Наболіле... Такий і у мене відчай, Ніно.

Написано ще у 2004 році, а і надалі залишається актуальним. Трохи сумно. І так потрібно. Особливо "збирати дітей"

Ніно, доброго дня Вам. Мені порадили прочитати Ваші вірші. Я це зробила з задоволенням. Відчувається біль українки за Україну, і талановитого поета, який бере на себе нелегкий тягар свого народу.

Але є у мене до Вас питання. Зупинюся на вірші «До українців».
Спочатку питання мовне. У цьому вірші є слова, які не відповідають сучасній українській граматиці: страшніш, переживать, визнавать, плакать, пізнать, жить, помирать. Всі ці слова закінчуються голосними літерами: страшніше, переживати, визнавати, плакати, пізнавати, жити, помирати. На мій погляд, все це легко виправляється без зміни змісту. Наприклад: «Страшніш за всі перестороги» – «Страшніше за перестороги», або ж опустити «за» і залишити «всі», яке більше відповідає українській мові.
Але головне питання це зміст. Так, він патріотичний без зайвого пафосу. Та немає конкретики, яка б вказувала на сучасність дійства.
Звичайно ж, це тільки моя особиста думка, яку нікому не нав’язую.
В своїх віршах я прагну до конкретики. Я покажу Вам приклад моєї думки, якби я писала цей вірш. Я б не притримувалась строгої послідовності чоловічої і жіночої рими: «переживать – визнавать», зменшила б дієслівне римування, загострювала б на конкретиці питання протистояння. Наприклад: «Від цих “нових” лише свавілля, А від старих – вже не живеш».
Якщо у Вас буде час і бажання розібрати один із моїх віршів, як це зробила я, буду дуже Вам вдячна. Свої вірші я друкую на «Майстерні» заради підвищення своєї майстерності. І все ж таки, цей вірш дуже гарний (прочитала ще раз). І якщо мені це дозволено, я ставлю оцінку 5,5. З повагою, Ярина Тимош.