ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.04.27 18:41
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Олександр Сушко
2025.04.27 18:34
Я там трохи, того..

Артур Курдіновський
2025.04.27 17:56
Еліта зі смердючого салуну
Ґвалтує ломом імпотентний світ.
З корівника приперлась на трибуну
Та з рук свободи вибиває щит.

Сидить свиня в овальнім кабінеті,
На чорне каже "біле" й навпаки.
Можливо, теж у власному клозеті

Віктор Насипаний
2025.04.27 16:27
З Кості вчителька сміялась: - Де тобі, дитино?

Нереально, щоби в мене мав колись "відмінно".

Щоб "дванадцять" було в тебе, - треба вчитись дуже.

А в твоєму, бач, випадку неможливо, друже.

Євген Федчук
2025.04.27 16:21
Вся історія московська із суцільної брехні.
За що тільки не візьмися, правди і на гріш немає.
Та брехнею тою влада дух москальський піднімає,
Щоб погнати і згноїти їх у черговій війні.
Хочу ще одну сторінку в цій історії відкрити,
Як позбавилися іга

Віктор Кучерук
2025.04.27 05:25
І від жалю сумно,
І від смутку смішно,
Бо кажу бездумно
І пишу поспішно.
Напишу поспішно,
Вимовлю бездумно, -
І відразу смішно,
І невдовзі сумно...

Борис Костиря
2025.04.26 21:53
Цей чоловік несе з собою лихо.
Хоч би куди він прийшов,
з'являються скандали.
Він руйнує цілісність,
стає троянским конем,
яблуком розбрату,
чоловік несе ланцюгову реакцію
громадянської війни,

Пиріжкарня Асорті
2025.04.26 20:30
Ринкова площа на Великдень блищить сонцем і старими вікнами. Над усім – прозоре квітневе повітря, таке легке, що його хочеться загорнути в серветку і забрати собі. Грицько суне неквапом, як і належить людині у святковому настрої. Камізелька сьогодні лежи

Юрій Гундарєв
2025.04.26 18:20
Сонце-Місяць-Асорті -
він (вони?) щасливий:
три лише строфи прості,
а рецензій - зливи!

Пише сам собі весь час
про пилипів і підноси,
залишає читача

Юрій Лазірко
2025.04.26 17:29
болить-болить-болить -
за кожну невблаганну мить,
за втрачену землі святої п`ядь
і за хрести, що височать
із прапорами над вінками,
за голосіння надмогильне мами,
за все оте у слові "рідне"...

Юрій Лазірко
2025.04.26 17:28
і мужчина... -
келихи
вина...
хто
свята причина...
хто
одна вина...

Іван Потьомкін
2025.04.26 11:17
Примарна вседозволеність весни.
І пізній сніг, і заморозки в травні –
То лиш борги зими.
А весна справдешня –
З усіх усюд поскликувати птаство,
Од панцирів дубам звільнити плечі,
Добрати шати кожній деревині,
Піднять з колін охлялу бадилину,

Олена Побийголод
2025.04.26 09:09
Із Андрія Бєлого

Доволі: облиш всі чекання!
Народе мій бідний, зникай!
Роки нищівного страждання –
у просторі кануть нехай!

Століття злиденні і грізні,

С М
2025.04.26 05:13
Гляньте, о скільки одиноких!
Гляньте, о скільки одиноких!

Елинор Ріґбі, рис підбирає
У церкві опісля весіль
Мріється їй
Дивиться з вікон
Через лице, що у скрині придверній живе

Ігор Шоха
2025.04.25 22:40
                      І
По набережній синього Дунаю
прогулююся як учений кіт
сам по собі, тому не помічаю
собак, які вигулюють кубіт.
То й не радію як новій копійці
суґестії, здибаючи щодня
по вигляду, неначе, українців,

Борис Костиря
2025.04.25 22:00
Обличчя війни трагічне й потворне.
Обличчя війни із крові і сліз.
Ламають людей ненависті жорна.
Вбивають людей серед гаю беріз.

Обличчя війни - чи це справді обличчя,
Чи пика у шрамах і віспах злоби,
Чи маска, яку хтось жорстоко скалічив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20

Павло Сікорський
2025.02.13

Діана Мед
2025.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юля Бро (1979) / Інша поезія

 Книжница (пространство вариантов)

Литература — это управляемое сновидение.
Хорхе Луис Борхес

Образ твору * Библиотекарь провожает её в книгохранилище и вместо совета о том, что почитать, даёт несколько рекомендаций совершенно иного свойства*

выбор

Все они разные на ощупь, на запах, на вкус и, конечно, на вид.
Будь осторожна, когда выбираешь по виду:
Зорко лишь сердце, твердят поэты, всё остальное – нет.
Будь осторожна, когда выбираешь на ощупь:
Лгут габариты, и кожа обложек, и память подушечек пальцев.
Будь осторожна со вкусом и запахом. Ложно
Чувства свои можно истрактовать, переврав настоящее с прошлым.
Не выбирай первой попавшейся, но и не мучайся с выбором долго.
Словом, постой тут, найдёт тебя нужная книга сама.

* Она любит читать и часто путает прочитанное с произошедшим*

я читаю книгу, книга читает меня

Ношу за пазухой книгу,
Как мальчик-спартанец – лисёнка,
Как неискушённый – вериги,
Как раненные – осколки.
И ноша эта горячая,
Как случайные поцелуи,
Горькая, неудачная –
Но как я её милую,
Как я её голублю, как я её ласкаю, –
Как археолог рисунок
Найденный им наскальный.

*Она засыпает и ветер листает страницы книги в произвольном порядке*

15 секунд до пробуждения

Если бы жить на каком-нибудь фьорде,
в стране, о которой никто не знает.
болтать на нездешнем с китами, котами,
кормить их с ладони, названия дать им:
ласковыми именами любимых,
которых, бывает, никак не узнаешь
слепыми глазами и внутренним слухом,
Назвать их…

…Купить с распродажи просоленный катер
с сетями для рыбы, дубовым причалом
и чтобы там над моими плечами
широкими не насмехались. Молчали,
глядя, как мы с капитаном Ларсом –
губы обветрены, медны предплечья,
руки железны, жилисты, живы –
песни поём для тунца и мерлузы
и покоряем морские заливы.
пусть вечерами в дом деревянный
с моховой крышей все соберутся.
Ларс надевает рыбёху на вертел,
я отжимаю рубаху от соли,
люди смеются, птицы смеются,
плещется море, звери смеются,
ветер целует, вечер целует.
от поцелуев целую вечность
хмель в голове, пол плывёт под ногами.
так колыбель только боги качают
в полночь, над синей водою глубокой,
где заблудившийся бакен, как око,
так беспокойно глядит,
одиноко,
будто бы сглазить пытается нас
с полупридуманным рунами фьордом,
с полупредсказанным сказочным домом
и со страной, не отмеченной в картах,
псом, задремавшим на правом колене
мордой своею,
с похожим на папу
выводком светловолосых ребяток…
…и книгой
на тридцать первой
открытой странице.



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-22 10:42:02
Переглядів сторінки твору 4539
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.861 / 5.5  (4.836 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.808 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.10.09 11:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 16:53:59 ]
Варіантів багато – всі ці звичні зачини та карколомні сюжети...
«Жили-були»_«на білому коні»_«махнула хвостиком»_«баба плаче»,
Однозначно, стереометрію придумали теж поети –
Накладання трикутників, чотири-, п»яти-, шести- хто більше?... – отак, неначе
Та вся хата-читальня, мила книжнице, і копійки варта:
Мильна бульбашка - ЛУСЬ! –
і Потьомкінське село – всі ці фйорди-хеки-
бо захекана, бігла містом сама, і кварта
(краще б крапка)
до нічної публічної біблі-отеки:
намалюйте, Борхесе, розкажіть, Луїсе, про того Лиса,
і про листя в лісі – отак упасти – і вже довіку...
і сторінки білі – бла-бла бляшане, і бі-сек-триса,
що поділить долю на «до» і «після» німого крику:
ані звуку, книжнице миле,
слова – полова.
запальничкою клацни...
але файно ж горить!
і – ні слова.
І – на перших шпальтах, на всіх стовпах, на язиках базарних:
«Пані й панове, класичне аутодафе, не пропустіть, підлийте олії!»
...так тихо стояла на вугликах...
Дивилась поперед себе: «Який він гарний»...
І море цілувало їй шию –
Як море, власне, лише й уміє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-07-23 12:07:18 ]
моя)

образ до твору змінила, подивись. Це Шумцов. Я ним захоплена.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-07-24 13:24:11 ]
Я почитала Ваши стихи, Юля. У меня сложилось впечатление, что у большинства из них один адресат, а все они - большой роман в стихах, который Вы всё пишете и пишете (весьма талантливо). И кем бы он ни был (адресат), его можно поблагодарить хотя бы за то, что он стал причиной Ваших текстов )

Очень глубокая и изящная лирика. Спасибо, получила наслаждение.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-07-24 15:07:28 ]
следуя Вашему ассоциативному ряду, вспомнила, как посмотрела доктора Хауса - все сезоны разом, месяца за полтора. Не было интриги ожидания от серии до серии, но цельная картинка понравилась.

Вероятно, прочтённое Вами - это уже практически законченный первый том романа. "И кем бы ни был адресат", я безусловно благодарна за то что он был источником творчества:)

Спасибо, что читали)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Індрик Звірик (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-24 21:19:42 ]
"Словом, постой тут, найдёт тебя нужная книга сама." - разве это сказано про книги, Юля?)
А комментарий Мрии Поэта считаю очень удачным, готов подписаться под каждым словом в этом комментарии)

Андрей

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-07-29 16:13:17 ]
Если бы жить на каком-нибудь фьорде(с)

Воно так буває: виникає ціла купа образів, слів, снів, мрій, вдчуттів, передчуттів, вражень.
Воно все у купі виром занурює тебе у свій вимір. І тільки починаєш відчувати мало не на доторк цілісність і гармонію того уявного, як все зникає.
І маєш лише сліди (правільніше сказати залишки), але сліди, це як той напис на пачці від печива "може містити сліди фундуку і арахісу"
А потім і слідів тих неме, ні від фундука ні від неймовіного Чогось.

Але ти наче зловила той світ у цей вірш і він тепер живе у словах як метелик у банці.

Хай тобі й надалі так щастить у ловах

Думаю ще не раз перечитуватиму цю твою та ба, свою книжку

Це моє.
Тобі дяки
Люблю
Юля


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-07-29 17:17:20 ]
світ ловив мене та не спіймав, я ловила світ і спіймала слід) але я більше не вірю у фундук у печеві..та й хто вірить словам? вірять справам, інколи - поглядам, інколи не треба нічого крім доторку жеби повірити.

В кожній дівчинці живе Аліса, в тобі - особливо, тому, цілком ймовірно, ми падаємо в одну нору і в нас підвищується рівень емпатії.

так чи інакше, тішуся від того, що вірші сподобались саме тобі. так і знай)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-07-30 07:47:48 ]
Змістовна і дивовижна подорож у світ, змальований Вами. Я не любитель-фанат-прибічник російської, але Ваш художній витвір зачаровує.

З відчуттям суперу,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-08-06 15:34:41 ]
Я вдячна Вам, люб’язний пане ГС, за те, що Ви, по-перше, здолали такий довготривалий текст, а по-друге, за глибину проникнення у хитросплетіння цього тексту:))