ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Вірші

 ЧТО ТАКОГО?
Душа болит и сердце ноет.
Отравлен горем и тоскою
Я, словно выжатый лимон,
Разбит, унижен, истреблён.
Ни зелень молодого мая,
Ни говорливых птичек стая,
Ни женщин прелесть молодая
Меня теперь не согревает.
И дней унылых, не считая,
Бикфордовым шнуром сжигаю:
Уходят месяцы, года,
Как в тёмный омут, навсегда,
Стирая память на лету –
На сердце раны зарастут
И отпечатают рубцами
Всё то, что пережито нами...

А кто-то скажет: “Что такого?
Каких-то три-четыре слова,
Произнесённых сгоряча:
Прости, но я люблю другого.
Всего хорошего.
Прощай!”.

Неумолимо,
Сухо,
Быстро,
Как передёрнутый затвор,
Как приговор, точнее выстрел –
Не целясь,
Не щадя,
В упор,
Навылет,
Наповал,
Картечью,
А дочка, платьицем шурша,
Шептала: ”Принесите свечи.
Я больше не могу дышать”.

А кто-то скажет: “Что такого?
Каких-то три-четыре слова...”

Любимой, брошены устами,
Легли на сердце, словно камень,
Вонзая лезвие ножа...
Незащищённая душа
Безвольно руки опустила,
На дочери большие крылья,
Что в ранах истекали кровью.
А звали мы её Любовью.

Как больно, страшно и жестоко
Не мочь дитя своё спасти,
Когда потеряна дорога,
Утрачен смысл и цель пути,
Не отличая день от ночи,
Блуждать, брести куда-нибудь,
Когда уже и жить не хочешь,
Понять: былого не вернуть,
Забыть, уйти навстречу ветру,
Где нет вопросов и ответов.

А кто-то скажет: “Что такого?
Каких-то три-четыре слова...”

Лишь время – лекарь всех времён,
Вернёт мне и покой и сон
И я наивно стану вновь
Искать взаимную любовь.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-18 11:22:53
Переглядів сторінки твору 4610
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.972 / 5.5  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Омельчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-18 11:34:29 ]
"Душа болит и сердце плачет..."-гарна пісенька . та їй далеко до цого змцісту.
"Лишь время – лекарь всех времён,
Вернёт мне и покой и сон
И я наивно стану вновь
Искать взаимную любовь."
Тут можна лиш одне додати-Ти мусиш тему розкриати;)на кшталт: "минають роки час летить
мене вже серце не болить)"
чекаю продовження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-18 11:41:10 ]
У цьому вірші, здається, одна тема розкрита.
А "минають роки час летить
мене вже серце не болить)" - то вже інша. Вона розкривається в інших віршах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Омельчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-18 11:45:41 ]
чекаю ынших з нетерпынням


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Брилінська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-18 12:19:14 ]
"Лишь время – лекарь всех времён,
Вернёт мне и покой и сон
И я наивно стану вновь
Искать взаимную любовь."

Саш...ДЯКУЮ:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-18 12:50:15 ]
Дякую,Олю!
Життя продовжуэться:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-18 13:46:56 ]
И дней унылых, не считая,
Бикфордовым шнуром сжигаю:
Уходят месяцы, года,
Как в тёмный омут, навсегда,
Стирая память на лету –
На сердце раны зарастут
И отпечатают рубцами
Всё то, что пережито нами... - очень густо на мешанно. Я, не считая, сжигаю бикфордовым шнуром?
Горю, как бикфордов шнур - так правильно или
Сжигаю бикфордов шнур. А сжигать бикфордовым шнуром - не правильно. И далее по тексту наворочено. Прочел комменты и удивился.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-18 15:03:14 ]
Уважаемый Анатолий!
Вероятно в Вашей жизни не было подобных переживаний (с чем Вас и поздравляю).
Поэтому Вам сложно понять переживания литгероя.
"Очень густо намешано" - это и есть отражение состояния человека, потерявшево любовь, потерявшего смысл жизни. Он находится в прострации. Для него всё смешалось в нелепую, бессмысленную череду событий. Он не живёт - просто сжигает свою жизнь.
Форма стиха подчинена выражению емоционально-психического состояния.
Такие переживания ближе женскому сердцу, поэтому такие коменты.
Сжигать бикфордовым шнуром вереницу серых, бесцветных, одинаково наполненных печалью и горем дней - по-моему нормально.
Хотя, на фоне емоционального накала стиха - это такая мелочь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-18 15:12:36 ]
Саша, я пережил многое, потерял двух младших братьев, последний у меня на руках умер. Терял друзей и родных. Очень переживал, да и увлечение литературой - следствие этих переживаний, попытка уйти, в те трудные времена от реальности. Поэтому переживания вашего лирического героя мне показались надумаными. Может и необъективен, но говорю то что думаю. "Сжигать бикфордовым шнуром вереницу серых..." - грамотно здесь: сжигать бикфордов шнур. Подумайте. И не обижайтесь.
"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-18 15:30:24 ]
Анатолий!
Искренне Вам сочувствую!
Переживания героя, без преувеличений - реальны.
Никаких обид:)
На счёт грамотности - подумаю:)
За искренность и объективность - благодарен.
Удачи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-19 10:05:35 ]
Сашо, скажу відверто - сподобалось!!!

Погано, що сумно (!!!!проте ми ж не безсердечні, можемо радіти, сумувати, а там як складеться))).
Можливо, й є якісь не зовсім правильно вжиті слова, але емоції й образність затьмарюють їх, чесно, якби не читала коментарів Анатолія, той не помітила б.))))

Маю надію, що події, які сталися з літгероєм, не є прямо спроектовані з недавніх подій твого життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-19 09:59:00 ]
Толю, нарешті побачила тебе (героїв треба знати в обличчя! я пам*ятаю твої візити до мене на сторінку), проте, мені, як читачу, здалося, що ти надто вже прискіпливий до цього твору Саші.

Як на мене, вірш відображає ситуацію, що сталась з літ.героєм. І чи варто так сильно дотримуватись правил, якщо є надто більше за правила -ЕМОЦІЇ.
Толю, я розумію, що ти сильний в своїх знаннях, але знаннями оперує розум, а що таке обмежений розум в порівнянні з безмежною душею?

З повагою, Віта


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-19 12:10:19 ]
Привіт, Віто!
Дякую за підтримку))))
Бачу - ти "своїх" ображати не дозволиш!
Молодчина!
Що до зауважень Анатолія - все нормально:
В принципі, вірш иає бути досконалим в усьому. І зауваження - слушне.
Нащастя події, описані у вірші - це відголос подій давно минулих днів. Просто хотілось у своїй поезії відображати життя у всіх його проявах, як приємних, так і не дуже.
Та ми ж з тобою оптимісти!
Бо знаємо, що в житті набагато більше гарного, доброго і світлого.
То ж не будемо довго зупинятись на цій сторінці:)
Йдемо далі - там краще!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-19 12:16:57 ]
Віта, увага прекрасної жінки окриляє!