«Дихнула музика – по шкірі сироти.
Дихнула музика – і світ як дім.
Та стін його нічим не зміряти,
Ні даху вгледіти на нім...».
Музика, у якій розчиняється світ. Музика, яка перевертає в душі все, чим та багата. Музика, яка надихає, звеличує, призначає побачення із самим собою… Приходити і слухати. Приймати і жити далі. Із чимось новим і незбагненним. Тим, що не вхопиш словом. Тим, що доносить лише звук, народжений із тиші.
Таким був у ЦК «Уваровський дім» творчий вечір піаніста-імпровізатора Олексія Кисельова «Співзвучність».
Імпровізації – унікальний музичний жанр, і те, що вони викликають у серцях слухачів, інколи не йде у порівняння навіть із видатними і улюбленими музичними творами знаменитих композиторів. Давно помітили, що жива музика сприймається зовсім по-іншому, порівняно з тією, яка звучить у записі. А якщо Вам поталанило стати свідком процесу самого народження музики – то ці відчуття співтворця, співучасника таїнства творення вже ніколи не забути.
Вечір імпровізацій Олексія Кисельова містив у собі чимало приємних сюрпризів і несподіваних подарунків, перший з яких – сама творчість Олексія Петровича, яку він щедро, не встановлюючи жодної плати, дарував усім, хто прийшов на концерт. Другий подарунок – інструмент, за яким вперше проводився вечір. Не так давно це фортепіано кінця 19 століття було лише музейним експонатом, проте його звучний голос завжди привертав увагу відвідувачів Уваровського дому. Завдяки допомозі селищного голови С.О.Кухарського інструмент вдалося налагодити. Тепер подібні вечори фортепіанної музики, сподіваємося, стануть у Ворзелі доброю традицією. Третім подарунком був виступ Дарії Ковтун (спів) і Євгена Хмари (фортепіано), які, лишившись на концерті Олексія Кисельова після фестивалю «Пісенні візерунки» (він щойно закінчився на майданчику біля Уваровського дому), виконали «Баладу» із репертуару відомої співачки Лари Фабіан. Ще одним подарунком стали два вірша, написані під час концерту Євгенією Більченко та Володимиром Симоненком, викликані музикою Олексія Кисельова. Краса не лишає байдужими чутливих до неї і породжує Красу.
Імпровізуючи, творець дуже чутливо реагує на усе, що довкола відбувається. У музиці Кисельова відобразилися і настрої людей, і та обстановка, яка передувала вечору і супроводжувала його, і власний стан композитора. «Я не творю музику, диктуючи, як і куди їй рухатися, – зізнався Олексій Петрович. - Я лише стаю під звуки, ловлю їх і йду за ними. До того ж кожен інструмент, за яким граєш, розповідає про своє життя, відкривається по-своєму, проявляючи свою неповторну суть. Відверто кажучи, імпровізувати за цим фортепіано мені було непросто. Інструмент багато чого пережив за свої 150 років, чимало рук торкалося його клавіш, тому звуки болю і смутку, тривоги і неспокою, - це усе – його розповідь. Прекрасний інструмент, проте йому важко жити у тому ритмі, який від нього вимагається. В будь-який момент він може попросити відпочинку. Від душі бажаю Уваровському дому, щоб тут з`явився новий рояль, за яким би легко і радісно проходила незчисленна кількість концертів».
Фортепіанні композиції доповнювали поетичні рядки відомої письменниці Людмили Буратинської та Євгенії Більченко у виконанні ведучої вечора.
Зустріч із композитором Олексієм Кисельовим у Ворзелі не буде єдиною. У жовтні його імпровізації звучатимуть під час презентації поетичної книжки «Контрасти». Один із проектів, який маємо надію реалізувати найближчим часом з Олексієм Петровичем – «Малюнки під музику», по завершенні якого в Уваровському домі відбудеться виставка робіт усіх учасників. Запрошуємо до співпраці усіх художників (телефонуйте: 8-050-77-111-97), а також тих, хто бажає бути просто слухачами цієї глибокої, щирої, світлої і проникливої музики.
ЮЛІЯ БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА
http://ikt.at.ua/publ/8