Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.21
09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Пролився пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Пролився пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
2026.03.21
08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
2026.03.21
07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
2026.03.20
21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
2026.03.20
19:41
Михайло Голодний (1903-1949)
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
2026.03.20
18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2026.03.20
16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
2026.03.20
15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
2026.03.20
11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
2026.03.20
10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
2026.03.20
08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
2026.03.20
07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
2026.03.20
05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей
Твою машкару
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей
Твою машкару
2026.03.19
23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена
2026.03.19
18:47
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.
Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.
Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,
2026.03.19
18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.
Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.
Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Росія чи Моксель?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Росія чи Моксель?
У Москві видано двотомну працю Володимира Білинського, яка розповідає про приховані факти утворення Російської імперії. Сучасна російська історіографія, виплекана імператрицею Катериною другою, і досі намагається напустити туману, і в етнічне походження жителів російських земель, і в їх суспільний уклад життя, і в правлячу династію російських ханів, і в роль церкви, яка обслуговувала фіно-татарські улуси, які нині об’єднані в Російську державу. Приховують навіть факт того, що уперше Росія почала так називатися тільки 1698 року згідно з указом Петра Першого. До цієї дати в усіх історичних документах фігурує Московське князівство. Приховують і той факт, що останню данину Московське царство сплатило аж 1700 року, у той час коли Київ перестав платити данину 1320 року. Але про це згодом.
Особливість російського менталітету не дозволяє допустити думки, що етнічною основою російського народу є не слов’янські племена полян, сіверян, деревлян, уличів, тиверців, а фінські – мордва, чудь, меря, весь, моксель. Рух слов’янських племен у 13-му столітті з берегів Дніпра та Дністра - обжитих, з розвиненою торгівлею, у дикі північно-східні ліси – виявився міфом, якщо точніше – черговою порцією брехні, якою густо годують російські історики світову спільноту. Князі-невдахи зі своїми нечисленними дружинами бігали, а от жителі – ні. По-перше, не було потреби. По-друге, їх ніхто б не відпустив, по-третє, місця вже були заселеними фінськими племенами, з якими б довелося воювати. Здійснювали їх виключно Рюриковичі, які були нащадками скандинавів.
Але про все по порядку. Молодший син київського князя Володимира, не отримавши жодного клаптика землі для збирання данини, з нечисленною дружиною таких самих безземельних друзів рушив до Володимира на Клязьмі. Взявши у союзники нижчі стани суспільства місцевої спільноти - здійснив військовий переворот і взяв владу до своїх рук. Його син – Юрій Долгорукий – народився від шлюбу з місцевою жителькою, яка мала фінське коріння.
Юрко, зростаючи серед фінської молоді, звичайно ж, мав друзів виключно з місцевих жителів. Згодом, як і батько, теж одружився із красунею фінського походження. А як помер батько – прогнав всю його стару дружину геть зі своїх земель. Зрозуміло, що цей новоявлений ватажок був неписьменним, бо виріс у лісі, мав люту вдачу незадоволеного напівкровки. Підле зруйнування Києва і два босяцьких походи на Новгород цим відщепенцем російські історики називають видатними діяннями. Авжеж, „видатними”! Після другого походу 400 новгородців розбили семитисячну ватагу Юрка, половину війська захопили у полон, і продали у рабство на міському торжищі за ціною: один баран – три бранці.
Саме з цієї відокремленої духовно і етнічно від Русі спільноти і почалася переможна кривава хода майбутніх володарів Російської імперії. А хто і як служив упродовж п’яти віків монгольським і татарським ханам – це вже окрема стаття.
Особливість російського менталітету не дозволяє допустити думки, що етнічною основою російського народу є не слов’янські племена полян, сіверян, деревлян, уличів, тиверців, а фінські – мордва, чудь, меря, весь, моксель. Рух слов’янських племен у 13-му столітті з берегів Дніпра та Дністра - обжитих, з розвиненою торгівлею, у дикі північно-східні ліси – виявився міфом, якщо точніше – черговою порцією брехні, якою густо годують російські історики світову спільноту. Князі-невдахи зі своїми нечисленними дружинами бігали, а от жителі – ні. По-перше, не було потреби. По-друге, їх ніхто б не відпустив, по-третє, місця вже були заселеними фінськими племенами, з якими б довелося воювати. Здійснювали їх виключно Рюриковичі, які були нащадками скандинавів.
Але про все по порядку. Молодший син київського князя Володимира, не отримавши жодного клаптика землі для збирання данини, з нечисленною дружиною таких самих безземельних друзів рушив до Володимира на Клязьмі. Взявши у союзники нижчі стани суспільства місцевої спільноти - здійснив військовий переворот і взяв владу до своїх рук. Його син – Юрій Долгорукий – народився від шлюбу з місцевою жителькою, яка мала фінське коріння.
Юрко, зростаючи серед фінської молоді, звичайно ж, мав друзів виключно з місцевих жителів. Згодом, як і батько, теж одружився із красунею фінського походження. А як помер батько – прогнав всю його стару дружину геть зі своїх земель. Зрозуміло, що цей новоявлений ватажок був неписьменним, бо виріс у лісі, мав люту вдачу незадоволеного напівкровки. Підле зруйнування Києва і два босяцьких походи на Новгород цим відщепенцем російські історики називають видатними діяннями. Авжеж, „видатними”! Після другого походу 400 новгородців розбили семитисячну ватагу Юрка, половину війська захопили у полон, і продали у рабство на міському торжищі за ціною: один баран – три бранці.
Саме з цієї відокремленої духовно і етнічно від Русі спільноти і почалася переможна кривава хода майбутніх володарів Російської імперії. А хто і як служив упродовж п’яти віків монгольським і татарським ханам – це вже окрема стаття.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
