Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.10
07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
2026.07.09
23:07
2026.07.09
22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу!
Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру
2026.07.09
19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
2026.07.09
17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
2026.07.09
14:08
Мобільний знову на ходу,
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.
Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.
Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —
2026.07.09
13:53
Ці вибухи потужно пролунали
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.
Ці вершники на трьох шалених конях
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.
Ці вершники на трьох шалених конях
2026.07.09
12:00
Розшарпана, розхристана, розколота,
Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.
Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються
Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.
Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються
2026.07.09
11:42
може праведним було
може і ніяким
те дитинство та село
і коти й собаки
при колодязі цебро
грядка з огірками
бур’яни уздовж і проз
силосної ями
може і ніяким
те дитинство та село
і коти й собаки
при колодязі цебро
грядка з огірками
бур’яни уздовж і проз
силосної ями
2026.07.09
09:25
Це рідна його країна,
І зовсім не Казахстан,
Як мати, втрачала сина,
А він забавляв путан.
Пропала – і все, що знаєм,
Охмуда стезя земна.
Не буде сердечних таїн,
І зовсім не Казахстан,
Як мати, втрачала сина,
А він забавляв путан.
Пропала – і все, що знаєм,
Охмуда стезя земна.
Не буде сердечних таїн,
2026.07.09
09:15
Колись у шахтарських пагорбах, що у Дакоті
Жив був юнак на ім’я Рокі Ракун
Раз його подруга втікла із якимось зухвальцем
І, звісно, Рокі страждав
Мовби заціпило геть
Казав ”Найду, хай там як“
Оце, прибувши до міста, він
Зняв собі кут у місцевім сал
Жив був юнак на ім’я Рокі Ракун
Раз його подруга втікла із якимось зухвальцем
І, звісно, Рокі страждав
Мовби заціпило геть
Казав ”Найду, хай там як“
Оце, прибувши до міста, він
Зняв собі кут у місцевім сал
2026.07.09
07:18
Під кручею, улігшись горілиць,
Я бачу, що, як кубками на таці, -
Гранчасті бані храмів і дзвіниць
В проміннях сонця пишно золотяться.
А вище них - незміряна блакить,
Жива і чиста, ніби милість Божа, -
Красою заохочує так жить,
Що просьбі я відмовит
Я бачу, що, як кубками на таці, -
Гранчасті бані храмів і дзвіниць
В проміннях сонця пишно золотяться.
А вище них - незміряна блакить,
Жива і чиста, ніби милість Божа, -
Красою заохочує так жить,
Що просьбі я відмовит
2026.07.09
03:55
Летовиська душа - наскрізний протяг,
твій запізнілий - з-поміж хмар - літак.
- Привіт. Це ж ти!
- Ну, звісно, ж я - та годі
стояти тут - ходім усім увспак - отак!
А потім ще було: і раллі й кросинг,
і казино, і казинаки, і..
твій запізнілий - з-поміж хмар - літак.
- Привіт. Це ж ти!
- Ну, звісно, ж я - та годі
стояти тут - ходім усім увспак - отак!
А потім ще було: і раллі й кросинг,
і казино, і казинаки, і..
2026.07.08
13:50
Пробіжка на морозі - це подорож неждана,
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.
Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.
Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то
2026.07.08
13:08
Не ловіть мене, як рибку срібну —
Вислизну на глибину із рук.
На шалені витівки ще здібна
Лиш, коли почую серця стук.
Есемески сиплються горохом,
Синь у бороду, а біс в ребро.
Аватарку виклали нівроку,
Та з перини сиплеться перо.
Вислизну на глибину із рук.
На шалені витівки ще здібна
Лиш, коли почую серця стук.
Есемески сиплються горохом,
Синь у бороду, а біс в ребро.
Аватарку виклали нівроку,
Та з перини сиплеться перо.
2026.07.08
10:43
на третій день ізранку лишившись врешті-решт на самоті відчиняє вікна знімає покривала із дзеркал запалює ароматичні палички · ставить чайник на газ відкриває закриває холодильник їсти не хочеться · хочеться якомога ретельніше вимити холодильник · після ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Гринчук /
Публіцистика
Історія одного натюрморту
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Історія одного натюрморту
Усім привіт! Ми особисто не знайомі, але мені дуже кортить поділитися з вами своєю історією. Звати мене… та зрештою, в мене безліч імен, і кожен вибирає зручне для себе – картина, твір живописного мистецтва, оліографія, малюнок, натюрморт…
Ким і коли я створена, є загадкою навіть для мене. Коли я прокинулась і розплющила замріяні очі, світ зустрів мене запахом олійних фарб, замішаних на осінньому дощі та барвистому листі. Теплі руки дбайливо взяли мене з мольберта, і хвиля життя підхопила, несучи з виставки на виставку, поки не занесла до виставкових зал Художнього музею Луцька, що розташований в історичній частині міста, на території замку Любарта (XVI ст.) в колишньому Будинку повітової канцелярії і шляхетських судів, збудованому у 1789 р. на руїнах княжого палацу.
Не кожному художнику випадає честь виставляти свої твори у цих стінах. Музей проводить суворий відбір. І я відчула себе не просто витвором дбайливих рук художника, а красунею.
«Поруч з класикою не маємо права виставляти роботи низького рівня. У нашого музею високий рівень, і тому виставляти свої роботи в наших залах є не лише престижно, але й почесно», - зазначила директор музею Зоя Навроцька у розмові з журналістами, що часто заходять сюди на організовані працівниками такі цікаві акції та презентації. І я відчула себе ще й цінністю.
Перші дні показу я, окрім себе, не помічала нічого, страх не сподобатися чи викликати негативну реакцію у глядачів затьмарював усе, але у тих, хто дивився на мене, загоралися очі, і ми вже дивилися один на одного, проникаючи прямо в душу. Просте споглядання переросло у спільне бачення світу.
Пізніше я усвідомила, що є не єдиною на стінах, і не лише на мене приходять подивитися, а насолоджуються і моїми сусідками, і що музей об’єднує декілька експозицій, одні з яких є постійними інші – змінними. Колекція сформувалася на основі національної збірки з магнатської галереї князів Радзивилів замку в Олиці, а також – творів образотворчого мистецтва, що зберігалися в музеях Луцька до 1939 року. Звичайно, були й пізніші надходження. Особлива гордість зібрання – єдиний в Україні твір іспанського художника Хусепе де Рібєри – картина «Святий Ієронім» (1644р). А взагалі, у виставкових залах представлений живопис восьми країн Європи: Іспанії, Італії, Фландрії, Франції, Австрії, Німеччини, Англії і Польщі XVII - поч. XX ст.
З часом я почала усвідомлювати, що виставки відрізняються науковим підходом та методичним опрацюванням робіт. Кожен твір образотворчого мистецтва, що виставляється в цьому музеї, має свій номер, який входить в архівний фонд. З кожної виставки у фонд музею художники дарують декілька робіт, поповнюючи скарбницю малярського мистецтва, а тут вони вже зберігаються у відповідних температурному режимі та режимі вологості.
Працівники музею взяли собі за завдання не лише зберігати і впорядковувати твори класичного та сучасного мистецтва, але й активно впливати на сучасне мистецтво, стимулювати його розвиток.
Під час чергової зміни експозиції, мене вразили мої колеги, які прикрашали своїми полотнами сусідні виставкові зали. Барвистість колористики, яка створює ефект мозаїчного зображення, пастозність мазків, широкий впевнений пензель – все говорить про творчу силу руки, що створила ці роботи.
Отак і живемо. Насолоджуємося спілкуванням з прекрасними творами і чудовими людьми.
О, ще одне, ледь не забула, нашому музею виповнюється 35 років. Уявляєте? Який він молодий і одночасно досвідчений. А головне, безцінний, про що свідчать твори мистецтва його фондів )))
Дні роботи музею: середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя.
Години роботи:
літній період: 10.00-18.00;
зимовий період: 9.00-17.00.
Директор: Зоя Навроцька.
Тел.: (0332)72-30-75.
Адреса: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 1а.
Ким і коли я створена, є загадкою навіть для мене. Коли я прокинулась і розплющила замріяні очі, світ зустрів мене запахом олійних фарб, замішаних на осінньому дощі та барвистому листі. Теплі руки дбайливо взяли мене з мольберта, і хвиля життя підхопила, несучи з виставки на виставку, поки не занесла до виставкових зал Художнього музею Луцька, що розташований в історичній частині міста, на території замку Любарта (XVI ст.) в колишньому Будинку повітової канцелярії і шляхетських судів, збудованому у 1789 р. на руїнах княжого палацу.
Не кожному художнику випадає честь виставляти свої твори у цих стінах. Музей проводить суворий відбір. І я відчула себе не просто витвором дбайливих рук художника, а красунею.
«Поруч з класикою не маємо права виставляти роботи низького рівня. У нашого музею високий рівень, і тому виставляти свої роботи в наших залах є не лише престижно, але й почесно», - зазначила директор музею Зоя Навроцька у розмові з журналістами, що часто заходять сюди на організовані працівниками такі цікаві акції та презентації. І я відчула себе ще й цінністю.
Перші дні показу я, окрім себе, не помічала нічого, страх не сподобатися чи викликати негативну реакцію у глядачів затьмарював усе, але у тих, хто дивився на мене, загоралися очі, і ми вже дивилися один на одного, проникаючи прямо в душу. Просте споглядання переросло у спільне бачення світу.
Пізніше я усвідомила, що є не єдиною на стінах, і не лише на мене приходять подивитися, а насолоджуються і моїми сусідками, і що музей об’єднує декілька експозицій, одні з яких є постійними інші – змінними. Колекція сформувалася на основі національної збірки з магнатської галереї князів Радзивилів замку в Олиці, а також – творів образотворчого мистецтва, що зберігалися в музеях Луцька до 1939 року. Звичайно, були й пізніші надходження. Особлива гордість зібрання – єдиний в Україні твір іспанського художника Хусепе де Рібєри – картина «Святий Ієронім» (1644р). А взагалі, у виставкових залах представлений живопис восьми країн Європи: Іспанії, Італії, Фландрії, Франції, Австрії, Німеччини, Англії і Польщі XVII - поч. XX ст.
З часом я почала усвідомлювати, що виставки відрізняються науковим підходом та методичним опрацюванням робіт. Кожен твір образотворчого мистецтва, що виставляється в цьому музеї, має свій номер, який входить в архівний фонд. З кожної виставки у фонд музею художники дарують декілька робіт, поповнюючи скарбницю малярського мистецтва, а тут вони вже зберігаються у відповідних температурному режимі та режимі вологості.
Працівники музею взяли собі за завдання не лише зберігати і впорядковувати твори класичного та сучасного мистецтва, але й активно впливати на сучасне мистецтво, стимулювати його розвиток.
Під час чергової зміни експозиції, мене вразили мої колеги, які прикрашали своїми полотнами сусідні виставкові зали. Барвистість колористики, яка створює ефект мозаїчного зображення, пастозність мазків, широкий впевнений пензель – все говорить про творчу силу руки, що створила ці роботи.
Отак і живемо. Насолоджуємося спілкуванням з прекрасними творами і чудовими людьми.
О, ще одне, ледь не забула, нашому музею виповнюється 35 років. Уявляєте? Який він молодий і одночасно досвідчений. А головне, безцінний, про що свідчать твори мистецтва його фондів )))
Дні роботи музею: середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя.
Години роботи:
літній період: 10.00-18.00;
зимовий період: 9.00-17.00.
Директор: Зоя Навроцька.
Тел.: (0332)72-30-75.
Адреса: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 1а.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
