Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Строкань (1977) /
Публіцистика
Двойник
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Двойник
Один мой знакомый, ну, как знакомый, бывший президент. Так вот, у него была замануха, пройтись по Днепру на яхте. Обычно в конце мая, яхта заходила в шлюз и полчаса опускалась в нижний бьеф реки. За эти полчаса тень полностью накрывала яхту, и солнечный день становился вдруг пасмурным. С крыши здания, из голубых елей и из собачей будки выглядывали бинокли и стволы служителей безопасности. Они охраняли покой первого лица страны. В кабинет к начальнику шлюза зашёл молодой парень, сказал пару невнятных слов и вышел.
- О чём он?,- спросил я.
- Работа…, - сказал мне начальник и подмигнул, показывая на забытый молодым работником спецслужб чёрный чемоданчик. Потом первым движением он приложил палец к губам, а вторым сымитировал траекторию крутящейся кассеты, - Пишут…, сказал он шёпотом и подозвал к занавеске,- Видите в окне яхты? Он…
Пару минут я силился разобрать сквозь пелену тюли знакомые черты лица, но кроме силуэта так ничего и не увидел. Силуэт был точно похож.
- Вы долго не стойте у окна, а то вон парень на пилоне уже вас засёк.
Я поднял глаза и увидел чёрную точку снайпера, а потом солнечный зайчик прицела. Мурашки не спрашивали меня куда бежать. Они в мгновенье сорвались с обсиженных мест и закружились вихрем по телу.
В последний момент. Уже отходя от окна, две занавески, одну в окне каюткомпании яхты, а другую в нашем окне, вдруг качнуло порывом сквозняка, и я увидел то, что не должен был видеть. В свете обезоруженного окна, медленно опускаясь на дно камеры шлюза, как известный культурист в фильме про роботов, медленно опускался манекен. Его пластмассовая рука застыла в воздухе, а острый нос указывал на восток. Все ели на востоке дрожали напряжённым дыханием, с нетерпением ожидая, пока первое лицо страны скроется в бетонном мешке шлюза.
Солнечный зайчик от прицела побежал по бледно-голубой стене кабинета, по шкафу, полу, и напоровшись на позолоченную поверхность ручки паркер на столе, удивлёно отскочил в сторону и спрятался за вазоном герани.
Я сел рядом с чёрным чемоданом и грустно выдохнул. Я уверен, что моё тяжёлое дыхание уловило записывающее устройство. И если бы талантливые шифровальщики над ним потрудились, наверняка они бы его расшифровали. Моё тяжёлое дыхание. Я сидел рядом с чёрным чемоданчиком и обречённо ждал молодого человека с чёрном костюме, ожидая угадываемый вопрос.
- Вы кого-то видели?
- То есть?
- В окне яхты, вы кого-то видели?
- Яхта? Нет, никого не видел. Я вообще на яхту не смотрел.
- Вот и правильно…
Потом всю ночь, слушая пересвистывания комаров, я убеждал себя, что того кого я не видел, и на самом деле не существует. Манекен был, а первого лица не было. Его нет.
Есть неподвижная пластмассовая рука и острый нос, устремлённый на восток. А лица нет. Лишь силуэт…
Поэтому, когда я говорю «один мой знакомый» это звучит дважды смешно. Этого знакомого дважды нет. Даже в бетонном мешке судоходного шлюза.
- О чём он?,- спросил я.
- Работа…, - сказал мне начальник и подмигнул, показывая на забытый молодым работником спецслужб чёрный чемоданчик. Потом первым движением он приложил палец к губам, а вторым сымитировал траекторию крутящейся кассеты, - Пишут…, сказал он шёпотом и подозвал к занавеске,- Видите в окне яхты? Он…
Пару минут я силился разобрать сквозь пелену тюли знакомые черты лица, но кроме силуэта так ничего и не увидел. Силуэт был точно похож.
- Вы долго не стойте у окна, а то вон парень на пилоне уже вас засёк.
Я поднял глаза и увидел чёрную точку снайпера, а потом солнечный зайчик прицела. Мурашки не спрашивали меня куда бежать. Они в мгновенье сорвались с обсиженных мест и закружились вихрем по телу.
В последний момент. Уже отходя от окна, две занавески, одну в окне каюткомпании яхты, а другую в нашем окне, вдруг качнуло порывом сквозняка, и я увидел то, что не должен был видеть. В свете обезоруженного окна, медленно опускаясь на дно камеры шлюза, как известный культурист в фильме про роботов, медленно опускался манекен. Его пластмассовая рука застыла в воздухе, а острый нос указывал на восток. Все ели на востоке дрожали напряжённым дыханием, с нетерпением ожидая, пока первое лицо страны скроется в бетонном мешке шлюза.
Солнечный зайчик от прицела побежал по бледно-голубой стене кабинета, по шкафу, полу, и напоровшись на позолоченную поверхность ручки паркер на столе, удивлёно отскочил в сторону и спрятался за вазоном герани.
Я сел рядом с чёрным чемоданом и грустно выдохнул. Я уверен, что моё тяжёлое дыхание уловило записывающее устройство. И если бы талантливые шифровальщики над ним потрудились, наверняка они бы его расшифровали. Моё тяжёлое дыхание. Я сидел рядом с чёрным чемоданчиком и обречённо ждал молодого человека с чёрном костюме, ожидая угадываемый вопрос.
- Вы кого-то видели?
- То есть?
- В окне яхты, вы кого-то видели?
- Яхта? Нет, никого не видел. Я вообще на яхту не смотрел.
- Вот и правильно…
Потом всю ночь, слушая пересвистывания комаров, я убеждал себя, что того кого я не видел, и на самом деле не существует. Манекен был, а первого лица не было. Его нет.
Есть неподвижная пластмассовая рука и острый нос, устремлённый на восток. А лица нет. Лишь силуэт…
Поэтому, когда я говорю «один мой знакомый» это звучит дважды смешно. Этого знакомого дважды нет. Даже в бетонном мешке судоходного шлюза.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
