Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
2026.11.11
13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
2026.11.11
10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
2026.11.11
10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
2026.11.11
09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.
— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,
вколов у серце мовчазне.
— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,
2026.11.11
08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково
2026.11.11
06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
2026.11.10
23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
2026.11.10
23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
2026.11.10
21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря.
Пацієнт - чоловік років 45-50.
Підозра на рак легень.
- Палите?
- Палю.
- Як довго?
- З 4го класу. Може з 5го.
- З якого конкретно року?
- Я не помню.
- В школу ви в якому році пішли?
- (кашляє) Точно не п
2026.11.10
21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
2026.11.10
20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
2026.11.10
20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
2026.11.10
18:52
Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.
Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.
Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,
2026.11.10
18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
2026.11.10
12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Проза
Про хімію і патрони
Миколка у школі товаришував з усіма учнями. Його любили, бо він завжди допомагав однокласникам і був дуже щедрим. Відмінних оцінок не мав, однак трійок теж не було. На жаль, поведінка його була незадовільною. Надлишкова енергія, хоча і спрямовувалась переважно на мопеди і мотоцикли, все ж інколи зашкалювала і не вписувалась у правила і кодекси. А ще ж було перше кохання... Які там уроки, які лінійки чи комсомольські збори? Він знав напевно, що після школи стане шофером і поїде з коханою за обрій пізнавати інші світи.
Миколина млява неприязнь до вчителя, який постійно робив йому зауваження і ставив погані оцінки за поведінку, одного разу переросла в конфлікт на уроці хімії. Закінчивши завдання, щоб убити час, хлопець змішав у великій пробірці залишки невідомих розчинів з інших пробірок, що стояли у штативі. Потім, не задумуючись про наслідки, притиснув отвір великим пальцем і збовтав. Несподівано струмені різнокольорової піни під тиском, як із вогнегасника, долетіли навіть до класного журналу на столі вчителя.
Напередодні травневих свят учитель хімії попросив принести, ніби для якогось унікального досліду, срібну монету. Ніхто з класу не приніс, крім Миколи. Це була монета ще царської чеканки. Як виявилося, учитель, вкинувши монету у кислоту, добував таким чином водень для сотень кольорових кульок до першотравневих свят. Обурений Микола на знак протесту на демонстрацію не пішов, а монета випарувалася у космічному просторі під акомпанемент комуністичних пісень і маршів.
Якось, нишпорячи у дідівській клуні, Микола відкопав німецький карабін без прикладу й окремих деталей затвору та патрони. Багато з них були у задовільному стані. Виготовити приклад було просто, а затвор довелося робити у кузні, та ще потім доводити до кондиції з допомогою маленьких напильників. Стріляв Микола у лісі, ховаючись, поки його не „застукали” мисливці. Тікаючи від них, хлопець утопив карабін у річці, а переховати набої не встиг. Учитель хімії знайшов їх поблизу школи (хтось підказав).
Вишикувавши всіх школярів на подвір’ї, дирекція провела затяжну, вербальну виховну роботу і забрала комсомольський квиток у Миколи. Патрони учитель хімії демонстративно вкинув у глибоку яму шкільного туалету. Цієї ж ночі Микола при світлі ліхтарика зірвав дерев’яний поміст у туалеті і, опустивши драбину, зібрав залишки набоїв, які ще не потонули у лайні. А далі, у гарячці, він зробив ще одну жахливу дурницю – додумався мити патрони у відрі шкільного колодязя!..
Ранком літня жінка, технічний працівник школи, особливо не принюхуючись, налила повний бак, призначений для питної води, який стояв у коридорі. І треба ж було одному з перших прийти до школи вчителю хімії. Його напевно мучила спрага – чи то від самогону, чи то від солоних огірків. Розповідали очевидці, що біля бачка з водою він залишив не тільки сніданок, а й вечерю…
2011р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про хімію і патрони
С шурупов сорвись, если станешь привычно привинченый
Є. Євтушенко
Миколка у школі товаришував з усіма учнями. Його любили, бо він завжди допомагав однокласникам і був дуже щедрим. Відмінних оцінок не мав, однак трійок теж не було. На жаль, поведінка його була незадовільною. Надлишкова енергія, хоча і спрямовувалась переважно на мопеди і мотоцикли, все ж інколи зашкалювала і не вписувалась у правила і кодекси. А ще ж було перше кохання... Які там уроки, які лінійки чи комсомольські збори? Він знав напевно, що після школи стане шофером і поїде з коханою за обрій пізнавати інші світи.Миколина млява неприязнь до вчителя, який постійно робив йому зауваження і ставив погані оцінки за поведінку, одного разу переросла в конфлікт на уроці хімії. Закінчивши завдання, щоб убити час, хлопець змішав у великій пробірці залишки невідомих розчинів з інших пробірок, що стояли у штативі. Потім, не задумуючись про наслідки, притиснув отвір великим пальцем і збовтав. Несподівано струмені різнокольорової піни під тиском, як із вогнегасника, долетіли навіть до класного журналу на столі вчителя.
Напередодні травневих свят учитель хімії попросив принести, ніби для якогось унікального досліду, срібну монету. Ніхто з класу не приніс, крім Миколи. Це була монета ще царської чеканки. Як виявилося, учитель, вкинувши монету у кислоту, добував таким чином водень для сотень кольорових кульок до першотравневих свят. Обурений Микола на знак протесту на демонстрацію не пішов, а монета випарувалася у космічному просторі під акомпанемент комуністичних пісень і маршів.
Якось, нишпорячи у дідівській клуні, Микола відкопав німецький карабін без прикладу й окремих деталей затвору та патрони. Багато з них були у задовільному стані. Виготовити приклад було просто, а затвор довелося робити у кузні, та ще потім доводити до кондиції з допомогою маленьких напильників. Стріляв Микола у лісі, ховаючись, поки його не „застукали” мисливці. Тікаючи від них, хлопець утопив карабін у річці, а переховати набої не встиг. Учитель хімії знайшов їх поблизу школи (хтось підказав).
Вишикувавши всіх школярів на подвір’ї, дирекція провела затяжну, вербальну виховну роботу і забрала комсомольський квиток у Миколи. Патрони учитель хімії демонстративно вкинув у глибоку яму шкільного туалету. Цієї ж ночі Микола при світлі ліхтарика зірвав дерев’яний поміст у туалеті і, опустивши драбину, зібрав залишки набоїв, які ще не потонули у лайні. А далі, у гарячці, він зробив ще одну жахливу дурницю – додумався мити патрони у відрі шкільного колодязя!..
Ранком літня жінка, технічний працівник школи, особливо не принюхуючись, налила повний бак, призначений для питної води, який стояв у коридорі. І треба ж було одному з перших прийти до школи вчителю хімії. Його напевно мучила спрага – чи то від самогону, чи то від солоних огірків. Розповідали очевидці, що біля бачка з водою він залишив не тільки сніданок, а й вечерю…
2011р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
