Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Сегеда /
Проза
Весілє
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Весілє
Оце ми недавно були в Західній Україні на гуцульському весіллі. А зі мною їздив мій товариш - такой спортсмен, чисто с распальцовкой. Йому там було дуже цікаво. Ще як ми туди їхали, він у потязі питає: „Так это... как они называются? Тунгусы?" Кажу: „Ні, тунгуси в Сибіру." „ А шо, эти... зулусы?" - „ Ні, зулуси в Африці." „Ну, эти шото тоже типа тех". Ні, це гуцули, кажу, західні українці." „Ааа... Молодцы, гуцулы - далеко живут, вааще..."
Ми вийшли з потяга, пересіли в автобус. Гірська дорога, а на обочині мужик з козою. Голосує. Наш чувак каже: „Опа! Это шо - он её провожает или она его?" Але ми не вгадали - автобус став, гуцул з козою зайшов, сів, взяв козу на руки і каже: „Прошу передати на квиток, їден пенсійний, а їден дитєчий." А тоді до нас: „Очевидячки видкося, шо ви тож їдете десьто на весілє?" Братан каже: „Реально едем, сто пудов." - „А я хочу презентувати молодєтам козичку, пуда два, бішє не потєгне." - „ Да, пуда два, сто пудов." -„Нє, десь триціть кільо живого мнєса і шє скура." - „Да, сто пудов..."
Поки вони так мило спілкувалися, ми приїхали на саме гуцульське весілля. А там усі вуйки повдягали кресані і коло балгана водять аркана, а матуші співають:
Ми співали коломийки, співали, співали...
Друг питає: „Шо делали? Возле чего? Пили возле мойки? Шо негде было выпить, только возле мойки?" -„Ні, коломийки - це пісні такі."
–„ Ааа... Молодцы, зулусы." Тоді жіночки ще заспівали:
Єк зачую коломийку, зачую, зачую -
Через тоту коломийку дома не ночую.
Ой чорнєвая Марічко, а на личку біла,
Йди, Марічка, цибни, в річку,
Бо вже надоїла.
Братан підтанцьовує: „Ништяк, это чисто гуцульский шансон." А коровайниці знову співають:
Нивко моя хорошая,
Дрібним дощем сполощена,
Струсьовим пірцем зволочена...
„Шо говорит? Струсьовим пірцем? Это шото типа с перцем в трусах?" Кажу: „Ні, то страусячим пір'ям." -„Во дают, тунгусы!" А тоді до якоїсь баби: „Слышь, бабка, а де у вас в селе пробили страусячьи пёрья?" А бабка йому, через мене-перекладача, каже: „А то мені вуйко з Австральщини вислав." -„ Опа ,круто..."
І тут чути крик: „ Молодєта з храму йдут, беріте стрільби!" Дядьки хапають дробовики. „Шо это, хотят мочить молодоженов?" Мужики стріляють в небо. Пацан в шоці: „Это шо, наезд, рэкет, разборки???" Один дідок каже: „То даєм салюта молодєтам. Бо то є весілє, треба стрілити." „Во как... прозреваю. Молодцы, индусы."
А тоді цей дідок, типу тамада, каже: „А зараз для наших молодєт заспіває баба Петька." Мій дружбан після пісні з такими очима до неї: „ Слышь, бабка, дашь свой паспорт позырить?" А потім мені розказує: „Я себе даже записал: баба Петька - это Петрунеля Кшиштофівна Трандафірська. Вотакая бабка! У них тут вааще такие крутые имена. Жених на зоне сидел наверно - его зовут Арест. А вот у нас по-отчеству типа по батюшке, а у них типа даже по матушке: Іван Мар'янович Пупець’’.
А ще цікавіше було, коли сказали, що простий гуцульський хлопець Орест одружується з простою дівчиною з Чукотки, з якою познайомився на заробітках в Росії. Його батьки - тітка Стефа і дядько Юзик - нагнали горілки, поставили шалаші, накололи кабанів, напекли ягнєт і козичок, наробили бриндзі.
А тут приїхали свати, її родичі: „Где живут оленеводы и рыбачат рыбаки..." В унтах і кожухах, з маленькими рюкзачками: „Прівець, однако, как дєля?" І люльки курять. Тітка Стефа каже до свата - старого чукчі: „ Свате, ми стіко коштів доклали. Аби ви си знали, же весілє робим пополам." А він: „Дя-дя, па палям. Па лесам, па палям..." Гуцульські свати боком дивляться на чукотських, а мій дружбан каже: „ Оба, чисто чукотский мафиозный клан кинул на бабки гуцульскую группировку. Ништяк тема."
Але почався перепій. Чукчі розв'язують свої рюкзачки, дістають соболів, песці, норки, починають роздавати - молодим, сватам, гостям, перехожим, циганам, алкоголікам, бомжам і т. д. Тітка Стефа кричить: „ Свате, свате, ша! Бильдиркин Тилімпекович, зав'єзуйте свою торебку, бо вже на дев'ядесять тисіч долярів чортікому роздали." А сват чукотський: „ Папалям, даже больше, чем папалям..."
Ну, багато було ще цікавого. Новорусский крутік мало не побився з вуйком, до якого нас перед ранком понесли ночувати. Вуйко каже: „ На ось тобі коц, накрийси." - „Это кто поц?! Это я поц?! Да я тебе..." А вуйко: „ Но прошу си не гнівати, бо коц - то є по-москальськи... як його? Одєяло, во!"
Гуляли ми там три дні, ще й нам перепили по пижиковій шапці. А мій наблатиканий корефан навчився шпрехати по-гуцульськи і тепер, коли хто їде за Карпати, дає поради: „ Ты если буш заценивать чёто по базару, не спрашивай „скоко стоит?" или „скільки коштує?" - не продадут. Ты говори: „Прошу, кулько то вартує?" - и будешь в доску свой гуцульский чувак. Я в курсах, я там три дня гудел на гуцульському весілє."
А в компанії він тепер співає коломийки:
Ой чорнєвая Марічко,
А на личку біла,
Нахолєру полюбила
Лисого дебіла?
Ми вийшли з потяга, пересіли в автобус. Гірська дорога, а на обочині мужик з козою. Голосує. Наш чувак каже: „Опа! Это шо - он её провожает или она его?" Але ми не вгадали - автобус став, гуцул з козою зайшов, сів, взяв козу на руки і каже: „Прошу передати на квиток, їден пенсійний, а їден дитєчий." А тоді до нас: „Очевидячки видкося, шо ви тож їдете десьто на весілє?" Братан каже: „Реально едем, сто пудов." - „А я хочу презентувати молодєтам козичку, пуда два, бішє не потєгне." - „ Да, пуда два, сто пудов." -„Нє, десь триціть кільо живого мнєса і шє скура." - „Да, сто пудов..."
Поки вони так мило спілкувалися, ми приїхали на саме гуцульське весілля. А там усі вуйки повдягали кресані і коло балгана водять аркана, а матуші співають:
Ми співали коломийки, співали, співали...
Друг питає: „Шо делали? Возле чего? Пили возле мойки? Шо негде было выпить, только возле мойки?" -„Ні, коломийки - це пісні такі."
–„ Ааа... Молодцы, зулусы." Тоді жіночки ще заспівали:
Єк зачую коломийку, зачую, зачую -
Через тоту коломийку дома не ночую.
Ой чорнєвая Марічко, а на личку біла,
Йди, Марічка, цибни, в річку,
Бо вже надоїла.
Братан підтанцьовує: „Ништяк, это чисто гуцульский шансон." А коровайниці знову співають:
Нивко моя хорошая,
Дрібним дощем сполощена,
Струсьовим пірцем зволочена...
„Шо говорит? Струсьовим пірцем? Это шото типа с перцем в трусах?" Кажу: „Ні, то страусячим пір'ям." -„Во дают, тунгусы!" А тоді до якоїсь баби: „Слышь, бабка, а де у вас в селе пробили страусячьи пёрья?" А бабка йому, через мене-перекладача, каже: „А то мені вуйко з Австральщини вислав." -„ Опа ,круто..."
І тут чути крик: „ Молодєта з храму йдут, беріте стрільби!" Дядьки хапають дробовики. „Шо это, хотят мочить молодоженов?" Мужики стріляють в небо. Пацан в шоці: „Это шо, наезд, рэкет, разборки???" Один дідок каже: „То даєм салюта молодєтам. Бо то є весілє, треба стрілити." „Во как... прозреваю. Молодцы, индусы."
А тоді цей дідок, типу тамада, каже: „А зараз для наших молодєт заспіває баба Петька." Мій дружбан після пісні з такими очима до неї: „ Слышь, бабка, дашь свой паспорт позырить?" А потім мені розказує: „Я себе даже записал: баба Петька - это Петрунеля Кшиштофівна Трандафірська. Вотакая бабка! У них тут вааще такие крутые имена. Жених на зоне сидел наверно - его зовут Арест. А вот у нас по-отчеству типа по батюшке, а у них типа даже по матушке: Іван Мар'янович Пупець’’.
А ще цікавіше було, коли сказали, що простий гуцульський хлопець Орест одружується з простою дівчиною з Чукотки, з якою познайомився на заробітках в Росії. Його батьки - тітка Стефа і дядько Юзик - нагнали горілки, поставили шалаші, накололи кабанів, напекли ягнєт і козичок, наробили бриндзі.
А тут приїхали свати, її родичі: „Где живут оленеводы и рыбачат рыбаки..." В унтах і кожухах, з маленькими рюкзачками: „Прівець, однако, как дєля?" І люльки курять. Тітка Стефа каже до свата - старого чукчі: „ Свате, ми стіко коштів доклали. Аби ви си знали, же весілє робим пополам." А він: „Дя-дя, па палям. Па лесам, па палям..." Гуцульські свати боком дивляться на чукотських, а мій дружбан каже: „ Оба, чисто чукотский мафиозный клан кинул на бабки гуцульскую группировку. Ништяк тема."
Але почався перепій. Чукчі розв'язують свої рюкзачки, дістають соболів, песці, норки, починають роздавати - молодим, сватам, гостям, перехожим, циганам, алкоголікам, бомжам і т. д. Тітка Стефа кричить: „ Свате, свате, ша! Бильдиркин Тилімпекович, зав'єзуйте свою торебку, бо вже на дев'ядесять тисіч долярів чортікому роздали." А сват чукотський: „ Папалям, даже больше, чем папалям..."
Ну, багато було ще цікавого. Новорусский крутік мало не побився з вуйком, до якого нас перед ранком понесли ночувати. Вуйко каже: „ На ось тобі коц, накрийси." - „Это кто поц?! Это я поц?! Да я тебе..." А вуйко: „ Но прошу си не гнівати, бо коц - то є по-москальськи... як його? Одєяло, во!"
Гуляли ми там три дні, ще й нам перепили по пижиковій шапці. А мій наблатиканий корефан навчився шпрехати по-гуцульськи і тепер, коли хто їде за Карпати, дає поради: „ Ты если буш заценивать чёто по базару, не спрашивай „скоко стоит?" или „скільки коштує?" - не продадут. Ты говори: „Прошу, кулько то вартує?" - и будешь в доску свой гуцульский чувак. Я в курсах, я там три дня гудел на гуцульському весілє."
А в компанії він тепер співає коломийки:
Ой чорнєвая Марічко,
А на личку біла,
Нахолєру полюбила
Лисого дебіла?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
