Как ми спєлі с пані Чернявою? Ай да я!

Должна Вас разочаровать, уважаемый! Спевки не получилось. По законам жанра пародия должна быть лучше оригинала, иначе в ней теряется смысл. У Вас не получилось. Так что тянитесь, старайтесь. Удачи!

Ребя-я-та, ну не обижа-а-айтесь. Критусу можна, http://maysterni.com/publication.php?id=19451, а мне нет? У нас тут демократия. Хочется, чтобы меньше было патетики, меньше „межврЕменья”, И ваще, я присоединясь к сонму „борцов за чистоту пезии ” . Теперь я вас с Критусом понима-аю, єто же такой кайф! Кто бы что не написал, а ты вроде как высший судья, под микроскоп „ нэтленку”, тема есть, образ можно перевернуть вверх ногами, сместить акценты на слабые места( а они всегда найдутся) и готово. Неплохой я у вас с Критусом ученик, а? Да и в зеркало иногда полезно взглянуть.
А в отношении законов жанра, то „пародія – сатирично- гумористичний твір, який використовує які небуть риси та форму іншого твору...”( тлумачний словник української мови).

Да кто обижается, Павел? Вы же за откровенность? Вот я Вам откровенно и говорю: "за чистоту поэзии" может бороться тот, кто в ней понимает. И для этого не обязательно быть судьей, надо просто иметь хотя бы чутье и уметь реагировать на смешные и откровенно бездарные места. Вот и все, собственно. Я понимаю Ваше стремление защитить "честь семьи", но к поэзии это дело не относится, так ведь? Так что ученик вы пока неважный. Но не все потеряно! Двери Нахклиники всегда открыты :)))

Да, и не увидела в вашей со словарем расшифровке термина "пародия" отрицания того, что она должна быть лучше оригинала.

Вітаю, Павле! Ваша пародія справді краща за оригінал, хоч авторка у цьому не може собі признатися.
Ви влучили у болюче місце. Ви дивитеся усім в очі відкритим чесним поглядом, і не ховаєте імені під псевдо. Ваші вірші справді дотепні, пародії влучні. І це - має відношення до поезії. Ще б ото нагадати вам усім, що сайт таки україномовної поезії.

Чорнява Жінко, чи не здається Вам, що Ви зайшли задалеко? Усі ці пародії - делікатна спроба натякнути - припиніть вакханалію! Ви стали нецікавими більшості відвідувачів сайту. Чи не помічаєте, що з Вами більше ніхто не спілкується! Вигадуєте з нудьги всілякі проекти, які ще далі знаходяться від поезії, аніж те. що ви критикуєте, а вони справді мало кому цікаві.
Ми марно чекаємо, коли запаси форної фарби у вас закінчаться. Бачу - вони невичерпні.
Бачить Бог - я намагалася лікувати добром і любов'ю. Але хвороба, мабуть, задавнена чи безнадійна.

Вибачте. фарба. звісно, ЧОРНА!

Не беруся давати оцінки вчинками чи особам (я не надто вникаю в поетичні і позапоетичні діалоги на Майстернях), але Павлова пародія мені сподобалась. :)

Шановна пані Леся Романчук (вона ж Жанна Люта, вибачте за розголошення псевдо, але ж Ви не ховаєтесь за ним, так?)! На першу частину Вашого виступу не реагуватиму, бо вона відволікає від основної теми. Тільки зауважу, що я не знайшла на Майстернях заборони писати ще будь-якою мовою, крім української.

Тепер про головне.
1) У Вашій палкій промові зі всіх шпарин лізе радянське «ми». Хто ці «ми», ця «більшість відвідувачів сайту»? Я можу дозволити собі таку розкіш, як спілкування тільки з тими людьми, які мене по-справжньому цікавлять. І таке спілкування на цьому сайті в мене ще є, і воно мене цілком влаштовує.
2) Те, що я критикую, називається УКРСУЧЛІТ, або іншими словами – ГРАФОМАНІЯ! Чи Ви вважаєте, що оті всі рядки в АНТИПО я сама вигадала? Або Ви, визнана поетеса і літераторка, зі званнями і книжками, вважаєте, що то і є поезія? Чому писати таку х-ню можна, а реагувати на неї адекватно вважається вакханалією? Ось Ви взяли на себе почесну місію говорити від всіх ПМ. Тож скажіть, будь ласка: ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ – це відстійник для примітивізму? Тут є кілька авторів, яких я із задоволенням читаю, але навіть їх не вистачає, щоб перебити все те, що лине щодня…
Скажу Вам чесно, мені глибоко по цимбалах всі звання і регалії. Я не від кого не залежу і не є нічиїм ставлеником. Тому все, що я роблю,- лише моя СУБ’ЄКТИВНА реакція на те, що бачу. І доки я це бачитиму, доти і робитиму…

А взагалі, більше гумору, любі «партизани»! :))

От воно й вилилося! Бачите, як корисно іноді зробити малесенький розріз - і звідти такий фонтан соковитого вмісту!
Робите - то й робіть, виконуйте свою почесну місію, хто Вам, заважає!
Але й не заважайте іншим робити те, що вони вважають за потрібне.
У вашому праві спілкуватися тільки з достойними ви дійшли до межі - вас двоє! А всі інші - ота сама більшість.
Звання і мені по цимбалах. Я теж ні від кого не залежу. Але людей, поезія яких мені подобається, тут більше, аніж тих, кого ви називаєте усіма переліченими вище словами.
І Вам більше гумору, партизани ви наші!

Лесю, вибачте, але щось з Вашими підрахунками не те... Звісно, будуть і такі, які заради пахфосного єлею припинять спілкування зі мною. Але навіть якщо нас дійсно залишиться всього двоє, це нічого не змінить у моєму ставленні. Тому жодних питань: кожен робить своє. Як може. Творчої наснаги!

Пане Павле, Ваше послання до Критусіан корисне перш за все не для них, ці люди, на мою думку, нікого крім себе не чують, а для інших, для тих, хто не зважив на зливу принижень і таки надрукував у Шевченкові дні ту поезію, яку вважав вартою цього дня. А це було психологічно нелегко після таких коментарів-попереджень Критуса (скопіювала, бо Максим не захотів терпіти цього бруду на своїй сторінці":
Дорогі Партизани,
розвивайте почуття гумору і трішечки самоіронії вам не завадить на тлі ваших поетських амбіцій.
А щодо борні з нами волками пазорними, сірими воронами та їжачками, то куди вам до нас. На нашому боці вищий освітній рівень (МВА, Ph.D, MA,MS провідних європейських та північно-американських університетів), досвід комунікативних тренінґів, відсутність поетських амбіцій, гумор, самоіронія. Можливість в б-який момент підтягнути резерви з-за кордону.
А чим вам крити? Шароварством, недолугим поетичним смаком? Провінційною освіченістю?
Чим, білі та пухнасті ви наші партизани-лірики у вишиванках під піджачиками?
Здавайтеся, партизани!!! Бо викотимо наступного тижня важку артилерію і залпом по всих плащадях П-Лі!!!

Вам, Валику, чуб вже не загрожує :) А Вельмишановний Іван Франко носив вишиванку під сюртуком, а не потертим піджачиком. Взагалі то вишиванка носиться або під киптариком, або під свитою, або самостійно. Є певні вимоги до національного костюму.
+++++
Максе, не переймайтеся так. В спілкуванні з партизанами вироблено тактику копіювання постів з огляду на їх знищення доблєсними байцамі.
Стосовно Пророка і Поета, то я б не радив згадувати його ім*я в сує, тим більше прикриватися Ним в борні з сірими воронами і волками пазорними. Др. Леся Романчук намагалася нас переконати не зачіпати графоманів в "святий жіночий день 8 Березня". Не думаю, що ми підемо на cease-fire 9 Березня якщо в Святий День для Кожного Українця тут будуть поститися знатні пастухи і доярки.
Ось Вам високий рівень дискусії.
Де ми, люди, якщо писати щиро і чесно - ганьба, а кривлятися суржиком - високе мистецтво? А я - взагалі фігура ганебна - смію заявляти права українця на українську поезію.
Спасибі Вам, Павле, за щире і гостре слово.
Мої вітання пані Ніні, голова моя порожня, це ж вона була тоді в Харкові в Українському домі! А я згадую, де її бачила!
Добра Вам, друзі!

Нове вітання від парочки. Безнадійно.

Дякую Вам, Лесю. Нас багато.... А ця безкарна гавкотня з- під воріт, мабуть, один з недоліків інтернету. Ніна мені розповідала про вашу зкстріч в Харкові. Вона заразту сусідній кімнаті і передає Вам теплі вітання. У нас на полиці Ваша книжечка "Слово честі", ось я її дістав. О, тут наисано " Шановній Ніні Виноградській на знак щирої приязні і з надією на співпрацю. 23.11.01
і телефон 22-67-37( чи не помінявся?).

Телефон змінився, але моє тепле ставлення до вас... ні, воно теж змінилося на ще тепліше.
На обкладинці книжки - муза зі шпагою. Дивна, абсолютно нереальна істота. Сотні разів зарікалася брати зброю в руки, а покинути не можу - привиди не дають. Ото Вам співпраця. Не про таку мріялося.
А собакам гавкати не перешкодиш. І каравану йти також. Тішить, що їх лише двоє. І ще дехто переляканий. А нас багато.