Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.18
09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
2026.03.18
06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
2026.03.18
06:35
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів.
Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи
2026.03.17
22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись
2026.03.17
19:35
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р
2026.03.17
17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
2026.03.17
12:43
І
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
2026.03.17
12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л
2026.03.17
11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
2026.03.17
09:33
«Ой, під горою, під Сучавою,
Там козак Тиміш лежить із славою.
Там не били в дзвони, там не грали сурми,
Тільки лиш Розанда мовить так над мурами...
– Ой, мій соколе, ясний муженьку,
чом не кличеш мене, мій под
2026.03.17
06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
2026.03.17
01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2026.03.17
00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії.
Мало повернути державність, треба повернути ще й історію.
Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого.
Найліпше захищати інт
2026.03.16
23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна?
Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо
2026.03.16
19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза,
На білеє личенько впала сльоза.
Лишилась вдовиця у Рашківській тиші,
Де вітер холодний легенди колише.
Ні перли коштовні, ні княжий поріг
Від лиха і згуби її не вберіг.
Розтанули мрії, мов замок з піску,
Лишивши
2026.03.16
18:13
МАГІСТРАЛ
Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.
Так важко волю стиснути в кулак,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.
Так важко волю стиснути в кулак,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Северин Вельзеульський (1991) /
Іншомовна поезія
Отрывок из поэмы "Повесть странника Моджо: фантазии летящего хиппи."
Я знаю что кощунство -
Не жертвой быть средь вас,
Ведь ярое безумство
Подвластно ветру в гнева час.
Ветра - власть воздуха!
Откройте мне мятежность,
Чтоб я вдохнул той бури духа
И преподнес стихии доблесть.
Ветер
Безумец!Сумасшедший!
Зачем посмел просить
Меня стихию,смертный?
Моджо
Я знаю что мне жить,
Не даст спокойно рок;
Блаженства carpe diem*,
Попробовать хочу сей сок,
Смешать с душевным морем.
Хочу я ввысь подняться во общем,
Эфирного глотнуть напитка
И смело жертвую я всем,
Чтоб обрести:
Души покой мой на века.
Ветер
Не то Икар ступает
В то самое болото,
Не то мечтатель чует
Все крики грёз in petto*.
Кто есть ты странник,кто?
Моджо
Как бард и пилигрим
Спокойно я иду в то место,
Где всем мечтаниям моим
Настанет совершение!
За словом слово,речь
Скрывала и моление.
Ну как?Ему да не помочь?!
Всё громче грело солнце,
Боязнь укрылась сном
И с криком билось сердце -
В нем счастье истекало ручьем.
Моджо
Моих фантазий баловство
Дает всё больше воли
Которым дышит божество,
Не зная нашей боли.
И я всё ел свою добычу:
Минут - тех яблок счастье.
Не знал что путь свой косо мечу,
Один лишь ego во внимание.
Мой Моджо стал уверен:
Кто делает лишь благо для людей,
Воистину блажен
И зла любого он сильней.
Но очень,очень жаль,
Мы поздно мудрого находим,
Лишь щедрую печаль
Мы мигом в дом приводим.
Для хиппи время рока
Как раз-то и настало -
Он чувствовал что смерть близка
И крылья...О горе! Их не стало!
По телу лился воск,
Вокруг летали перья;
Он отключил свой мозг
Чтоб умереть без всякого страданья.
Последний раз увидел всё,
Чем радовался глаз -
Хрусталь разбился вовсе,
Хоть крепким был алмаз.
А повести рассказ
Имеет продолжение:
Живет плоть только раз,
Но дух имеет вечное дыханье.
курсы английского
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Отрывок из поэмы "Повесть странника Моджо: фантазии летящего хиппи."
Моджо
Я знаю что кощунство -
Не жертвой быть средь вас,
Ведь ярое безумство
Подвластно ветру в гнева час.
Ветра - власть воздуха!
Откройте мне мятежность,
Чтоб я вдохнул той бури духа
И преподнес стихии доблесть.
Ветер
Безумец!Сумасшедший!
Зачем посмел просить
Меня стихию,смертный?
Моджо
Я знаю что мне жить,
Не даст спокойно рок;
Блаженства carpe diem*,
Попробовать хочу сей сок,
Смешать с душевным морем.
Хочу я ввысь подняться во общем,
Эфирного глотнуть напитка
И смело жертвую я всем,
Чтоб обрести:
Души покой мой на века.
Ветер
Не то Икар ступает
В то самое болото,
Не то мечтатель чует
Все крики грёз in petto*.
Кто есть ты странник,кто?
Моджо
Как бард и пилигрим
Спокойно я иду в то место,
Где всем мечтаниям моим
Настанет совершение!
За словом слово,речь
Скрывала и моление.
Ну как?Ему да не помочь?!
Всё громче грело солнце,
Боязнь укрылась сном
И с криком билось сердце -
В нем счастье истекало ручьем.
Моджо
Моих фантазий баловство
Дает всё больше воли
Которым дышит божество,
Не зная нашей боли.
И я всё ел свою добычу:
Минут - тех яблок счастье.
Не знал что путь свой косо мечу,
Один лишь ego во внимание.
Мой Моджо стал уверен:
Кто делает лишь благо для людей,
Воистину блажен
И зла любого он сильней.
Но очень,очень жаль,
Мы поздно мудрого находим,
Лишь щедрую печаль
Мы мигом в дом приводим.
Для хиппи время рока
Как раз-то и настало -
Он чувствовал что смерть близка
И крылья...О горе! Их не стало!
По телу лился воск,
Вокруг летали перья;
Он отключил свой мозг
Чтоб умереть без всякого страданья.
Последний раз увидел всё,
Чем радовался глаз -
Хрусталь разбился вовсе,
Хоть крепким был алмаз.
А повести рассказ
Имеет продолжение:
Живет плоть только раз,
Но дух имеет вечное дыханье.
курсы английского
*Carpe diem(лат.) - лови мгновение
*in petto(iтал.) - в грудях
*ego(лат.) - я
курсы английского
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
