Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
2026.06.11
07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить.
Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов
2026.06.11
06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
ФІЛЬМ З-ПІД ЛІЖКА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ФІЛЬМ З-ПІД ЛІЖКА
Його було наказано змити сріблом із плівок.
Його вдалося викупити за декілька пляшок кон`яку.
Він 20 років пролежав під ліжком шевченківського лауреата.
Сьогодні його було показано відвідувачам Ворзельського центру культури «Уваровський дім» .
Це перша версія документального фільму «Ваш Леонід Первомайський».
«Мені за нього не соромно», - зізнався сценарист цієї стрічки – Леонід Васильович Череватенко.
Уже вдруге ЦК «Уваровський дім» (за творчої підтримки Ірпінського культурологічному товариства ім. Д.Паламарчука) приймає такого поважного гостя, як відомого кіносценариста, мистецтвознавця, письменника, лауреата державної премії ім. Т.Шевченка - Леоніда Череватенка. Місцеві жителі, а також гості з Ірпеня та Києва, відпочиваючі у ворзельських здравницях живо відреагували на запрошення переглянути фільм і поспілкуватися із Леонідом Васильовичем - зала була заповнена.
Інтерес викликав як сам гість центру, так і герой кінострічки. Адже відомо, що 20 років (з 1953-1973 рік) Леонід Первомайський (Ілля Гуревич) проживав в Ірпені по вулиці Комінтерна. Минулого року виповнилося сто років від дня народження письменника. Його прізвище на слуху у багатьох пересічних громадян, однак знання його творчості та життєвих шляхів бракує. Як пишуть літературознавці, без постаті Леоніда Первомайського важко собі уявити українську літературу, її пошуки та звершення протягом цілого півстоліття – від середини 20-х років до початку 70-х. В українській поезії його ім`я стоїть поруч із іменами її найвидатніших творців. Поет, прозаїк, перекладач, літературно-художній критик, драматург, журналіст… В українську літературу увійшов стрімко і залишив у ній чимало талановитих творів.
Знімалась ця коротка (20-хвилинна) кінострічка непросто – цілих два роки. На її кадрах дуже цінні інтерв’ю – із нині покійними відомими письменниками Веніаміном Каверіним, Савою Голованіським, Олександром Борщагівським, Маргаритою Алігер та ін. Планувалося, що серед них будуть й інші письменники, яким є що сказати про Первомайського: М.Бажан, Л.Костенко. Проте з невідомих причин останні відмовилися від участі у зйомках, про що, наприклад, Ліна Костенко з часом зізналася, що шкодує.
Фільм не нагадував оду Первомайському. Його постать була досить неоднозначна: у житті письменника існували такі періоди, які по-різному можна сприймати і оцінювати. Можливо тому, що сценарист намагався бути чесним і не лукавив, публіка це відчувала і дивилися фільм з інтересом, жваво розпитуючи Л.Череватенка опісля перегляду і про наявність в Ірпені музею Первомайського, про те, де він похований, чи лишилися у нього родичі у наших краях, і про те, чи перевидаються сьогодні його книжки.
Однак самим лише переглядом і обговоренням «Вашого Леоніда Первомайського» зустріч не завершилася: коли з`ясувалося, що у кіносценариста є із собою диск зі зйомками його поїздки на сумнозвісні Соловки, знайшлися бажаючі проглянути і це.
Не дивлячись на те, що творчий вечір затягнувся, з колишнього графського дому ще довго не розходилися: спілкувалися, обмінювалися враженнями і номерами телефонів, фотографувалися.
Зустріч із Леонідом Череватенком – уже друга за час існування Ворзельського центру культури «Уваровський дісм». Минулого разу (у вересні 2008-го) відвідувачам був продемонстрований документальний фільм «Іван Драч». Леонід Васильович пообіцяв і втретє невдовзі тут побувати вже із документально-публіцистичною кінотрилогією про Олега Ольжича «Я камінь з Божої пращі», саме з тією, за яку йому і присудили 2002 року Шевченківську премію.
P.S. Інформація для роздумів: Ще 18 років тому (у 1990-му) було прийняте рішення Ірпінського виконкому про встановлення меморіальної дошки на будинку, де колись проживав видатний письменник. Однак і досі воно залишається лише на паперах…
Юлія Бережко-Камінська.
* * *
Помирають міністри і полководці,
Не бракує покосу війні і чумі,
А земля не спиняється – сонце підводиться
Для солдата на марші й для в’язня в тюрмі.
Не лишається місця для себелюбства,
Коли дивишся довго на драму стару…
Помирають убивці й спасителі людства.
Я поет. Не хвилюйтеся. Я не помру.
Л.Первомайський
http://ikt.at.ua/publ/8
Його вдалося викупити за декілька пляшок кон`яку.
Він 20 років пролежав під ліжком шевченківського лауреата.
Сьогодні його було показано відвідувачам Ворзельського центру культури «Уваровський дім» .
Це перша версія документального фільму «Ваш Леонід Первомайський».
«Мені за нього не соромно», - зізнався сценарист цієї стрічки – Леонід Васильович Череватенко.
Уже вдруге ЦК «Уваровський дім» (за творчої підтримки Ірпінського культурологічному товариства ім. Д.Паламарчука) приймає такого поважного гостя, як відомого кіносценариста, мистецтвознавця, письменника, лауреата державної премії ім. Т.Шевченка - Леоніда Череватенка. Місцеві жителі, а також гості з Ірпеня та Києва, відпочиваючі у ворзельських здравницях живо відреагували на запрошення переглянути фільм і поспілкуватися із Леонідом Васильовичем - зала була заповнена.
Інтерес викликав як сам гість центру, так і герой кінострічки. Адже відомо, що 20 років (з 1953-1973 рік) Леонід Первомайський (Ілля Гуревич) проживав в Ірпені по вулиці Комінтерна. Минулого року виповнилося сто років від дня народження письменника. Його прізвище на слуху у багатьох пересічних громадян, однак знання його творчості та життєвих шляхів бракує. Як пишуть літературознавці, без постаті Леоніда Первомайського важко собі уявити українську літературу, її пошуки та звершення протягом цілого півстоліття – від середини 20-х років до початку 70-х. В українській поезії його ім`я стоїть поруч із іменами її найвидатніших творців. Поет, прозаїк, перекладач, літературно-художній критик, драматург, журналіст… В українську літературу увійшов стрімко і залишив у ній чимало талановитих творів.
Знімалась ця коротка (20-хвилинна) кінострічка непросто – цілих два роки. На її кадрах дуже цінні інтерв’ю – із нині покійними відомими письменниками Веніаміном Каверіним, Савою Голованіським, Олександром Борщагівським, Маргаритою Алігер та ін. Планувалося, що серед них будуть й інші письменники, яким є що сказати про Первомайського: М.Бажан, Л.Костенко. Проте з невідомих причин останні відмовилися від участі у зйомках, про що, наприклад, Ліна Костенко з часом зізналася, що шкодує.
Фільм не нагадував оду Первомайському. Його постать була досить неоднозначна: у житті письменника існували такі періоди, які по-різному можна сприймати і оцінювати. Можливо тому, що сценарист намагався бути чесним і не лукавив, публіка це відчувала і дивилися фільм з інтересом, жваво розпитуючи Л.Череватенка опісля перегляду і про наявність в Ірпені музею Первомайського, про те, де він похований, чи лишилися у нього родичі у наших краях, і про те, чи перевидаються сьогодні його книжки.
Однак самим лише переглядом і обговоренням «Вашого Леоніда Первомайського» зустріч не завершилася: коли з`ясувалося, що у кіносценариста є із собою диск зі зйомками його поїздки на сумнозвісні Соловки, знайшлися бажаючі проглянути і це.
Не дивлячись на те, що творчий вечір затягнувся, з колишнього графського дому ще довго не розходилися: спілкувалися, обмінювалися враженнями і номерами телефонів, фотографувалися.
Зустріч із Леонідом Череватенком – уже друга за час існування Ворзельського центру культури «Уваровський дісм». Минулого разу (у вересні 2008-го) відвідувачам був продемонстрований документальний фільм «Іван Драч». Леонід Васильович пообіцяв і втретє невдовзі тут побувати вже із документально-публіцистичною кінотрилогією про Олега Ольжича «Я камінь з Божої пращі», саме з тією, за яку йому і присудили 2002 року Шевченківську премію.
P.S. Інформація для роздумів: Ще 18 років тому (у 1990-му) було прийняте рішення Ірпінського виконкому про встановлення меморіальної дошки на будинку, де колись проживав видатний письменник. Однак і досі воно залишається лише на паперах…
Юлія Бережко-Камінська.
* * *
Помирають міністри і полководці,
Не бракує покосу війні і чумі,
А земля не спиняється – сонце підводиться
Для солдата на марші й для в’язня в тюрмі.
Не лишається місця для себелюбства,
Коли дивишся довго на драму стару…
Помирають убивці й спасителі людства.
Я поет. Не хвилюйтеся. Я не помру.
Л.Первомайський
http://ikt.at.ua/publ/8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
