ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.17
23:14
Тим, хто розуміє мову жінки, неважко зрозуміти мову квітів, трави, води, вогню і зоряного неба.
Мало послухати жінку, треба її ще й почути.
Звісно, можна послухати жінку і зробити навпаки, але тільки так, аби вона ніколи про це не довідалась.
Про
2024.09.17
20:12
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
2024.09.17
18:17
Фрагмент історії у вірші
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…
2024.09.17
17:23
Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
Катма й потреби. . .
Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море
Катма й потреби. . .
Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море
2024.09.17
12:11
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.
2024.09.17
07:32
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
2024.09.17
06:07
Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.
2024.09.16
23:04
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.
Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.
Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,
2024.09.16
20:58
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
професору мистецтвознавства
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
2024.09.16
12:34
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.
А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.
А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.
2024.09.16
12:26
Отже, помер актор ніби.
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
2024.09.16
12:21
Хтось говорив, що світ не такий, як був,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі
Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
З тими ж хвилями, бурями,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі
Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
З тими ж хвилями, бурями,
2024.09.16
11:29
У чашці кави розчинилось літо,
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.
Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.
Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –
2024.09.16
10:44
Коли окличе осінь журавлів,
які ключем відкрили плай у небо:
«Ще буде літа бабиного спів,
не відлітайте, я прошу, не треба,
калина дозріває на кущі,
спивають сонце грона скорушини,
ліси вмивають проливні дощі,
не відлітай до вирію, пташино»…
які ключем відкрили плай у небо:
«Ще буде літа бабиного спів,
не відлітайте, я прошу, не треба,
калина дозріває на кущі,
спивають сонце грона скорушини,
ліси вмивають проливні дощі,
не відлітай до вирію, пташино»…
2024.09.16
09:48
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
2024.09.16
09:13
Сьогодні, 16 вересня, йому могло би виповнитися 33 роки…
Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Висоцький (1938 - 1980) /
Вірші
1966-1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1966-1
Песня-сказка
о старом доме на Новом Арбате
Стоял тот дом, всем жителям знакомый, -
Его еще Наполеон застал, -
Но вот его назначили для слома,
Жильцы давно уехали из дома,
Но дом пока стоял...
Холодно, холодно, холодно в доме.
Парадное давно не открывалось,
Мальчишки окна выбили уже,
И штукатурка всюду осыпалась, -
Но что-то в этом доме оставалось
На третьем этаже...
Ахало, охало, ухало в доме.
И дети часто жаловались маме
И обходили дом тот стороной, -
Объединясь с соседними дворами,
Вооружась лопатами, ломами,
Вошли туда гурьбой
Дворники, дворники, дворники тихо.
Они стоят и недоумевают,
Назад спешат, боязни не тая:
Вдруг там Наполеонов дух витает!
А может, это просто слуховая
Галлюцинация?..
Боязно, боязно, боязно дворникам.
Но наконец приказ о доме вышел,
И вот рабочий - тот, что дом ломал, -
Ударил с маху гирею по крыше,
А после клялся, будто бы услышал,
Как кто-то застонал
Жалобно, жалобно, жалобно в доме.
...От страха дети больше не трясутся:
Нет дома, что два века простоял,
И скоро здесь по плану реконструкций
Ввысь этажей десятки вознесутся -
Бетон, стекло, металл...
Весело, здорово, красочно будет...
1966
Песня
о конькобежце на короткие дистанции,
которого заставили бежать на длинную
Десять тысяч - и всего один забег
остался.
В это время наш Бескудников Олег
зазнался:
Я, говорит, болен, бюллетеню, нету сил -
и сгинул.
Вот наш тренер мне тогда и предложил:
беги, мол.
Я ж на длинной на дистанции помру -
не охну, -
Пробегу, быть может, только первый круг -
и сдохну!
Но сурово эдак тренер мне: мол, на-
до, Федя, -
Главно дело - чтоб воля, говорит, была
к победе.
Воля волей, если сил невпроворот, -
а я увлекся:
Я на десять тыщ рванул, как на пятьсот -
и спекся!
Подвела меня - ведь я предупреждал! -
дыхалка:
Пробежал всего два круга - и упал, -
а жалко!
И наш тренер, экс- и вице-чемпион
ОРУДа,
Не пускать меня велел на стадион -
иуда!
Ведь вчера еще мы брали с ним с тоски
по банке -
А сегодня он кричит: "Меняй коньки
На санки!"
Жалко тренера - он тренер неплохой, -
ну и бог с ним!
Я ведь нынче занимаюся борьбой
и боксом, -
Не имею больше я на счет на свой
сомнений:
Все вдруг стали очень вежливы со мной,
и - тренер...
1966
x x x
Бродят
По свету люди
разные,
Грезят они о чуде -
Будет или не будет!
Стук - и в этот вечер
Вдруг тебя замечу!
Вот это чудо.
Да!
Скачет
По небу всадник -
облако,
Плачет дождем и градом, -
Значит, на землю надо.
Здесь чудес немало
Есть - звезда упала.
Вот и чудо.
Да.
Знаешь!
Я с чудесами -
запросто...
Хочешь, моргни глазами -
Тотчас под небесами!
Я заклятье знаю,
Ну скажи: "Желаю!"
Вот и чудо.
Да!
1966
x x x
Вот и настал этот час опять,
И я опять в надежде,
Но... можешь ты - как знать! -
Не прийти совсем или опоздать!
Но поторопись, постарайся прийти и прийти без опозданья,
Мы с тобой сегодня обсудим лишь самую главную тему из тем.
Ведь пойми: ты пропустишь не только час свиданья -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Мне остается лишь наблюдать
За посторонним счастьем,
Но... продолжаю ждать -
Мне уж почти нечего терять.
Ладно! Опоздай! Буду ждать! Приходи! Я как будто не замечу.
И не беспокойся - сегодня стихами тебе не надоем!
Ведь пойми: ты пропустишь не только эту встречу -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Диктор давно уж устал желать
Людям спокойной ночи.
Парк надо закрывать,
Диктор хочет спать, а я буду ждать.
Ничего, что поздно, я жду. Приходи, я как будто не замечу,
Потому что точность, наверное, - свойство одних лишь королей,
Ведь пойми: ты пропустишь не просто эту встречу!..
Так поторопись, я ведь жду, это нужно, как можно скорей!
1966
x x x
Экспресс Москва - Варшава, тринадцатое место, -
В приметы я не верю - приметы ни при чем:
Ведь я всего до Минска, майор - всего до Бреста, -
Толкуем мы с майором, и каждый - о своем.
Я ему про свои неполадки,
Но ему незнакома печаль:
Материально - он в полном порядке,
А морально... Плевать на мораль!
Майор неразговорчив - кончал войну солдатом, -
Но я ему от сердца - и потеплел майор.
Но через час мы оба пошли ругаться матом,
И получился очень конкретный разговор.
Майор чуть-чуть не плакал, что снова уезжает,
Что снова под Берлином еще на целый год:
Ему без этих немцев своих забот хватает, -
Хотя бы воевали, а то - наоборот...
Майор сентиментален - не выдержали нервы:
Жена ведь провожала, - я с нею говорил.
Майор сказал мне после: "Сейчас не сорок первый,
А я - поверишь, парень! - как снова пережил".
1966
x x x
При всякой погоде -
Раз надо, так надо -
Мы в море уходим
Не на день, не на два.
А на суше - ромашка и клевер,
А на суше - поля залило, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
Не заходим мы в порты -
Раз надо, так надо, -
Не увидишь Босфор ты,
Не увидишь Канады.
Море бурное режет наш сейнер,
И подчас без земли тяжело, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
По дому скучаешь -
Не надо, не надо, -
Зачем уплываешь
Не на день, не на два!
Ведь на суше - ромашка и клевер,
Ведь на суше - поля залило...
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
1966
о старом доме на Новом Арбате
Стоял тот дом, всем жителям знакомый, -
Его еще Наполеон застал, -
Но вот его назначили для слома,
Жильцы давно уехали из дома,
Но дом пока стоял...
Холодно, холодно, холодно в доме.
Парадное давно не открывалось,
Мальчишки окна выбили уже,
И штукатурка всюду осыпалась, -
Но что-то в этом доме оставалось
На третьем этаже...
Ахало, охало, ухало в доме.
И дети часто жаловались маме
И обходили дом тот стороной, -
Объединясь с соседними дворами,
Вооружась лопатами, ломами,
Вошли туда гурьбой
Дворники, дворники, дворники тихо.
Они стоят и недоумевают,
Назад спешат, боязни не тая:
Вдруг там Наполеонов дух витает!
А может, это просто слуховая
Галлюцинация?..
Боязно, боязно, боязно дворникам.
Но наконец приказ о доме вышел,
И вот рабочий - тот, что дом ломал, -
Ударил с маху гирею по крыше,
А после клялся, будто бы услышал,
Как кто-то застонал
Жалобно, жалобно, жалобно в доме.
...От страха дети больше не трясутся:
Нет дома, что два века простоял,
И скоро здесь по плану реконструкций
Ввысь этажей десятки вознесутся -
Бетон, стекло, металл...
Весело, здорово, красочно будет...
1966
Песня
о конькобежце на короткие дистанции,
которого заставили бежать на длинную
Десять тысяч - и всего один забег
остался.
В это время наш Бескудников Олег
зазнался:
Я, говорит, болен, бюллетеню, нету сил -
и сгинул.
Вот наш тренер мне тогда и предложил:
беги, мол.
Я ж на длинной на дистанции помру -
не охну, -
Пробегу, быть может, только первый круг -
и сдохну!
Но сурово эдак тренер мне: мол, на-
до, Федя, -
Главно дело - чтоб воля, говорит, была
к победе.
Воля волей, если сил невпроворот, -
а я увлекся:
Я на десять тыщ рванул, как на пятьсот -
и спекся!
Подвела меня - ведь я предупреждал! -
дыхалка:
Пробежал всего два круга - и упал, -
а жалко!
И наш тренер, экс- и вице-чемпион
ОРУДа,
Не пускать меня велел на стадион -
иуда!
Ведь вчера еще мы брали с ним с тоски
по банке -
А сегодня он кричит: "Меняй коньки
На санки!"
Жалко тренера - он тренер неплохой, -
ну и бог с ним!
Я ведь нынче занимаюся борьбой
и боксом, -
Не имею больше я на счет на свой
сомнений:
Все вдруг стали очень вежливы со мной,
и - тренер...
1966
x x x
Бродят
По свету люди
разные,
Грезят они о чуде -
Будет или не будет!
Стук - и в этот вечер
Вдруг тебя замечу!
Вот это чудо.
Да!
Скачет
По небу всадник -
облако,
Плачет дождем и градом, -
Значит, на землю надо.
Здесь чудес немало
Есть - звезда упала.
Вот и чудо.
Да.
Знаешь!
Я с чудесами -
запросто...
Хочешь, моргни глазами -
Тотчас под небесами!
Я заклятье знаю,
Ну скажи: "Желаю!"
Вот и чудо.
Да!
1966
x x x
Вот и настал этот час опять,
И я опять в надежде,
Но... можешь ты - как знать! -
Не прийти совсем или опоздать!
Но поторопись, постарайся прийти и прийти без опозданья,
Мы с тобой сегодня обсудим лишь самую главную тему из тем.
Ведь пойми: ты пропустишь не только час свиданья -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Мне остается лишь наблюдать
За посторонним счастьем,
Но... продолжаю ждать -
Мне уж почти нечего терять.
Ладно! Опоздай! Буду ждать! Приходи! Я как будто не замечу.
И не беспокойся - сегодня стихами тебе не надоем!
Ведь пойми: ты пропустишь не только эту встречу -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Диктор давно уж устал желать
Людям спокойной ночи.
Парк надо закрывать,
Диктор хочет спать, а я буду ждать.
Ничего, что поздно, я жду. Приходи, я как будто не замечу,
Потому что точность, наверное, - свойство одних лишь королей,
Ведь пойми: ты пропустишь не просто эту встречу!..
Так поторопись, я ведь жду, это нужно, как можно скорей!
1966
x x x
Экспресс Москва - Варшава, тринадцатое место, -
В приметы я не верю - приметы ни при чем:
Ведь я всего до Минска, майор - всего до Бреста, -
Толкуем мы с майором, и каждый - о своем.
Я ему про свои неполадки,
Но ему незнакома печаль:
Материально - он в полном порядке,
А морально... Плевать на мораль!
Майор неразговорчив - кончал войну солдатом, -
Но я ему от сердца - и потеплел майор.
Но через час мы оба пошли ругаться матом,
И получился очень конкретный разговор.
Майор чуть-чуть не плакал, что снова уезжает,
Что снова под Берлином еще на целый год:
Ему без этих немцев своих забот хватает, -
Хотя бы воевали, а то - наоборот...
Майор сентиментален - не выдержали нервы:
Жена ведь провожала, - я с нею говорил.
Майор сказал мне после: "Сейчас не сорок первый,
А я - поверишь, парень! - как снова пережил".
1966
x x x
При всякой погоде -
Раз надо, так надо -
Мы в море уходим
Не на день, не на два.
А на суше - ромашка и клевер,
А на суше - поля залило, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
Не заходим мы в порты -
Раз надо, так надо, -
Не увидишь Босфор ты,
Не увидишь Канады.
Море бурное режет наш сейнер,
И подчас без земли тяжело, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
По дому скучаешь -
Не надо, не надо, -
Зачем уплываешь
Не на день, не на два!
Ведь на суше - ромашка и клевер,
Ведь на суше - поля залило...
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
1966
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію