Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
«ВЕЛКОМ ТУ «УВАРОВСЬКИЙ»!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«ВЕЛКОМ ТУ «УВАРОВСЬКИЙ»!
Перший день весни прийшов зі своїми сюрпризами. По-перше: вночі несподівано сніг перетворив вулиці Ворзеля на ідеальні декорації для зйомок будь-якого різдвяного фільму, по-друге, замість творчого вечора Анни Багряної та Володимира Шумейка відбувся інший вечір. Із зовсім іншою Анною. Так, вона також, як і Багряна, пише вірші (якісні вірші!), також член НСПУ, переможець багатьох солідних літературних конкурсів (таких як «Гранослов», «Молоде вино», «Смолоскип», «Любіть Україну!» та ін.), і навіть працює під одним дахом із Багряною – у Києві, на Банковій, у знаменитому Будинку письменників. Однак прізвище її – Малігон. І роман, відзначений премією в «Коронації слова» у неї ще попереду. Сподіваємося.
Не дивлячись на неочікувані зміни програми вечора, напрямок його зберігся – поетично-музичний. Анна Малігон приїхала не сама, а разом зі своїм чоловіком – теж, як не дивно, поетом, а на додачу ще й бардом – Андрієм Медінським. Андрій – випускник Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, колишній старший слідчий прокуратури (нині – юрист-консультант однієї іноземної компанії), своїм письменницьким та вокальним даром Ані нічим на поступається. Модернова поезія, без фальші і лицемірної «хорошості», із правом на власні помилки та обранням свого шляху – непростого, але СВОГО.
І Аня і Андрій привезли із собою свої перші книжки: «Дзвінок у двері» (А.Малігон) та «Велком ту Нигде» (А.Медінський), які викликали у публіки непідробний інтерес. «Я сьогодні познайомилася з талановитими поетами!» - не стримувала своїх емоцій ірпінська поетеса Лариса Юхименко. – «Добротні якісні вірші, і сказати ще щось важко».
Творчі вечори в «Уварівському» зазвичай завершуються своєрідним діалогом із глядачами. Можна не лише висловити свою думку з приводу почутого, а внести пропозиції, поділилися власною творчістю. Так розкриваються і зближуються люди, відкриваються нові імена. Цього разу подібним відкриттям стала творчість одного із жителів Ворзеля, який приніс свої вірші: Володимира Петровича Ткача. Також власні нові поетичні рядки озвучив наш постійний відвідувач – Володимир Симоненко. Цього разу скорботні, присвячені передчасній смерті колеги по перу – Володимира Ольшевського. Вічна вам пам'ять, Володимире Ігоровиче! Була серед глядачів і директриса Київського будинку вчених, яка запросила Аню та Андрія до співпраці.
А щодо вечора молодої талановитої письменниці (поетеси, драматурга, публіцистки, романістки, перекладачки…) Анни Багряної та відомого композитора (який написав музику до таких кінофільмів як «Кайдашева сім`я», «Меланхолійний вальс», «Біля домашнього вогнища») Володимира Шумейка – ті, хто хотів на нього потрапити і з якихось причин не зміг – радійте: він відбудеться! Приходьте до нас 28 березня, о 15:30. Заодно зможете оглянути нову виставку, яку в «Уварівському домі» організовує Республіканський культурологічний центр українського товариства охорони пам`яток історії і культури (м.Київ).
Юлія Бережко-Камінська
Не дивлячись на неочікувані зміни програми вечора, напрямок його зберігся – поетично-музичний. Анна Малігон приїхала не сама, а разом зі своїм чоловіком – теж, як не дивно, поетом, а на додачу ще й бардом – Андрієм Медінським. Андрій – випускник Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, колишній старший слідчий прокуратури (нині – юрист-консультант однієї іноземної компанії), своїм письменницьким та вокальним даром Ані нічим на поступається. Модернова поезія, без фальші і лицемірної «хорошості», із правом на власні помилки та обранням свого шляху – непростого, але СВОГО.
І Аня і Андрій привезли із собою свої перші книжки: «Дзвінок у двері» (А.Малігон) та «Велком ту Нигде» (А.Медінський), які викликали у публіки непідробний інтерес. «Я сьогодні познайомилася з талановитими поетами!» - не стримувала своїх емоцій ірпінська поетеса Лариса Юхименко. – «Добротні якісні вірші, і сказати ще щось важко».
Творчі вечори в «Уварівському» зазвичай завершуються своєрідним діалогом із глядачами. Можна не лише висловити свою думку з приводу почутого, а внести пропозиції, поділилися власною творчістю. Так розкриваються і зближуються люди, відкриваються нові імена. Цього разу подібним відкриттям стала творчість одного із жителів Ворзеля, який приніс свої вірші: Володимира Петровича Ткача. Також власні нові поетичні рядки озвучив наш постійний відвідувач – Володимир Симоненко. Цього разу скорботні, присвячені передчасній смерті колеги по перу – Володимира Ольшевського. Вічна вам пам'ять, Володимире Ігоровиче! Була серед глядачів і директриса Київського будинку вчених, яка запросила Аню та Андрія до співпраці.
А щодо вечора молодої талановитої письменниці (поетеси, драматурга, публіцистки, романістки, перекладачки…) Анни Багряної та відомого композитора (який написав музику до таких кінофільмів як «Кайдашева сім`я», «Меланхолійний вальс», «Біля домашнього вогнища») Володимира Шумейка – ті, хто хотів на нього потрапити і з якихось причин не зміг – радійте: він відбудеться! Приходьте до нас 28 березня, о 15:30. Заодно зможете оглянути нову виставку, яку в «Уварівському домі» організовує Республіканський культурологічний центр українського товариства охорони пам`яток історії і культури (м.Київ).
Юлія Бережко-Камінська
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
