Днями у ворзельському Культурному центрі відбувся поетично-музичний вечір композитора Олексія Кисельова і поетеси Юлії Бережко–Камінської «Між снами» . До сих пір ми могли бачити Юлію в якості ведучої поетичних вечорів, організованих нею ж, оскільки вона є художнім керівником Центру. Цього разу звучали вже її вірші із третьої поетичної збірки «Контрасти», з нагоди виходу якої і була організована зустріч (двома днями раніше подібний вечір пройшов і у столичному Будинку вчених).
Ворзельське проживання Юлії збіглося зі становленням Культурного центру, як одного із духовних осередків Приірпіння. І в тому, чим є зараз цей дім - великою мірою і її заслуга. Знайшла нішу, у якій сповна змогла виразитись як організатор, як творча особистість. Вечори, організовані нею, як правило, насичені, тонкі, «елегантні». Юлія розуміє, яким важливим для поета є слухач. Поети - особливі люди. Вони живуть тим життям, коли, за висловом одного із найбільших українських інтелектуалів Сергія Кримського «ваша думка переходить в настрій». (Він, як виявилося недавно, часто відпочиває у Будинку творчості композиторів. Запросити цю унікальну у своїй обізнаності людину, було б великою подією і честю для Культурного центру. На жаль, досі його перебування у ворзельському БТК «не розсекречувалось» тими, які по роду своєї діяльності повинні були б це зробити з ентузіазмом).
Вірші Юлії особливі. Вони запрошують пережити разом цей дар відкриття, коли тебе наповнює торжество життя, у якому – радість і неповторність буття, висока напруга любові, пошуки внутрішньої гармонії, переживання недосконалості себе і світу, потяг до краси, діти, коханий чоловік, якому так вдячна за розуміння і підтримку. У її поезії є місце здивуванню від особливого заломлення світла, від тої тиші, яка говорить. Ти тільки «слухай і мовчи. Вона багата на таємні смисли… Тут навіть вітер, слухаючи, стих. Зітхнувши, камінь щось своє подумав». Або :
Я живу між видихом і вдихом
Там, де груди терпнуть від краси
Де настільки урочисто тихо
Що шепочеш: «Господи, єси!»
Де незриме набирає форми,
Де первинну повертає суть:
Радістю найтоншою обгорне
Тою, яку хочеться збагнуть.
Де усе настільки чисте – чисте,
Що лишаєш вимите взуття.
Йти куди – між тисячею істин
До благої істини – життя.
Де усе, що визріло у слові,
Наливає незбагненним вірш.
Де душі так добре від любові,
Що тамуєш подих і мовчиш…
Важко уявити повноту цього вечора без виступу піаніста Олексія Кисельова. Його імпровізації під час читання поезій були вражаюче гармонійними і співзвучними. Не вірилося, що ця музика створена саме тут, саме в цей час. Музикант, імпровізуючи, замість нот «читав» вірш, який лежав перед ним. Упевнена, що багато хто із присутніх відчув своєрідний катарсис після цього двоголосся – поета і музиканта.
Своєрідним дарунком для Юлії був виступ ворзельського фольклорно-етнографічного ансамблю «Перевесло», який натхненно, щиро, на високій ноті виконав віночок українських народних пісень, ще раз підтвердивши думку, що народні пісні непідвладні ні моді, ні часу. Вони вічні.
І на закінчення - декілька штрихів із біографії Олексія Кисельова та Юлії Бережко- Камінської. Олексій Петрович – киянин; на початку 80-х закінчив Київську державну консерваторію (на сьогодні – Національну музичну академію ім.П.Чайковського). Працює концертмейстером, педагогом у столичній дитячій школі мистецтв №6 ім. Г.Жуковського. Як імпровізатор співпрацював із хореографічним гуртом «Малюма такете». Юлія – ворзелянка із трирічним «стажем». Раніше жила у Києві, навчаючись в Інституті журналістики, аспіранткою якого є зараз. Приїхала у столицю з Херсонщини, де народилася, закінчила школу. Має музичну освіту – клас фортепіано і скрипки. А ще Юлія - родичка Тараса Шевченка. У сьомому коліні. ЇЇ мама родом із Моринців.
Ворзель по праву може пишатися тим, що має у своєму іміджевому арсеналі є ось такий поетично-музичний салон, господинею якого є небайдужа, енергійна, витончена і дуже талановита особистість – Юлія Бережко-Камінська.
День – на іншому боці штори:
Відкривай сміливіше!
Всі річки стікають у море
А слова - у вірші… 27/10/09 Данута Костура