Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
2026.06.16
21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
2026.06.16
21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
2026.06.16
11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
2026.06.16
11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
2026.06.16
10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
2026.06.16
06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
2026.06.16
02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба.
Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії.
Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили.
Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Висоцький (1938 - 1980) /
Вірші
1966-1
Песня-сказка
о старом доме на Новом Арбате
Стоял тот дом, всем жителям знакомый, -
Его еще Наполеон застал, -
Но вот его назначили для слома,
Жильцы давно уехали из дома,
Но дом пока стоял...
Холодно, холодно, холодно в доме.
Парадное давно не открывалось,
Мальчишки окна выбили уже,
И штукатурка всюду осыпалась, -
Но что-то в этом доме оставалось
На третьем этаже...
Ахало, охало, ухало в доме.
И дети часто жаловались маме
И обходили дом тот стороной, -
Объединясь с соседними дворами,
Вооружась лопатами, ломами,
Вошли туда гурьбой
Дворники, дворники, дворники тихо.
Они стоят и недоумевают,
Назад спешат, боязни не тая:
Вдруг там Наполеонов дух витает!
А может, это просто слуховая
Галлюцинация?..
Боязно, боязно, боязно дворникам.
Но наконец приказ о доме вышел,
И вот рабочий - тот, что дом ломал, -
Ударил с маху гирею по крыше,
А после клялся, будто бы услышал,
Как кто-то застонал
Жалобно, жалобно, жалобно в доме.
...От страха дети больше не трясутся:
Нет дома, что два века простоял,
И скоро здесь по плану реконструкций
Ввысь этажей десятки вознесутся -
Бетон, стекло, металл...
Весело, здорово, красочно будет...
1966
Песня
о конькобежце на короткие дистанции,
которого заставили бежать на длинную
Десять тысяч - и всего один забег
остался.
В это время наш Бескудников Олег
зазнался:
Я, говорит, болен, бюллетеню, нету сил -
и сгинул.
Вот наш тренер мне тогда и предложил:
беги, мол.
Я ж на длинной на дистанции помру -
не охну, -
Пробегу, быть может, только первый круг -
и сдохну!
Но сурово эдак тренер мне: мол, на-
до, Федя, -
Главно дело - чтоб воля, говорит, была
к победе.
Воля волей, если сил невпроворот, -
а я увлекся:
Я на десять тыщ рванул, как на пятьсот -
и спекся!
Подвела меня - ведь я предупреждал! -
дыхалка:
Пробежал всего два круга - и упал, -
а жалко!
И наш тренер, экс- и вице-чемпион
ОРУДа,
Не пускать меня велел на стадион -
иуда!
Ведь вчера еще мы брали с ним с тоски
по банке -
А сегодня он кричит: "Меняй коньки
На санки!"
Жалко тренера - он тренер неплохой, -
ну и бог с ним!
Я ведь нынче занимаюся борьбой
и боксом, -
Не имею больше я на счет на свой
сомнений:
Все вдруг стали очень вежливы со мной,
и - тренер...
1966
x x x
Бродят
По свету люди
разные,
Грезят они о чуде -
Будет или не будет!
Стук - и в этот вечер
Вдруг тебя замечу!
Вот это чудо.
Да!
Скачет
По небу всадник -
облако,
Плачет дождем и градом, -
Значит, на землю надо.
Здесь чудес немало
Есть - звезда упала.
Вот и чудо.
Да.
Знаешь!
Я с чудесами -
запросто...
Хочешь, моргни глазами -
Тотчас под небесами!
Я заклятье знаю,
Ну скажи: "Желаю!"
Вот и чудо.
Да!
1966
x x x
Вот и настал этот час опять,
И я опять в надежде,
Но... можешь ты - как знать! -
Не прийти совсем или опоздать!
Но поторопись, постарайся прийти и прийти без опозданья,
Мы с тобой сегодня обсудим лишь самую главную тему из тем.
Ведь пойми: ты пропустишь не только час свиданья -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Мне остается лишь наблюдать
За посторонним счастьем,
Но... продолжаю ждать -
Мне уж почти нечего терять.
Ладно! Опоздай! Буду ждать! Приходи! Я как будто не замечу.
И не беспокойся - сегодня стихами тебе не надоем!
Ведь пойми: ты пропустишь не только эту встречу -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Диктор давно уж устал желать
Людям спокойной ночи.
Парк надо закрывать,
Диктор хочет спать, а я буду ждать.
Ничего, что поздно, я жду. Приходи, я как будто не замечу,
Потому что точность, наверное, - свойство одних лишь королей,
Ведь пойми: ты пропустишь не просто эту встречу!..
Так поторопись, я ведь жду, это нужно, как можно скорей!
1966
x x x
Экспресс Москва - Варшава, тринадцатое место, -
В приметы я не верю - приметы ни при чем:
Ведь я всего до Минска, майор - всего до Бреста, -
Толкуем мы с майором, и каждый - о своем.
Я ему про свои неполадки,
Но ему незнакома печаль:
Материально - он в полном порядке,
А морально... Плевать на мораль!
Майор неразговорчив - кончал войну солдатом, -
Но я ему от сердца - и потеплел майор.
Но через час мы оба пошли ругаться матом,
И получился очень конкретный разговор.
Майор чуть-чуть не плакал, что снова уезжает,
Что снова под Берлином еще на целый год:
Ему без этих немцев своих забот хватает, -
Хотя бы воевали, а то - наоборот...
Майор сентиментален - не выдержали нервы:
Жена ведь провожала, - я с нею говорил.
Майор сказал мне после: "Сейчас не сорок первый,
А я - поверишь, парень! - как снова пережил".
1966
x x x
При всякой погоде -
Раз надо, так надо -
Мы в море уходим
Не на день, не на два.
А на суше - ромашка и клевер,
А на суше - поля залило, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
Не заходим мы в порты -
Раз надо, так надо, -
Не увидишь Босфор ты,
Не увидишь Канады.
Море бурное режет наш сейнер,
И подчас без земли тяжело, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
По дому скучаешь -
Не надо, не надо, -
Зачем уплываешь
Не на день, не на два!
Ведь на суше - ромашка и клевер,
Ведь на суше - поля залило...
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
1966
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1966-1
Песня-сказкао старом доме на Новом Арбате
Стоял тот дом, всем жителям знакомый, -
Его еще Наполеон застал, -
Но вот его назначили для слома,
Жильцы давно уехали из дома,
Но дом пока стоял...
Холодно, холодно, холодно в доме.
Парадное давно не открывалось,
Мальчишки окна выбили уже,
И штукатурка всюду осыпалась, -
Но что-то в этом доме оставалось
На третьем этаже...
Ахало, охало, ухало в доме.
И дети часто жаловались маме
И обходили дом тот стороной, -
Объединясь с соседними дворами,
Вооружась лопатами, ломами,
Вошли туда гурьбой
Дворники, дворники, дворники тихо.
Они стоят и недоумевают,
Назад спешат, боязни не тая:
Вдруг там Наполеонов дух витает!
А может, это просто слуховая
Галлюцинация?..
Боязно, боязно, боязно дворникам.
Но наконец приказ о доме вышел,
И вот рабочий - тот, что дом ломал, -
Ударил с маху гирею по крыше,
А после клялся, будто бы услышал,
Как кто-то застонал
Жалобно, жалобно, жалобно в доме.
...От страха дети больше не трясутся:
Нет дома, что два века простоял,
И скоро здесь по плану реконструкций
Ввысь этажей десятки вознесутся -
Бетон, стекло, металл...
Весело, здорово, красочно будет...
1966
Песня
о конькобежце на короткие дистанции,
которого заставили бежать на длинную
Десять тысяч - и всего один забег
остался.
В это время наш Бескудников Олег
зазнался:
Я, говорит, болен, бюллетеню, нету сил -
и сгинул.
Вот наш тренер мне тогда и предложил:
беги, мол.
Я ж на длинной на дистанции помру -
не охну, -
Пробегу, быть может, только первый круг -
и сдохну!
Но сурово эдак тренер мне: мол, на-
до, Федя, -
Главно дело - чтоб воля, говорит, была
к победе.
Воля волей, если сил невпроворот, -
а я увлекся:
Я на десять тыщ рванул, как на пятьсот -
и спекся!
Подвела меня - ведь я предупреждал! -
дыхалка:
Пробежал всего два круга - и упал, -
а жалко!
И наш тренер, экс- и вице-чемпион
ОРУДа,
Не пускать меня велел на стадион -
иуда!
Ведь вчера еще мы брали с ним с тоски
по банке -
А сегодня он кричит: "Меняй коньки
На санки!"
Жалко тренера - он тренер неплохой, -
ну и бог с ним!
Я ведь нынче занимаюся борьбой
и боксом, -
Не имею больше я на счет на свой
сомнений:
Все вдруг стали очень вежливы со мной,
и - тренер...
1966
x x x
Бродят
По свету люди
разные,
Грезят они о чуде -
Будет или не будет!
Стук - и в этот вечер
Вдруг тебя замечу!
Вот это чудо.
Да!
Скачет
По небу всадник -
облако,
Плачет дождем и градом, -
Значит, на землю надо.
Здесь чудес немало
Есть - звезда упала.
Вот и чудо.
Да.
Знаешь!
Я с чудесами -
запросто...
Хочешь, моргни глазами -
Тотчас под небесами!
Я заклятье знаю,
Ну скажи: "Желаю!"
Вот и чудо.
Да!
1966
x x x
Вот и настал этот час опять,
И я опять в надежде,
Но... можешь ты - как знать! -
Не прийти совсем или опоздать!
Но поторопись, постарайся прийти и прийти без опозданья,
Мы с тобой сегодня обсудим лишь самую главную тему из тем.
Ведь пойми: ты пропустишь не только час свиданья -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Мне остается лишь наблюдать
За посторонним счастьем,
Но... продолжаю ждать -
Мне уж почти нечего терять.
Ладно! Опоздай! Буду ждать! Приходи! Я как будто не замечу.
И не беспокойся - сегодня стихами тебе не надоем!
Ведь пойми: ты пропустишь не только эту встречу -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Диктор давно уж устал желать
Людям спокойной ночи.
Парк надо закрывать,
Диктор хочет спать, а я буду ждать.
Ничего, что поздно, я жду. Приходи, я как будто не замечу,
Потому что точность, наверное, - свойство одних лишь королей,
Ведь пойми: ты пропустишь не просто эту встречу!..
Так поторопись, я ведь жду, это нужно, как можно скорей!
1966
x x x
Экспресс Москва - Варшава, тринадцатое место, -
В приметы я не верю - приметы ни при чем:
Ведь я всего до Минска, майор - всего до Бреста, -
Толкуем мы с майором, и каждый - о своем.
Я ему про свои неполадки,
Но ему незнакома печаль:
Материально - он в полном порядке,
А морально... Плевать на мораль!
Майор неразговорчив - кончал войну солдатом, -
Но я ему от сердца - и потеплел майор.
Но через час мы оба пошли ругаться матом,
И получился очень конкретный разговор.
Майор чуть-чуть не плакал, что снова уезжает,
Что снова под Берлином еще на целый год:
Ему без этих немцев своих забот хватает, -
Хотя бы воевали, а то - наоборот...
Майор сентиментален - не выдержали нервы:
Жена ведь провожала, - я с нею говорил.
Майор сказал мне после: "Сейчас не сорок первый,
А я - поверишь, парень! - как снова пережил".
1966
x x x
При всякой погоде -
Раз надо, так надо -
Мы в море уходим
Не на день, не на два.
А на суше - ромашка и клевер,
А на суше - поля залило, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
Не заходим мы в порты -
Раз надо, так надо, -
Не увидишь Босфор ты,
Не увидишь Канады.
Море бурное режет наш сейнер,
И подчас без земли тяжело, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
По дому скучаешь -
Не надо, не надо, -
Зачем уплываешь
Не на день, не на два!
Ведь на суше - ромашка и клевер,
Ведь на суше - поля залило...
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
1966
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
