ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.05.02 23:45
Я, як Антоніо Бандерас
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!

хома дідим
2026.05.02 20:57
я дійсно знаю
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний

Юрій Лазірко
2026.05.02 16:50
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук

Артур Курдіновський
2026.05.02 15:48
Каравул! Знову цей поет Куриловський помирає у своєму вірші! Скільки можна це терпіти? А можливо, цього разу і справді помре? Якщо так, то я вже написав рекомендацію до Вищого Суду, після якої цей вторинний поет НАВРЯД ЧИ потрапить до Раю! Я вважаю, що та

Вячеслав Руденко
2026.05.02 15:36
Явдохи де?...
Кругом самі Ельвіри!
Вони вже скрізь в прозорих гніздах Акви,
Ховають згенеровані клавіри
Під пильним гострим оком Бодгісаттви.
А Тростянець? А Рахів? А трембіти?
Яку хустинку загубили в горах?
Хто віднайде її під проводом освіти ,

Тетяна Левицька
2026.05.02 14:23
Я повітряні замки будую,
У ілюзію кутаю біль,
Поминаю Всевишнього всує,
Із минулого злизую сіль.
Над папірусом сліпну щоночі,
З лабузиння зерно дістаю
Відганяю видіння пророчі,
Що штовхають з небес в течію.

Юрій Гундарів
2026.05.02 11:35
Славетний французький актор Жан Рено випустив роман «Втеча», в якому порушує тему депортації українських дітей.
Гранд європейського кіно неодноразово публічно висловлювався щодо російської агресії проти України та засуджував дії Кремля. У новому творі ві

Віктор Кучерук
2026.05.02 06:09
Просвітлий настрій, невичерпність мрій,
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан

Артур Курдіновський
2026.05.02 02:53
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.

Хоча й навколо згубні холоди,

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КИРЬЯТ-МЕНАХЕМ БЕЗУТЕШНЫЙ



До сих пор он никак не может объяснить, почему кинулся бежать в противоположную, более дальнюю сторону. Ведь рядом была остановка.
Скорее всего по привычке. Увидел, как по Мексико спускается автобус, и побежал что есть силы. Ведь каждое утро выходил. Видимо, сработал также и фактор опоздания, когда уже логика бессильна перед желанием успеть любой ценой. Он было кинулся даже на красный свет, но кто-то из водителей засигналил так, что поневоле ноги сами остановились. Это, собственно, и спасло его.
Оглушительной силы взрыв он услышал у входа в садик, куда устремился, чтобы сократить путь к остановке. Еще не догадываясь, что произошло, побежал к выходу. И уже по дороге его оглушил рев амбулансов, душераздирающие крики, звавшие на помощь, тошнотворный запах горелого...
А потом, как в замедленной съемке, он увидел женщину с оторванной щекой... Полураздетую окровавленную девушку, которая прижимала руки к горлу, силясь что-то сказать... Мальчика с широко окрытыми глазищами на вырванной дверце автобуса... Ползущую по битому стеклу школьницу... А еще разорванные в клочья ранцы, рюкзаки и сумки... Тлеющие страницы. Яблоки... Мандаринки. Целлофановые кулечки с бутербродами...
– Чего глазеешь? – крикнули ему. – Помогай!
Он бросился переносить и укладывать раненых на носилки. Кому-то подставил плечо. Кого-то взял на руки. Действовал автоматически. А когда сказали, что его помощь уже не нужна, пошел почему-то не домой, что было делом нескольких минут, а к “Мифлецету“. Там только вспомнил, что опаздывает на службу. Как сел в автобус, как прибыл в часть – не помнит. А там психолог лишь увидел его изможденное, запыленное лицо, воспаленные слезящиеся глаза и ищущие что-то, черные от копоти руки, спросил:
– Ты что, оттуда? – и тут же с провожатым отправил домой.
До сих пор Кирьят-Менахем оставался одним из немногих районов Иерусалима, где за все время интифады не было даже попытки террористического акта. С балконов и крыш жители этой западной окраины видели трассирующий поток, летящий в сторону Гило. Им слышны были артиллерийские раскаты в Бейт-Лехеме. До них докатилась волна взрыва из супермаркета в соседнем Кирьят-Йовеле. А завывания амбулансов, торопящихся в больницу “Адаса Эйн-Керем “, стали уже будничными....
И никто из них, живущих в этом зеленом массиве, который с полным правом можно было бы назвать “Отрадный”, не мог даже подумать, что когда-нибудь ужас и смятение в одночасье сравняют их с жителями других районов.
Но вот на том самом месте, где еще так недавно, в Йом-Кипур, не заботясь о безопасности, на велосипедах и роликах детвора мчалась во всю прыть с крутой улицы Мексико вниз, притормаживая перед поворотом на шоссе, в четверг, 21 ноября, в 7.15, террорист, оглядев битком набитый автобус и решив, что пора, нажал на взрывное устройство...
11 убитых...Десятки раненых... Стенания и слезы, слезы, слезы...
И только теперь начинаешь вникать в подтекст названия – Кирьят-Менахем. Кто он, тот человек, который утешал соплеменников в их безутешном горе? Было ли это имя собственное или же просто награда за участие в чужой беде? И найдется ли сейчас кто-то, чтобы так же, как когда-то Менахем, утешить сирот, вдов, матерей?..
Нынешние претенденты в Утешители заняты предвыборной возней. Сколачивают блоки, ищут компромат на соперников, подыскивают мастеров хлестких лозунгов...
А в Кирьят-Менахеме на автобусной остановке горят свечи, увядают и распускаются цветы. На столике – Теилим. Молча приходят сюда. Каждый молится о своем и по-своему. Но кажется, что в самом воздухе звучит одно и то же: “До каких пор будут злодеи – о, Господь! – до каких пор будут злодеи торжествовать?”






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-30 10:58:35
Переглядів сторінки твору 1602
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.050 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.242 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.05.02 22:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-04-30 13:01:42 ]
Это не злодеи, это нелюди. Иногда мне даже странно думать, что их тоже рожала женщина и что они были невинными детьми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-04-30 14:27:13 ]
Як влучно Ви, шановна Чорнявко, висловили своє враження від оповідання. Його написано зі слів героя, що мешкав у квартирі, яку я винаймав попервах у Кір'ят-Менахемі.
А от те, як моя дружина стала інвалідом після теракту в автобусі навпроти своєї роботи, не хочу й згадувати.
Ці нелюди вже в дитсадку вчаться вбивати. А в школі на уроках географії на карті не бачать такої держави, як Ізраїль.
Важко зрозуміти тих, хто допомагає нелюдам матеріально та ще й наміряється дати свою державу...
Ще раз дякую за відгук.
Будьмо оптимістами! Дай Бог, щоб Україна не зазнала того, що маємо ми від своїх сусідів!
Іван Потьомкін з Єрусалиму