Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.29
22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
2025.10.29
21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
2025.10.29
18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
2025.10.29
17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
2025.10.29
13:15
А для мене негода - лише у замащених берцях
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
2025.10.29
11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
2025.10.29
06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
2025.10.28
22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
2025.10.28
16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
2025.10.28
12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом.
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття.
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці –
стерві у дві точки: на барахолці
і
2025.10.28
12:12
Коли думкам затісно в тілі,
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
2025.10.28
11:46
Диявол постачає нас вином,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
2025.10.28
06:11
Хто сказав, що збайдужіло
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
2025.10.27
21:24
Літо вислизає із-під нас,
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
2025.10.27
09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
2025.10.27
08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Северин Вельзеульський (1991) /
Іншомовна поезія
Отрывок из поэмы "Повесть странника Моджо: фантазии летящего хиппи."
Я знаю что кощунство -
Не жертвой быть средь вас,
Ведь ярое безумство
Подвластно ветру в гнева час.
Ветра - власть воздуха!
Откройте мне мятежность,
Чтоб я вдохнул той бури духа
И преподнес стихии доблесть.
Ветер
Безумец!Сумасшедший!
Зачем посмел просить
Меня стихию,смертный?
Моджо
Я знаю что мне жить,
Не даст спокойно рок;
Блаженства carpe diem*,
Попробовать хочу сей сок,
Смешать с душевным морем.
Хочу я ввысь подняться во общем,
Эфирного глотнуть напитка
И смело жертвую я всем,
Чтоб обрести:
Души покой мой на века.
Ветер
Не то Икар ступает
В то самое болото,
Не то мечтатель чует
Все крики грёз in petto*.
Кто есть ты странник,кто?
Моджо
Как бард и пилигрим
Спокойно я иду в то место,
Где всем мечтаниям моим
Настанет совершение!
За словом слово,речь
Скрывала и моление.
Ну как?Ему да не помочь?!
Всё громче грело солнце,
Боязнь укрылась сном
И с криком билось сердце -
В нем счастье истекало ручьем.
Моджо
Моих фантазий баловство
Дает всё больше воли
Которым дышит божество,
Не зная нашей боли.
И я всё ел свою добычу:
Минут - тех яблок счастье.
Не знал что путь свой косо мечу,
Один лишь ego во внимание.
Мой Моджо стал уверен:
Кто делает лишь благо для людей,
Воистину блажен
И зла любого он сильней.
Но очень,очень жаль,
Мы поздно мудрого находим,
Лишь щедрую печаль
Мы мигом в дом приводим.
Для хиппи время рока
Как раз-то и настало -
Он чувствовал что смерть близка
И крылья...О горе! Их не стало!
По телу лился воск,
Вокруг летали перья;
Он отключил свой мозг
Чтоб умереть без всякого страданья.
Последний раз увидел всё,
Чем радовался глаз -
Хрусталь разбился вовсе,
Хоть крепким был алмаз.
А повести рассказ
Имеет продолжение:
Живет плоть только раз,
Но дух имеет вечное дыханье.
курсы английского
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Отрывок из поэмы "Повесть странника Моджо: фантазии летящего хиппи."
Моджо
Я знаю что кощунство -
Не жертвой быть средь вас,
Ведь ярое безумство
Подвластно ветру в гнева час.
Ветра - власть воздуха!
Откройте мне мятежность,
Чтоб я вдохнул той бури духа
И преподнес стихии доблесть.
Ветер
Безумец!Сумасшедший!
Зачем посмел просить
Меня стихию,смертный?
Моджо
Я знаю что мне жить,
Не даст спокойно рок;
Блаженства carpe diem*,
Попробовать хочу сей сок,
Смешать с душевным морем.
Хочу я ввысь подняться во общем,
Эфирного глотнуть напитка
И смело жертвую я всем,
Чтоб обрести:
Души покой мой на века.
Ветер
Не то Икар ступает
В то самое болото,
Не то мечтатель чует
Все крики грёз in petto*.
Кто есть ты странник,кто?
Моджо
Как бард и пилигрим
Спокойно я иду в то место,
Где всем мечтаниям моим
Настанет совершение!
За словом слово,речь
Скрывала и моление.
Ну как?Ему да не помочь?!
Всё громче грело солнце,
Боязнь укрылась сном
И с криком билось сердце -
В нем счастье истекало ручьем.
Моджо
Моих фантазий баловство
Дает всё больше воли
Которым дышит божество,
Не зная нашей боли.
И я всё ел свою добычу:
Минут - тех яблок счастье.
Не знал что путь свой косо мечу,
Один лишь ego во внимание.
Мой Моджо стал уверен:
Кто делает лишь благо для людей,
Воистину блажен
И зла любого он сильней.
Но очень,очень жаль,
Мы поздно мудрого находим,
Лишь щедрую печаль
Мы мигом в дом приводим.
Для хиппи время рока
Как раз-то и настало -
Он чувствовал что смерть близка
И крылья...О горе! Их не стало!
По телу лился воск,
Вокруг летали перья;
Он отключил свой мозг
Чтоб умереть без всякого страданья.
Последний раз увидел всё,
Чем радовался глаз -
Хрусталь разбился вовсе,
Хоть крепким был алмаз.
А повести рассказ
Имеет продолжение:
Живет плоть только раз,
Но дух имеет вечное дыханье.
курсы английского
*Carpe diem(лат.) - лови мгновение
*in petto(iтал.) - в грудях
*ego(лат.) - я
курсы английского
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
