ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) / Критика | Аналітика / ПРО НАС УСІХ

 Відкритий поетичний Античемпіонат «МАЙСТЕРЕНЬ» - проект
"ПОЕТИЧНО СМІШНІ ТЕКСТИ"! Першість серед наших і не наших авторів.
Хто ви, чемпіони ПОЕТИЧНО-СМІШНОГО ТЕКСТУ - майбутні переможці нашого Античемпіонату?!
(Розробка проекту узгоджена і підтримана адміністрацією „Поетичних Майстерень” за умов абсолютної коректності щодо учасників)

Боротьбу за найвище звання "ПОЕТИЧНО СМІШНИХ" - розпочато!
Офіційно представлені -
У легкій ваговій категорії визначення не проводяться. :(
У середній ваговій категорії
  • Михайло Карповий; Командор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
  • Володимир К.Вакуленко; автор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
  • Валентин Бендюг; автор на "Поетичні Майстерні" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
    У важкій та надважкій ваговій категорії
  • Остап-Євстахій Лапський; лауреат Шевченківської премії 2007 оф.представл.на 5 стор.коментарів.
  • Роман Лубківський; лауреат Шевченківської премії 1992 . Голова Комітету з призначення національної премії ім.Т.Г.Шевченка. оф.представл.на 5 стор.коментарів.

    Звичайно, об'єктивність передусім! І без образливих закидів. Поетичний сміх і глум - це різні речі! Глум - нє пройдьот!
    Ми можемо спробувати відзначати кращих античемпіонів у легкій, середній, і надважкій вазі поетично-смішного слова?
  • Сенс Античемпіонату - у повноцінному доповненні ним звичних поетичних Чемпіонатів.
  • Відзначення проводитиметься у таких „вагових” категоріях:

    1) Легка вага – легковажні аматори, які настирно публікують свої творіння в Інтернеті.
    2) Середня вага - претенденти на звання майстра поетично-смішного слова, які активно публікуються на літературних Інтернет-ресурсах, які, можливо, видали чи тільки готуються видати свої творіння книжками, альманахами;
    3) Важка і надважка вага - знані автори, корифеї поетично-смішного слова. Вони випустили у світ достатньо книжок, вони очолюють різні комітети і комісії, займають високі посади у спілках, чи просто Лауреати державних нагород.

  • УМОВИ:
    1) Подавати своїх кандидатів може кожен зареєстрований на „Майстернях” автор, чий творчий доробок не менше за 10 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом „Майстерень”.

    2) Публіковані зразки повинні бути не випадковістю, не прикрим винятком, а стандартним авторським текстом.

    3) Цей текст, якщо автор з "Майстерень", обов'язково повинен знаходитись на сторінках "Майстерень". Якщо автор видаляє такий твір, то видаляємо й ми. :( (за вимогою ред.)

    4) При поданні зразків високої творчості, до опублікованого тексту потрібно додавати невелике, але змістовне пояснення причин подання.

    5) Проект - Результати Античемпіонату можна оголошувати щороку 20-25 грудня і 20-25 червня, після загального і прямого голосування усіх зареєстрованих на "Майстернях" авторів, чий творчий доробок не менше за 20 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом.
    ___________________________________________
  • Які будуть пропозиції щодо назви поетичного Античемпіонату? (чи так і залишимо?)
    Щодо термінів, умов, іншого?..


  • ЗРАЗОК ПОДАННЯ КАНДИДАТІВ:
    Спаринги у легкій ваговій категорії
    НЕ ПРОВОДЯТЬСЯ.
    Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
    КОВЗАНЯР

    Б.-І. Антоничу

    Змагаюсь з ледом я
    бо ковзаняр.
    Бо маю на стопах вогненні
    криці.
    І не ховаюсь у лапатих
    снах ялиці.
    Я розділяю сніг
    на воду і на небо.
    Як справедливий цар.
    Бо на ногах ножі,
    а не якісь слизькі,
    підступні кеди.
    * * *

    Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
    ПЛАЧ ЄРЕМІЇ


    Удари грому. Малярія. Плащаниця.
    Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
    Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
    Уважним вухом слухаю стегно.
    Удари малярії по сідницях.
    Ліхтар на Єремії чує вікна.
    Провалля плащаниці. Кома вуха.
    Уважним дротом б'є стегно.
    Сніданок для таємних або ліквор.
    Відрижка їжею або зішесття Духа.
    Удари Єремії б'ють вікно.
    Смерділо рибою чи лихом.
    Пустеля. Не помер. Яка задуха.
    Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
    Петро - це камінь, я це - вухо.
    Христос. Голгофа. Риба. Хрест.

    КОМЕНТАР: очевидна глибока майстерність володіння поетично-смішним словом, незабутні метафори радують вимогливого до необтяжливої радості читача.
    * * *

    Максим Колиба
    Ви бачили?

    Публікація Максим Колиба, Львів 12 Травень 2002

    Ви бачили, як зранку навесні
    Приходить витязь світлий увісні?
    Із золотим мечем, і з щитом,
    І срібний герб на ньому витий.

    Ви бачили, як зранку навесні
    Крізь вікна стріли йдуть рясні?
    На стінах створюються сліди прекрасні
    Так, ніби то сини їх власні.

    Ви бачили, як навесні удень
    Красою розкидає старий пень?
    А на землі розвіюється листя,
    Немов священик вийшов із захристя.

    Ви бачили, як навесні удень
    По небу ходить молодий олень?
    А деколи надходить стадо коней,
    Що сиві є, а деколи й вороні.

    Ви бачили, як навесні під ніч
    Спадає тяжкість вся із пліч?
    І світлий та рогатий буйвол
    Всю темну ніч, як серп траву, рве.

    Як бачили, то ви щасливі.
    І живете в щасливій ниві,
    Бо все це є аж дуже красно -
    Побачити красу на очі власні.

    Максим Колиба
    Все

    Публікація Максим Колиба, Львів 30 Вересень 2002

    Мила. Мила могила.
    Довго цю могилу
    Предки наші рили.

    Спомин.
    Не мій, а долин.
    Довго моїм болем
    Грав я свої ролі.

    Рай.
    Це Божий край.
    Добре чекай
    І Рай свій май.

    Краса.
    Прекрасна коса.
    Яку мило чеса
    Та прекрасна краса.

    Любов.
    Як завжди в світі мов.
    Відчуваєш знов,
    Як булькоче кров.

    Все.
    Тебе несе
    То про те, про се.
    Та кінець вже. Все.

    КОМЕНТАР: А ви бачили, як "Красою розкидає старий пень?", ні? Даремно! А ось пан Максим стале бачить те, що оку, вуху, нюху і т.п. простого пошановувача не доступне. Але не переживайте, автор усе нам переповідає. Словом, і про Божий край. І Рай свій май. і "про те, про се. Та кінець вже. Все..." Поетично смішно?

    * * *

    Спаринги у середній ваговій категорії

    Михайло Карповий
    Ресурс перебування: Гоголівська академія. Статус: *Командор*,

    http://www.gak.com.ua/authors/427
    * * *
    Я тобою хворію. Мені не позбутись хвороби.
    Я виходжу надвір. Ти далека, немов горизонт.
    Я дивлюся у небо. У небі летять довбодзьоби.
    Нині осінь. А значить, у них міграційний сезон.

    Серед вати хмарин довбодзьоби співають надривно
    про загублене щастя, якого не видно ніде.
    І здається мені, наче я полетів би за ними,
    і здається мені, наче я довбодзьоб між людей.

    Та у мене нема навіть дзьоба. Мовчу вже про крила.
    Тож гукну їм услід: гулі-гулі, курли вашу мать!..
    Рівномірно розмазавши сльози і соплі по рилу,
    я цигарку палю. В далечінь довбодзьоби летять

    Михайло Карповий
    Ресурс перебування: Гоголівська академія.
    Статус: *Командор*,
    http://www.gak.com.ua/authors/427

    Мислитель
    У час, коли мислитель геніальний
    велику справу робить у вбиральні,
    напоготові має він перо,
    аби не потонули у мовчанні,
    як тонуть у воді під ним фекальні
    ним витужені маси, думи про
    буття, красу, людину та добро.

    І думи ці, вже непідвладні часу,
    як лайнер в океан, пускає в маси
    (людські, а не фекальні) видавець.
    І фоліант проковтуючи ласо,
    ніхто із читачів не здогадався,
    де розживався думами мудрець,
    що їх голів торкнувся та сердець.

    Усяка річ жвавесенько чи кволо
    у розвитку своєму пише коло
    і, руху не спиняючи свого,
    сплітається із колами навколо...
    Дізнався би мудрець високочолий,
    де саме я почитував його, –
    промовив би у захваті: ого!..

    КОМЕНТАР: Це жвавесеньке словосплетення захоплює читача бурхливістю поетично-смішного випорожнення окремої і незалежної від усілякого стандартного розуміння краси особистості! Високе авторське "Я" Михайла Карпового, сидячи (ймовірно) на поетично-смішному (горшку? - "ого!.."), високо парить в уяві своїй над головами усіляких Мислителів і кладе, і кладе їм на голови! (очевидно, спершу поетично-смішно беручи руками?..) Окрім глибоко смішного змісту шановний автор доводить свою поетично-смішну майстерність і поетично-смішною римою, особливо промовиста - "мовчанні" - "фекальні". Чим категорично ставить питання про смішну недолугість застарілих тверджень, як то - "мовчання - золото"! І не спиняється на цьому! "Г... не тоне"? а дзуськи вам - "тонуть у воді фекальні витужені маси "!
    Притаманна авторові М.Карповому і рівнонаближеність у своїх сердечних поетично-смішних почуттях, як до жінок, так і до довбодзьобів! І можливо навіть до довбодзьобів потяг сильніший. Ридаймо, нещасні! І, мариться, йому вже наче він "довбодзьоб між людей" (і втрачений для жінок? ЕПМ).
    Але ж (не відаю, як із усім іншим) і цей, дивовижний, гуманізм М.Карпового - на тлі загальної сердечної деградації - вартий найвищої відзнаки?! Недаремно Михайло Карповий дослужився до рівня Командора на сторінках "Гоголівської Академії"! Поетично-смішно? Ще й як!
    * * *

    Володимир Вакуленко-К.,
    Ресурс перебування: Гоголівська академія

    http://www.gak.com.ua/creatives/2/8273

    Смерть старого нотатника

    Під тісними піснями падають двері на п'яні обличчя
    Вимкнений змерз калорифер, б'ються вітри неприродні.
    Сірий папір на землі бите вікно не скаліче,
    Сотні неписаних скарг льоду, але вже без водню -

    Так сурогати води, все ж бо хімічний замінник!
    На дзигарях мінус два - стрілки відлічують іній.
    В обдертій шухляді роки, сивий зістарений збірник,
    Сіркою пахне новий, ватра зігріє всіх нині

    Ступлять бомжі на поріг, богу комп'ютерних оргій
    Щиру молитву складуть (Власне - голодному шлунку!)...
    Вчора згорів холодильник, нащо морози у морги?
    Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку.
    17.о2.2оо8

    КОМЕНТАР: Так, Володимир Вакуленко не такий яскравий, як Командор Карповий, але ж танго танцює не зі стулом, а з пляшкою, що таки зрозуміліше. Чесне, неприховане захоплення сурогатом робить йому честь, як і збірник, що пахне сіркою. Хто ще таким може похвалитись?
    Друкується наш кандидат і в альманахах, і власні книжечки має. Якісь нагороди навіть отримував. Серйозний автор. Та й потуга яка - які рими "оргій"- "морги", "шлунку" - "трунку", "обличчя"- "скаліче" - прямі і щирі, непересічні! Хоча зміст і нелегко простому, тверезому читачеві, як це мені, второпати - про що ж у творінні таки сказано? А стільки випити, аби порозумітися конечно - фізично не здатна. Отож приходять в голову жахливі видіння - український козак-характерник Володимир К.Вакуленко у тозі Нерона дихає сурогатним перегаром на чергового секретаря-референта і той, як і попередні, миттєво здихає... "Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку..." Прикольно? Може й ні, але зрозуміла поетично-смішна природа запахів!


    Спаринги у важкій, і надважкій ваговій категорії

    Остап Лапський, лауреат премії ім. Т.Г.Шевченка 2007 року в галузі поезії.
    http://maysterni.com/user.php?id=948

    231,
    Києву з Варшави

    З нагоди кандидування:
    на лауреата?!


    Світу шмат я обходив,
    бував то там, то там,
    смутило-тішило мене то те:
    то те?!
    Впереміжку являлись
    щастя і біда,
    але до рідного гнізда:
    любов не пропадала?!
    Внутрішньою заметіллю
    стежку до висот
    в мені: не занесло?!
    Не замете й завія зовня:
    у ходьбі настояну
    духовність?!

    Den des Ukrainers geistigen Wert?!
    8 лютого, В-ва 2004

    Джерело

    Якби

    Скажи насамперед:
    Собі самому
    Я був би приростком Москви,
    Варшави прихвоснем,
    якби себе не виявив:
    мого народу словом?!
    То воно, воно, воно
    Мене не довело
    До покручі духовної
    І в час, і у добу:
    Бездонних шлунків?!
    Українцеві воно,
    Скажу і вам,
    Є кругом рятівним:
    Надійним порятунком?!

    Джерело

    КОМЕНТАР: Поетично-смішно і нічого не потрібно нікому пояснювати! Ось справжнє мистецтво - все просто і ясно. Шевченківський лауреат. Тарасе Григоровичу - ви смієтеся чи плачете?

  • Текст твору редагувався.
    Дивитись першу версію.



          Можлива допомога "Майстерням"


    Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
      видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

    Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

      Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
    не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




    Про публікацію
    Дата публікації 2008-02-24 15:07:33
    Переглядів сторінки твору 62339
    * Творчий вибір автора: Любитель поезії
    * Статус від Майстерень: Любитель поезії
    * Народний рейтинг 4.846 / 5.5  (3.864 / 4.42)
    * Рейтинг "Майстерень" 4.450 / 5.5  (4.190 / 5.22)
    Оцінка твору автором -
    * Коефіцієнт прозорості: 0.749
    Потреба в критиці щиро конструктивній
    Потреба в оцінюванні
    Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
    Соціум
    Автор востаннє на сайті 2013.04.01 23:06
    Автор у цю хвилину відсутній


    1   ...   3   4   5   6   7   Переглянути все