ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

і є душа – іще не скорена,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Переклади

 М.Ю. Лєрмонтов. І скучно і сумно

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : «И скучно и грусно»


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-09-17 16:46:04
Переглядів сторінки твору 22334
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.201 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2026.01.29 18:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-09-18 10:45:14 ]
Так, останній рядок краще в цьому варіанті :)
Інше: забагато рядків, що починаються з "А", нмд, дещо спрощують текст. Тому я і пропонувала "А пристрасті" змінити на "Що пристрасті" (так і до оригіналу ближче). До того ж, рядок "А кращі йдуть роки - і їх не вернути." логічніше виглядав би так:
"А роки йдуть кращі - їх не повернути".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-09-18 11:43:22 ]
Дякую, Любо. Ось для найостанніших штрихів і покладемося трохи на час, нехай дасть нам змогу охопити цілісно композицію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-17 14:59:49 ]
Я хотів сказати, що переклад першого рядка не зовсім правильний. Аргументую. "дати" і "подати" в даному контексті мають різні значення. У Лєрмонтова "подать". Він просить чи надіється. А "дати руку" означає більш "простягнути руку на рівних".
І душно, і сумно, й нікому подати руки...
Але це все, як прийнято говорити нині, імхо.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-17 15:43:54 ]
Дякую за увагу, Олександре!
І я згідний, що "дати" тут і справді трохи вужче, дещо не так милозвучно, і вже точно менш звично, аніж "подати". І даний варіант перекладу (можливо і більш виразно) вивертає ситуацію зі звичного розуміння, мовляв, "у мене скрута, і в цей час нікому подати руку", на інше, як ви точно зауважили, "простягнути руку на рівних".
З якими цілями простягнути руку на рівних? Отримати допомогу чи допомогти? Зрештою, в той час, наскільки я розумію, і потреба в допомозі, і пропозиція допомоги в середовищі М.Ю.Лєрмонтова розумілися лише як "на рівних"?
Зрештою, не так вже важливо, що саме мав на увазі М.Ю. - дати чи отримати, і кажучи:
"Желанья!.. Что пользы напрасно и вечно желать?..
А годы проходят — все лучшие годы!.."
Але дещо пояснює ось це:
"Любить... но кого же?.. " Оце - "но кого же", може тягнутися і від "И скучно и грустно, и некому руку подать", ніби і не засвідчуючи, що йдеться саме про отримання чогось? Скоріше про вибір "згори" - до "нижче", чи, принаймні, на "рівних"?

Але, в цілому, за багатоваріантності, "дати руку" "покриває" тільки дві третини, а "подати руку" таки всі варіанти. :)

І є сенс шукати краще рішення, і я шукатиму, і сподіваюся, інші теж :)
Тобто йдеться не про правильно - не правильно (перекладено), а саме про можливість кращого (що, як відомо, ворог хорошого) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 16:24:40 ]
Хорошого і кращого, я розумію це так, що можна перекладати вірш як текст, а можна перекладати вірш як Лєрмонтова. Я трохи цікавився біографією Михаїла Юрійовича, не бог зна скільки, але в першому наближенні вистачить. Цей вірш в нього як і все життя. Це відчай і погорда. І тут зовсім не заслання на Кавказ. В своєму середовищі Лєрмонтов був непомічений серед різного роду мадмуазелей, яким лестила увага відомого поета, але вибір вони робили серед багатих вельмож. Звідси і нотки озлобленності його характеру, який пізніше привів до рокової дуелі.
В Пушкіна хоч на короткий строк, але були взаємні кохання, а в Лєрмонтова, точно не скажу.