ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.06.06 12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.

Я прийду в невідомі краї,

Олена Побийголод
2026.06.06 09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)

Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!

    Так хай червоний

Іван Потьомкін
2026.06.06 08:56
Що може порізнить навіки батька з сином? В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка. Був батько вже на троні «короля вальсів», Коли син з-під столу всотував чарівні звуки скрипки. Батько боявся невдовзі поступитись троном, тож заборонив маляті

Костянтин Ватульов
2026.06.06 08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.

— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре

Віктор Кучерук
2026.06.06 07:41
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.

Тетяна Левицька
2026.06.05 23:37
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.

Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:

хома дідим
2026.06.05 19:18
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть

Юрій Лазірко
2026.06.05 16:46
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин

Ірина Вовк
2026.06.05 15:47
VIII. Останній акорд: ПАРОСТКИ КИЄВА НА ПІВНІЧНИХ ПРЕСТОЛАХ Коли дим великих битв розвіявся, а море заспокоїлося, Єлизавета Ярославна зрозуміла, що її власна історія ще не завершена. Вона була донькою Ярослава Мудрого, і в її жилах текла кров правите

Борис Костиря
2026.06.05 14:39
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.

Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,

Світлана Пирогова
2026.06.05 13:23
Ми йшли крізь вечір: тільки я і дощ.
Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.

Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,

Татьяна Квашенко
2026.06.05 12:32
Півонії розквітлі за криницею
У вогниках черешневих гірлянд.
Спокусник-червень пахне полуницею,
Заманює у затишок троянд.

І встигнути на все життя надихатись
Не вистачить чарівних вечорів,
Де сонце достигає понад хатами,

Вячеслав Руденко
2026.06.05 12:07
Вони досконало перлинні -
Цвяшки їх з дзвінкої латуні -
Шляхи малахітових стрілок
Повільне життя мотивують,
Ведуть до межі прикордоння
Садити в січневі морози
У сніг кришталеві троянди
Аби уникати загрози

Віктор Кучерук
2026.06.05 06:05
Миготять блискавиці, гуркочуть громи,
Не залишилось зовсім ніякої суші, -
Доокола вода безперервно шумить
І охоплює смуток покинуту душу.
Хлине сильно згори і хлюпоче внизу,
І все дужче мокріє взуття і мій одяг, -
Та ніхто не гукає: Сідай, - підвезу

хома дідим
2026.06.04 21:26
настало літо йшла війна
був золотистий вечір
нікого я не обіймав
нічому не перечив
не усміхалися мені
дошкульні антитези
немов у сні
чи майже сні

Іван Потьомкін
2026.06.04 21:19
Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня. История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием... Но в отл
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (кочегарю)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-21 22:11:43
Переглядів сторінки твору 11460
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 21:55:12 ]
Уже никому ничего не грозит.
С истопником проведена беседа.
Как высотник привыкает к высоте, забывая о многих метрах пропасти под ногами, так и люди иных профессий забывают об опасности - и не столько своей жизни, как жизни, окружающей их - с ее кольцевыми маршрутами трамваев, мостами, а главное - с людьми.
У меня приятель был, который за лошадьми присматривал, добрейшей души человеком. А был приятель из докторов. Редчайший циник. Но мастер своего дела. Он мне как-то плечо вправлял. Я себя ощущал тряпичной куклой. Но эта кукла выздоровела и благополучно живет и доныне.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 21:53:55 ]
Добре кочегарити, пане Олексію. Схоже, що від надмірно- емоційного стану, ваш твір самопереплавився. Відбувся природній процес відокремлення шлаку від золота. Змаліло, зміліло ваше чтиво... Проте, привабливості не втратило ні на йоту. Навпаки, читається на одному подиху. Тепер - шедевр. Спробую перейняти від вас досвід, якщо не заперечуєте, бо судячи з ваших дописувань, простіру для росту в мене вистачає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 22:05:28 ]
Я видел Ваше стихотворение, на страничке возле которого было большое количество отзывов, а, м.б., и советов. Хотел было подключиться и я, но увидел, что оно то ли печаталось, то ли прошло более или менее серьезные испытания - и я отказал себе в своем участии. И дело не в Вас и не в нем.
Я вижу, как люди цепко держатся за свои творческие достижения - я имею в виду произведения. Среди последних есть такие, которые нужно осмысливать, принимая во внимание поэтические предпочтения автора как его своеобразную поэтическую нишу, а есть и такие, что хочется по-доброму посочувствовать читателям той недавней эпохи, которым оно адресовалось (приходило в дом в ворохе газет с рекламой и прочей беллетристикой покупательского направления) и себе, что пытаюсь заниматься, по-моему, совершенно бесполезным занятием.
И возвращаюсь к себе.
Спасибон за теплое слово.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-01-24 00:00:39 ]
Олексей! Неужели критическая точка? Держись, парень! Знал бы ты, как лиричен мир с твоим присутствием... Не унывай, пожалуйста1ё


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-29 20:38:48 ]
Я с лирикой, наверное, "завязываю", Васильевич. Ибо лишняя она в нынешней суровой жизни, и годится, м.б., разве что для ночных упражнений под одеялом или для охоты с фоторужьем. Еще для ботаников-мальчиков и сентиментальных дедов старшего пред- и после- пенсионного возраста.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-24 12:08:47 ]
І я пам'ятаю одного дядька. Пішов на болото зимою, покосити трохи по люду на підстилку худобі. Якраз облава була на "славних лицарів" УПА. Навіть не розбиралися - зимою і з косою, значить носив в схрон їсти банді. 25 років Воркути. Але після краху товариша Сталіна випустили. Зняли судимість, вибачилися. Мовляв, помилочка вийшла. Тільки сім років "корисного воркутинського клімату" за вину без вини не повернули.
А в нас вугілля тепер навіть донецького немає. Кажуть дорого, а платити у вас немає чим. Скоро і земельку будуть віднімати, щоб виправити "перекоси жовтня сімнадцятого". То-то сміху буде.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-29 20:34:05 ]
Земля должна быть в руках рачительного хозяина.
А история, рассказанная тобой, страшная.
Я же мужикам в палате вот уже как неделю другие рассказываю.
Удач-дач-дач.
Я не ожидал такого внимания.


1   2   3   Переглянути все