Інколи життя дарує вельми приємні несподіванки. Особливо тоді, коли з відкритою душею готовий їх прийняти. Цього разу подібною несподіванкою став приїзд у Ворзель із Житомира Лариси Бойко – композитора, музиканта-педагога, виконавиці пісень, написаних на вірші багатьох відомих українських поетів (Лесі Українки, Валентина Грабовського, Ганни Чубач, Зої Скуратівської, Лариси Антоненко, Світлани Штацької), засновниці та керівника дитячих колективів «Дударик» і «Акварельки», лауреата багатьох обласних та всеукраїнських конкурсів і фестивалів, таких як «Живі кольори Гузундару», «На Чорнобиль журавлі летіли», «Мі-сі-соль», «Українська родина-2003». Що цікаво, несподіванкою у творчому житті Уваровського дому Лариса Борисівна стала вже вдруге. Уперше вона приїхала разом із Сергієм Руденком (у травні цього року), де несподівано для усіх глядачів виконувала разом із гостем зустрічі пісні на його вірші. Чистий, професійно поставлений, ліричний голос запам’ятався відразу. Як і обіцянка побувати у цьому будинку уже із власним авторським вечором.
Свого слова Лариса Бойко дотрималася. Сама доля допомогла у цьому, подарувавши путівку до одного із ворзельських санаторіїв. Повна зала слухачів, тиша і добрі усміхнені обличчя… Півтори години виступу Лариси Борисівни – і оплески, оплески, оплески…
«Я давно не бачила такої чистоти і гармонії в очах людини і в творчості, як у цієї талановитої жінки, - по завершенні вечора з такими словами вийшла на сцену одна зі слухачок – до речі, заслужена артистка України, акторка театру Російської драми ім. Лесі Українки Наталя Борисівна Ковязіна. – І те, що у цьому світі є такі жінки, як Лариса, означає, що будемо жити!»
Ну, те, що акторка саме з театру Лесі Українки, а не з якогось іншого прийшла на вечір – це вже закономірність. «Просто містика якась, - зізнається Лариса. – усе, із чим дотикаюся у своєму житті, пов’язане із іменем цієї великої поетеси. Народилася я на Лесиній батьківщині – у Новоград-Волинському. Виросла поруч із її будинком на вулиці, названої на її честь, де, до того ж, знаходиться музей Лесі. Переїхала до Прип`яті – оселилась теж на вулиці Лесі Українки. Евакуювалася до Житомира – знову – адреса майже та сама. Переїхала в іншу квартиру – звичайно ж, на вулицю Лесі Українки. Щорічно беру участь у міжнародному святі «Лесині Джерела». Чимало пісень написано на її вірші. До речі – перша, до якої я написала музику – фрагмент із «Лісової пісні». Зараз я вам її заспіваю!».
Проте із нашими місцями – Приірпінням - Лариса Бойко також пов’язана спогадами. У дитинстві до Ірпеня вона щоліта приїздила відпочивати. А її мама наприкінці 50-х років працювала в одному із ворзельських дитячих таборів – «Ластівка». Навіть фото збереглися, на якому Ларисина мама в оточенні великої кількості дітей зображена (ці світлини Лариса передала до музейного фонду Уваровського дому).
Проте на цьому несподіванки, пов’язані із Ларисою Бойко не закінчуються. Напередодні цього вечора друзі запросили її на ХV Міжнародний фестиваль авторської пісні «Славутич – 2008», з якого Лариса повернулася лауреатом в номінації «Автор музики». Несподівано для себе. Але, коли виконала пісню, з якою перемогла, усі ми зрозуміли, що усі несподіванки – не такі вже й несподівані, коли людина іде до цього наполегливо, терпляче і з доброю душею.
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8