Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
Гітара по колу збирає друзів!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гітара по колу збирає друзів!
Вогнище, печена картопля, душевні пісні Миколи Ричкова (поета, пісняра, вченого, соціолога, археолога, автора наукових книжок, члена Ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.Паламарчука), знайомство з новими друзями та їхньою творчістю – піснями і віршами - ось такий літній вечір у лісопарковій зоні біля Уваровського дому залишився у пам`яті тих, хто відгукнувся на запрошення.
Задум провести подібний захід визрів уже давно: під час тих творчих вечорів, які проходять в Увароському домі не завжди є можливість вислухати кожного відвідувача, познайомитися з ним. Та й не кожен відважується вийти на сцену і прочитати, скажімо, свого вірша чи заспівати пісню поряд із виступаючими. Зате біля вогню та ще і в тісному колі (учасників вечора було трохи менше 30 осіб) – подібні виступи були навіть дуже доречними. Особливо приємною несподіванкою стало відкриття творчих здібностей Олександра Редича, постійного відвідувача Уваровського дому. Років 20 тому він часто брав до рук гітару, писав власні пісні, любив виконувати твори популярних на той час гуртів та співаків. Та захоплення це у буднях, навантажених різними справами, не знайшло підтримки. І лише зараз, як зізнався сам Олександр, під впливом тої творчої атмосфери, яка панує в Уваровському дому, знову закортіло згадати колишній репертуар, та ще здобрити його новими творами. В якості подарунка для усіх присутніх вперше прозвучала пісня, написана ним на вірші Ніли Висоцької, яка, до речі, також була на цьому вечорі. Більше години Олександр Редич разом з усіма учасниками «Гітари по колу» співав пісні, знайомі і улюблені, мабуть, ще з дитинства.
Вогонь і творчість, як виявилося, зібрали чимало цікавих людей, серед яких був і заслужений артист України Борис Іванович Лобода, якого часто можна послухати по Національному радіо. Він прочитав цілий цикл віршів, присвячений матері, та ще й заграв на сопілці. Вкотре була з нами письменниця Євгенія Більченко, порадувавши усіх звісткою про вихід своєї першої книжки поезії «Моя революція». Приєдналася до гурту також і художниця Вікторія Новосельська, чиї роботи зараз експонуються у Ворзелі, і поетеса Ондо Лінде, і журналістка Раїса Вахралеєва, і члени літературної студії «Дебют» О.Єрмаков, Л.Подолинна, В.Симоненко, і директор Будинку творчості композиторів О.І.Куц.
Як знати, а, може, з часом подібні вечори стануть традицією і на цьому місці через декілька років буде, скажімо, пісенно-поетичний фестиваль?
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
Задум провести подібний захід визрів уже давно: під час тих творчих вечорів, які проходять в Увароському домі не завжди є можливість вислухати кожного відвідувача, познайомитися з ним. Та й не кожен відважується вийти на сцену і прочитати, скажімо, свого вірша чи заспівати пісню поряд із виступаючими. Зате біля вогню та ще і в тісному колі (учасників вечора було трохи менше 30 осіб) – подібні виступи були навіть дуже доречними. Особливо приємною несподіванкою стало відкриття творчих здібностей Олександра Редича, постійного відвідувача Уваровського дому. Років 20 тому він часто брав до рук гітару, писав власні пісні, любив виконувати твори популярних на той час гуртів та співаків. Та захоплення це у буднях, навантажених різними справами, не знайшло підтримки. І лише зараз, як зізнався сам Олександр, під впливом тої творчої атмосфери, яка панує в Уваровському дому, знову закортіло згадати колишній репертуар, та ще здобрити його новими творами. В якості подарунка для усіх присутніх вперше прозвучала пісня, написана ним на вірші Ніли Висоцької, яка, до речі, також була на цьому вечорі. Більше години Олександр Редич разом з усіма учасниками «Гітари по колу» співав пісні, знайомі і улюблені, мабуть, ще з дитинства.
Вогонь і творчість, як виявилося, зібрали чимало цікавих людей, серед яких був і заслужений артист України Борис Іванович Лобода, якого часто можна послухати по Національному радіо. Він прочитав цілий цикл віршів, присвячений матері, та ще й заграв на сопілці. Вкотре була з нами письменниця Євгенія Більченко, порадувавши усіх звісткою про вихід своєї першої книжки поезії «Моя революція». Приєдналася до гурту також і художниця Вікторія Новосельська, чиї роботи зараз експонуються у Ворзелі, і поетеса Ондо Лінде, і журналістка Раїса Вахралеєва, і члени літературної студії «Дебют» О.Єрмаков, Л.Подолинна, В.Симоненко, і директор Будинку творчості композиторів О.І.Куц.
Як знати, а, може, з часом подібні вечори стануть традицією і на цьому місці через декілька років буде, скажімо, пісенно-поетичний фестиваль?
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
