ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) / Критика | Аналітика

 Роман Лубківський. Поезія на все життя!
Роман Лубківський "УКРАЇНА МОЛОДА"

Номер 145 за 10.08.2006

Сьогодні 65-річний ювілей святкує поет, перекладач, критик, голова Шевченкiвського комiтету Роман Лубківський

Алла ВЛАСОВА

Біографія Романа Лубківського — це стислий часопис мистецького життя України кінця ХХ — початку ХХІ сторіччя. Обравши літературу за найбільшу та найважливішу для себе справу, він не зраджує цьому вибору ось уже кілька десятиліть поспіль, додаючи до монументального полотна зі слів та образів свої штрихи й відтінки. І хто знає, якого «кольору» й «смаку» була б сьогодні наша література, якби не соковите, стигле, яскраве і доречне слово Романа Мар'яновича.

Закінчивши філологічний факультет Львівського університету імені Франка, Лубківський працював у видавництві «Каменяр», був заступником головного редактора журналу «Жовтень», очолював Львівську організацію Спілки письменників України. Він є автором кількох збірок — «Зачудовані олені», «Громове дерево», «Смолоскипи», «Серпневе яблуко» та інших, низки публіцистичних статей. Новизну поетики в ліриці Лубківського відзначали навіть найсуворіші критики, відсипаючи компліменти його свіжим, несподіваним, пережитим особисто образам. Історія і сучасність у поезії Романа Лубківського — це наче єдине ціле. А саму творчість поета літературознавці називають історіософічною. Прочитавши бодай дві строфи з його вірша, стає зрозуміло, що це визначення є досить влучним.

...Пах пилюкою сивої стріхи,
Де сніжниця зашила шпарки...
Мама прятала в ньому горіхи,
Мов у всесвіт ховала зірки.

Я — малий та досвідчений практик —
Поринав під лавки та столи.
Із солом'яних теплих галактик
Срібносяйні планети пливли.

(Роман Лубківський, «Біль»).

Поезія Лубківського перекладена різними мовами світу. А сам він перекладав українською Тредіаковського, Жуковського, Міцкевича, Блока... Роман Лубківський — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1992), премії ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини» (1979), премії ім. В. Незвала Чеського літературного фонду, премії ім. Гвездослава (ЧСФР). Заслужений діяч культури Польщі.

Дипломатична робота — ще одна пристрасть Романа Лубківського, якій він також присвятив чималий шмат свого життя. Працював послом України спочатку в Чехословацькій Республіці, а потім уже в Чехії. Ось уже рік Роман Лубківський очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Вітаючи Романа Мар'яновича з ювілеєм, хочеться побажати, щоб майбутні його успіхи були ще значимішими за ті, які вже відбулися.


Лариса Кадирова,
актриса, голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд —XXI століття», член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка:

«Життя іде, його було багато... У нас із Романом Мар'яновичем був Львів, де ми разом починали, були цікаві мистецькі зустрічі, була поема «Камертон», було спілкування зі Спілкою письменників... Я дуже тішуся з того, що ми працюємо разом і сьогодні. Дуже тішуся, що в нього стільки задумів, ідей, творчих замислів — це надзвичайна, навдивовиж творча і віддана своїй справі людина. Бажаю, щоб усе задумане обов'язково відбулося. Я завжди буду поруч із ним і завжди допомагатиму. Адже навіть якщо здійсниться хоч невелика частина планів Романа Лубківського — це вже буде величезним внеском у розвиток сучасного українського мистецтва».

Дмитро Сапіга,
директор видавництва «Каменяр»:

«Каменярівці», особливо старше покоління, пам'ятають Романа Лубківського юного, стрункого, сповненого великої чуттєвості, ніжної ліричності і далеко задивленого в будущину. Він один із тих, хто прокладав глибоку борозну на ниві українського письменства, хто завжди оберігав і плекав рідне слово. Від оборони рідної мови, рідного народу до загальнолюдських обширів — такий діапазон творчих уподобань ювіляра. Тонкий лірик, пристрасний публіцист і громадський та державний діяч, майстерний перекладач, зрештою просто добра людина — таким сприймаємо його ми, сьогоднішні «каменярівці». Ми тішимось, що не одна книжка пана Лубківського побачила світ у нашому видавництві, сподіваємось і в майбутньому на дальшу тісну співпрацю. Хай Господь завжди посилає ювіляру міцне здоров'я та благополуччя.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-25 19:03:49
Переглядів сторінки твору 6568
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.864 / 4.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.190 / 5.22)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми АНТИПЕРСОНИ
Автор востаннє на сайті 2013.04.01 23:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-25 19:11:46 ]
А ось звідки ці чарівні, солов'їні рядочки!
Яка краса, яка дивовижа втіленого слова!

...Пах пилюкою сивої стріхи,
Де сніжниця зашила шпарки...
Мама прятала в ньому горіхи,
Мов у всесвіт ховала зірки.

Я — малий та досвідчений практик —
Поринав під лавки та столи.
Із солом'яних теплих галактик
Срібносяйні планети пливли.

(Роман Лубківський, «Біль»).

Потрібно шукати ще, і надихатись - Вчитись, вчитись, і ще раз учитись! - Як казав колишній поводир - Бо марксизм не догма, а керівництво ділами (високих Комітетів?)