згаслий погляд або ви кілька днів не можете їсти й спати чи від вас перегар стоїть стовпом.

- У неї немає етики. Вона видасть вам найлогічнішу відповідь, навіть якщо це штовхне вас у глибоку депресію або ще чого гірше.

- Вона працює на миттєвий дофамін. Вам приємно отримувати швидку відповідь і ви підсідаєте на цей сурогат, замість того, щоб проходити складний, подекуди болісний шлях справжнього лікування.

- Вона схильна до «галюцинацій», які видає за істину. Це найпідступніша особливість алгоритму. Нейромережа не вміє казати «я не знаю». Замість цього з абсолютною впевненістю вигадує факти, діагнози або поради, яких не існує в природі. ШІ може поєднати несумісні симптоми або вигадати неіснуючі наукові теорії, просто тому, що вони звучать статистично переконливо, на відміну від спеціаліста, який керується міжнародними протоколами та клінічним досвідом. Довіряти свій психічний стан системі, яка схильна до цифрових міражів, — це все одно що йти мінним полем із провідником, який бачить галюцинації, але переконує вас, що все під контролем.

Терапія найчастіше не передбачає отримання миттєвої відповіді на питання «чому мені погано?». Це має бути живий контакт, погляд очі в очі, коли лікар бачить, як у вас тремтять руки або як змінюється голос. Жоден алгоритм, яким би розумним не здавався, не має душі і не несе відповідальності за ваше життя. Він просто імітує співчуття, поки ви повільно руйнуєтеся.

Ми використовуємо ці чати як цифрову анестезію в довгі холодні вечори. Нам здається, що стає легше, але насправді просто втрачаємо час. А в психіатрії час — це те, що неможливо повернути.

Будь ласка, не замінюйте людей кодом! Якщо вам боляче чи страшно, чи коли нав’язливі думки не дають жити — знайдіть живу людину. Фахівця. Того, хто зможе взяти на себе відповідальність за ваше лікування.

Виходьте з чату! Повертайтеся в реальність, поки вона ще у вас є!



23.12.2025