ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Строкань (1977) / Публіцистика

 Двойник
Один мой знакомый, ну, как знакомый, бывший президент. Так вот, у него была замануха, пройтись по Днепру на яхте. Обычно в конце мая, яхта заходила в шлюз и полчаса опускалась в нижний бьеф реки. За эти полчаса тень полностью накрывала яхту, и солнечный день становился вдруг пасмурным. С крыши здания, из голубых елей и из собачей будки выглядывали бинокли и стволы служителей безопасности. Они охраняли покой первого лица страны. В кабинет к начальнику шлюза зашёл молодой парень, сказал пару невнятных слов и вышел.
- О чём он?,- спросил я.
- Работа…, - сказал мне начальник и подмигнул, показывая на забытый молодым работником спецслужб чёрный чемоданчик. Потом первым движением он приложил палец к губам, а вторым сымитировал траекторию крутящейся кассеты, - Пишут…, сказал он шёпотом и подозвал к занавеске,- Видите в окне яхты? Он…
Пару минут я силился разобрать сквозь пелену тюли знакомые черты лица, но кроме силуэта так ничего и не увидел. Силуэт был точно похож.
- Вы долго не стойте у окна, а то вон парень на пилоне уже вас засёк.
Я поднял глаза и увидел чёрную точку снайпера, а потом солнечный зайчик прицела. Мурашки не спрашивали меня куда бежать. Они в мгновенье сорвались с обсиженных мест и закружились вихрем по телу.
В последний момент. Уже отходя от окна, две занавески, одну в окне каюткомпании яхты, а другую в нашем окне, вдруг качнуло порывом сквозняка, и я увидел то, что не должен был видеть. В свете обезоруженного окна, медленно опускаясь на дно камеры шлюза, как известный культурист в фильме про роботов, медленно опускался манекен. Его пластмассовая рука застыла в воздухе, а острый нос указывал на восток. Все ели на востоке дрожали напряжённым дыханием, с нетерпением ожидая, пока первое лицо страны скроется в бетонном мешке шлюза.
Солнечный зайчик от прицела побежал по бледно-голубой стене кабинета, по шкафу, полу, и напоровшись на позолоченную поверхность ручки паркер на столе, удивлёно отскочил в сторону и спрятался за вазоном герани.
Я сел рядом с чёрным чемоданом и грустно выдохнул. Я уверен, что моё тяжёлое дыхание уловило записывающее устройство. И если бы талантливые шифровальщики над ним потрудились, наверняка они бы его расшифровали. Моё тяжёлое дыхание. Я сидел рядом с чёрным чемоданчиком и обречённо ждал молодого человека с чёрном костюме, ожидая угадываемый вопрос.
- Вы кого-то видели?
- То есть?
- В окне яхты, вы кого-то видели?
- Яхта? Нет, никого не видел. Я вообще на яхту не смотрел.
- Вот и правильно…
Потом всю ночь, слушая пересвистывания комаров, я убеждал себя, что того кого я не видел, и на самом деле не существует. Манекен был, а первого лица не было. Его нет.
Есть неподвижная пластмассовая рука и острый нос, устремлённый на восток. А лица нет. Лишь силуэт…
Поэтому, когда я говорю «один мой знакомый» это звучит дважды смешно. Этого знакомого дважды нет. Даже в бетонном мешке судоходного шлюза.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-11-11 10:46:19
Переглядів сторінки твору 1247
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.976 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.417 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.12.09 19:14
Автор у цю хвилину відсутній