В закромах Родіни :))

А ще ж є Лапський! Лауреат Шевченківської премії минулого року!
Але дивина - є Лапський, а віршів - немає :(
І те ж саме із Лубківським - він є, а віршів нема :(
Недосконалий наш Інтернет, вельми недосконалий...

Але ховає він іх знатно. Треба ще пошукати :))

А як Лапського ініціали? Може, по сусєкам?

Любо, ми повинні вчитися і у Лапського. Трішечки я ось назбирав, але образливо мало!
http://maysterni.com/user.php?id=948

ОСТАП ЛАПСЬКИЙ

* * * 231,Києву з Варшави
З нагоди кандидування: на лауреата?!

Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?!

Впереміжку являлись
щастя і біда,
але до рідного гнізда:
любов не пропадала?!

Внутрішньою заметіллю
стежку до висот
в мені: не занесло?!

Не замете й завія зовня:
у ходьбі настояну
духовність?!

Den des Ukrainers geistigen Wert?!
8 лютого, В-ва 2004

А ось і повний текст геніального поета, диплотмата, пароплава і ГКШП

Лубківський Роман :: БІЛЬ
Забіліла зима, забіліла...
Їй раділа хіба дітвора.
Підоспіла, нарешті наспіла
Святвечірня врочиста пора.

Дух морозяний, гострий і впертий,
Золотавий і сонячний дух!
Розкіш янгольська - розпростертий
На долівці пшеничний дідух.

Пах пилюкою сивої стріхи,
Де сніжниця зашила шпарки...
Мама прятала в ньому горіхи,
Мов у всесвіт ховала зірки.

Я - малий та досвідчений практик -
Поринав під лавки та столи.
Із солом'яних теплих галактик
Срібносяйні планети пливли.

Я збирав їх ретельно в сузір'я,
Мов кору, обдирав з них фольгу,
І не чув: гомоніло подвір'я,
І не бачив саней на снігу.

То за вкрадений віхоть соломи
Мого батька взяли, повезли.
Голос, темний од люті і втоми,
Все допитував: звідки? Коли?

Тато пізно вернувся додому,
Дуже довго обтріпував сніг.
Ліг. Заплакав. Уткнувся в солому -
В дідуха він відмолював гріх.

Одягнувся. На дідову лаву
Обережно мене переніс.
Позбирав, як болючу неславу,
Ту солому. На ферму поніс.

А стежину, що глухо біліла,
Взявся місяць стеблом золотить.
Правда-кривда мені заболіла.
Розумію усе. А болить.

Повинен сказати, що ці два вірші, як на мене, Любо, вельми повчальні. Образні. Можна звісно щось у цих рядках шукати, але загальна картина романтична і потяг до добра, до світла - ось він, перед нами. Але ці композиції ставлять під сумнів чемпіонство Романа Мар'яновича у нашій антипоетичній боротьбі?
Лапський його безперечно подужає.

Та що там Лапський, незбагнену творчість якого нам вже обіцяє надати пан Валентин! У нас ї своїх Лапських аж до... гландів :))
Щодо цих віршів, Володимире, я от подумала: а може, це найкраще з усього доробку пана Ляшкевича, бо нащо ж тоді ховати від громадськості?

Лубківського :)))

ТАРАС ФЕДЮК (ПМ)
Кіт на глині.

Очі сині.
Жменя кігтів у руці…
Золотим мішком —

не клином —
відлітають горобці.

Недалеко. Не останні.
Відлітають,

але ні.
Сіль клювати на лимані,
пил купати на стерні.

Тут на зоні був Овідій —
зек на прізвисько Назон…
Між медей, медуз і мідій —
молодий масон

Ясон.

Заколотник. Злодій, може.
Раб руна і пан погонь.
Темний,

мов таємна ложа, —
поміж хвиль

його

"Арго".

Хтось іще бував, напевне,
умирав чи відлітав, —
в берег білий,

в шерех темний
тобто втоптував літа.

Ну, а нам це все…

І потім
поміж пальців —

і дай Бог…
Наш лиман лежить Потопом
з чорним човником для двох.

2000

Тарас Федюк (R2)

Секрети майстерності в тому -
що мишка хвостом
у будь-який час може
ціле яйце завалити.

Шановна Любо, ми повинні бути особливо об'єктивними, і трактувати сумніви на користь автора. Це я про творчість Романа Мар'яна Лубківського.
Тобто повнота картини - ось що важливо!
А взагалі - воно ж так буває. Людина, скажімо, до отримання Шевченківської Премії була добрим генієм тих чи інших явищ, а після - втратила шарм провідного поета.
Супер зірки часто стають "антигероями"?
Кажуть навіть такі спеціальні премії-відзначення є і в літературі?
Тож бо наш відкритий античемпіонат має сенс проводити?

Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?! - братиму приклад, роздрукую і буду використовувати калькою;)))))))

Нікі, ти теж долучилася до Світочів? :)) Пройняло?

Володимире, щось я не в’їхала про сумніви... Я навіть не сумніваюсь, що у ГКШП раніше були о-го-го твори (особливо за часів їх друкування в журналі "Жовтень"). Але ж де вони??? Народ хоче знати!

А щодо лауреата Шевченківської премії 2007 року Тараса Федюка - не знаю що й казати. Його потрібно читати комплексно і бачити глибоко метафорично. Ось прийде Ганна Осадко і задасть нам за нього. І правильно зробить! Скаже, нічого ми в таких ультрамодерністичних справах не тямимо - бо ж рух мишиного хвостика такий ажурний, вигадливий, делікатний, життєствердний, і так схожий на той самий поляск батога, символа арт деко, а яйце таке круглостійке, біле з крапочками, а хлоп, і завалилось, а молодий масон Язон між медей, медуз і мідій — словом, у цьому кайф новобачення модернізму, і можливо єдиний, останній шанс модернізму порятуватись!
Федюка нам не віддадуть :(

І на Федюху буває проруха :)) А шо поробиш, жисть такая... Головне ж, Володю, не перемога, а участь. Я вірно розумію?

І в жодному випадку не йдеться про образу гідності автора - текст і тільки текст!

Результати Античемпіонату підводитимуться щороку 20-25 грудня і 20-25 червня загальним і прямим голосуванням усіх зареєстрованих на "Майстернях" авторів, чий творчий доробок не менше за 20 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом.

Які будуть пропозиції щодо назви поетичного Античемпіонату? (чи так і залишимо?)
Щодо термінів, умов, іншого?..

Боюся, шановна РМ, не зрозуміє вас общєствєность :)) Виявляється, сміятися над тим, що смішно, тепер називається "наїздами", "глузуванням", "судилищем" і т. ін. Тому голосувати будуть, схоже, ті ж самі "тусовщики", як їх тут називають шановні автори.