ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.06.17 01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.

Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,

Артур Сіренко
2026.06.17 00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,

хома дідим
2026.06.16 21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер

Іван Потьомкін
2026.06.16 21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись

Борис Костиря
2026.06.16 11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.

Нарешті правда переможе,

Іван Веселий
2026.06.16 11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.

Тетяна Левицька
2026.06.16 10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.

Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:

Віктор Кучерук
2026.06.16 06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26

Володимир Бойко
2026.06.16 02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба. Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії. Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили. Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються

хома дідим
2026.06.15 20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям

Борис Костиря
2026.06.15 13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.

Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук

Вячеслав Руденко
2026.06.15 10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.

Олександр Сушко
2026.06.15 09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.

А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі

Віктор Кучерук
2026.06.15 08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.15 06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.

Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,

М Менянин
2026.06.14 23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.

В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Строкань (1977) / Публіцистика

 Двойник
Один мой знакомый, ну, как знакомый, бывший президент. Так вот, у него была замануха, пройтись по Днепру на яхте. Обычно в конце мая, яхта заходила в шлюз и полчаса опускалась в нижний бьеф реки. За эти полчаса тень полностью накрывала яхту, и солнечный день становился вдруг пасмурным. С крыши здания, из голубых елей и из собачей будки выглядывали бинокли и стволы служителей безопасности. Они охраняли покой первого лица страны. В кабинет к начальнику шлюза зашёл молодой парень, сказал пару невнятных слов и вышел.
- О чём он?,- спросил я.
- Работа…, - сказал мне начальник и подмигнул, показывая на забытый молодым работником спецслужб чёрный чемоданчик. Потом первым движением он приложил палец к губам, а вторым сымитировал траекторию крутящейся кассеты, - Пишут…, сказал он шёпотом и подозвал к занавеске,- Видите в окне яхты? Он…
Пару минут я силился разобрать сквозь пелену тюли знакомые черты лица, но кроме силуэта так ничего и не увидел. Силуэт был точно похож.
- Вы долго не стойте у окна, а то вон парень на пилоне уже вас засёк.
Я поднял глаза и увидел чёрную точку снайпера, а потом солнечный зайчик прицела. Мурашки не спрашивали меня куда бежать. Они в мгновенье сорвались с обсиженных мест и закружились вихрем по телу.
В последний момент. Уже отходя от окна, две занавески, одну в окне каюткомпании яхты, а другую в нашем окне, вдруг качнуло порывом сквозняка, и я увидел то, что не должен был видеть. В свете обезоруженного окна, медленно опускаясь на дно камеры шлюза, как известный культурист в фильме про роботов, медленно опускался манекен. Его пластмассовая рука застыла в воздухе, а острый нос указывал на восток. Все ели на востоке дрожали напряжённым дыханием, с нетерпением ожидая, пока первое лицо страны скроется в бетонном мешке шлюза.
Солнечный зайчик от прицела побежал по бледно-голубой стене кабинета, по шкафу, полу, и напоровшись на позолоченную поверхность ручки паркер на столе, удивлёно отскочил в сторону и спрятался за вазоном герани.
Я сел рядом с чёрным чемоданом и грустно выдохнул. Я уверен, что моё тяжёлое дыхание уловило записывающее устройство. И если бы талантливые шифровальщики над ним потрудились, наверняка они бы его расшифровали. Моё тяжёлое дыхание. Я сидел рядом с чёрным чемоданчиком и обречённо ждал молодого человека с чёрном костюме, ожидая угадываемый вопрос.
- Вы кого-то видели?
- То есть?
- В окне яхты, вы кого-то видели?
- Яхта? Нет, никого не видел. Я вообще на яхту не смотрел.
- Вот и правильно…
Потом всю ночь, слушая пересвистывания комаров, я убеждал себя, что того кого я не видел, и на самом деле не существует. Манекен был, а первого лица не было. Его нет.
Есть неподвижная пластмассовая рука и острый нос, устремлённый на восток. А лица нет. Лишь силуэт…
Поэтому, когда я говорю «один мой знакомый» это звучит дважды смешно. Этого знакомого дважды нет. Даже в бетонном мешке судоходного шлюза.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-11-11 10:46:19
Переглядів сторінки твору 1272
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.976 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.417 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.12.09 19:14
Автор у цю хвилину відсутній