Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
Про сіль, перець і гірчицю
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про сіль, перець і гірчицю
У Ворзелі у ЦК«Уваровський дім» відбувся вечір авангардної, модерної та класичної поезії і авторської пісні «Поетична солянка», в якій взяли участь відомі київські молоді поети: Андрій Медінський, Євгенія Чуприна, Світлана Варламова, Олександ Моцар, Євгенія Більченко, В`ячеслав Рассипаєв і навіть сімферополець Микола Ширяєв. Двохгодинний творчий вечір, який, до речі, зібрав повну залу слухачів, подарував чимало приємних вражень: поему-казку Є.Чуприної про Мишку проводжали довгими оплесками, як і кожну пісню у виконанні Андрія Медінського. До речі, ідея провести цей вечір належить саме йому, після успішного березневого успішного виступу в Увароському домі разом з Анною Малігон. Назва вечора виникла спонтанно, але відразу ж закріпилася: адже це символічно, - мистецтво – як сіль життя. Відповідно, кожен її учасник став своєрідною «приправою»: хто «гірчицею», хто «перцем», хто «цибулею» і «приправляв» вечір власною творчістю на свій лад: додавав солоду, гіркоти, гостроти чи тонкого аромату. Щоправда, «скуштувати» страву, у якій поєдналися б усі «інгредієнти» - не так вже й просто було: деякі «приправи» мали серйозні протипоказання для споживачів, у яких - слабке серце, безсоння та якщо вони страждають гіпертонічними кризами або відсутністю почуття гумору.
Окрім запланованих виступів у «Поетичній солянці» були свої приємні і зовсім прикрі несподіванки. Почався вечір з поминального слова про Юрія Каплана: у залі знаходилося чимало тих, хто особисто його знав, співпрацював із ним, відвідував його студію. Особливо зворушив виступ ворзелянки, яка всю ніч напередодні поетичного вечора намагалася додзвонитися до Юрія Григоровича, та мобільний його не відповідав. Лише зранку донька померлого письменника повідомила про цю трагічну подію, а, прийшовши в Уваровський дім, перше, на що звернула увагу жінка – був присвячений Ю.Каплану вірш, який лежав серед паперів на фортепіано: « А телефон его молчит. Его молчание ужастно…».
Приємною несподіванкою був приїзд на «Поетичну солянку головного редактора журналу «Ренесанс» - письменника Віктора Шлапака. Він не лише виступив перед аудиторією, а й передав у бібліотечний фонд Уваровського дому, який зараз створюється, більше 2-х десятків книжок сучасних вітчизняних авторів. Приєдналася до гурту поетів і вінничанка Валентина Малькевич, яка у себе на батьківщині керує літературним об`єднанням «Муравські обрії» (у Ворзелі вона зараз відпочиває в одному із санаторіїв).
Наступним заходом стане проведення поетично-музичного концерту, в якому поезія Ліни Федорченко та Кіри Костенко поєднається із середньовічною музикою європейських народів у виконанні інструментального дуету «Баскери» (мандоліна, гітара, флейта, варган, ударні та ін.) Вечір відбудеться в Будинку творчості композиторів 16 серпня. Усі деталі у програмках «Уваровського дому» на цьому ж сайті. Чекаємо на вас завжди!
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
Окрім запланованих виступів у «Поетичній солянці» були свої приємні і зовсім прикрі несподіванки. Почався вечір з поминального слова про Юрія Каплана: у залі знаходилося чимало тих, хто особисто його знав, співпрацював із ним, відвідував його студію. Особливо зворушив виступ ворзелянки, яка всю ніч напередодні поетичного вечора намагалася додзвонитися до Юрія Григоровича, та мобільний його не відповідав. Лише зранку донька померлого письменника повідомила про цю трагічну подію, а, прийшовши в Уваровський дім, перше, на що звернула увагу жінка – був присвячений Ю.Каплану вірш, який лежав серед паперів на фортепіано: « А телефон его молчит. Его молчание ужастно…».
Приємною несподіванкою був приїзд на «Поетичну солянку головного редактора журналу «Ренесанс» - письменника Віктора Шлапака. Він не лише виступив перед аудиторією, а й передав у бібліотечний фонд Уваровського дому, який зараз створюється, більше 2-х десятків книжок сучасних вітчизняних авторів. Приєдналася до гурту поетів і вінничанка Валентина Малькевич, яка у себе на батьківщині керує літературним об`єднанням «Муравські обрії» (у Ворзелі вона зараз відпочиває в одному із санаторіїв).
Наступним заходом стане проведення поетично-музичного концерту, в якому поезія Ліни Федорченко та Кіри Костенко поєднається із середньовічною музикою європейських народів у виконанні інструментального дуету «Баскери» (мандоліна, гітара, флейта, варган, ударні та ін.) Вечір відбудеться в Будинку творчості композиторів 16 серпня. Усі деталі у програмках «Уваровського дому» на цьому ж сайті. Чекаємо на вас завжди!
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
