ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КИРЬЯТ-МЕНАХЕМ БЕЗУТЕШНЫЙ



До сих пор он никак не может объяснить, почему кинулся бежать в противоположную, более дальнюю сторону. Ведь рядом была остановка.
Скорее всего по привычке. Увидел, как по Мексико спускается автобус, и побежал что есть силы. Ведь каждое утро выходил. Видимо, сработал также и фактор опоздания, когда уже логика бессильна перед желанием успеть любой ценой. Он было кинулся даже на красный свет, но кто-то из водителей засигналил так, что поневоле ноги сами остановились. Это, собственно, и спасло его.
Оглушительной силы взрыв он услышал у входа в садик, куда устремился, чтобы сократить путь к остановке. Еще не догадываясь, что произошло, побежал к выходу. И уже по дороге его оглушил рев амбулансов, душераздирающие крики, звавшие на помощь, тошнотворный запах горелого...
А потом, как в замедленной съемке, он увидел женщину с оторванной щекой... Полураздетую окровавленную девушку, которая прижимала руки к горлу, силясь что-то сказать... Мальчика с широко окрытыми глазищами на вырванной дверце автобуса... Ползущую по битому стеклу школьницу... А еще разорванные в клочья ранцы, рюкзаки и сумки... Тлеющие страницы. Яблоки... Мандаринки. Целлофановые кулечки с бутербродами...
– Чего глазеешь? – крикнули ему. – Помогай!
Он бросился переносить и укладывать раненых на носилки. Кому-то подставил плечо. Кого-то взял на руки. Действовал автоматически. А когда сказали, что его помощь уже не нужна, пошел почему-то не домой, что было делом нескольких минут, а к “Мифлецету“. Там только вспомнил, что опаздывает на службу. Как сел в автобус, как прибыл в часть – не помнит. А там психолог лишь увидел его изможденное, запыленное лицо, воспаленные слезящиеся глаза и ищущие что-то, черные от копоти руки, спросил:
– Ты что, оттуда? – и тут же с провожатым отправил домой.
До сих пор Кирьят-Менахем оставался одним из немногих районов Иерусалима, где за все время интифады не было даже попытки террористического акта. С балконов и крыш жители этой западной окраины видели трассирующий поток, летящий в сторону Гило. Им слышны были артиллерийские раскаты в Бейт-Лехеме. До них докатилась волна взрыва из супермаркета в соседнем Кирьят-Йовеле. А завывания амбулансов, торопящихся в больницу “Адаса Эйн-Керем “, стали уже будничными....
И никто из них, живущих в этом зеленом массиве, который с полным правом можно было бы назвать “Отрадный”, не мог даже подумать, что когда-нибудь ужас и смятение в одночасье сравняют их с жителями других районов.
Но вот на том самом месте, где еще так недавно, в Йом-Кипур, не заботясь о безопасности, на велосипедах и роликах детвора мчалась во всю прыть с крутой улицы Мексико вниз, притормаживая перед поворотом на шоссе, в четверг, 21 ноября, в 7.15, террорист, оглядев битком набитый автобус и решив, что пора, нажал на взрывное устройство...
11 убитых...Десятки раненых... Стенания и слезы, слезы, слезы...
И только теперь начинаешь вникать в подтекст названия – Кирьят-Менахем. Кто он, тот человек, который утешал соплеменников в их безутешном горе? Было ли это имя собственное или же просто награда за участие в чужой беде? И найдется ли сейчас кто-то, чтобы так же, как когда-то Менахем, утешить сирот, вдов, матерей?..
Нынешние претенденты в Утешители заняты предвыборной возней. Сколачивают блоки, ищут компромат на соперников, подыскивают мастеров хлестких лозунгов...
А в Кирьят-Менахеме на автобусной остановке горят свечи, увядают и распускаются цветы. На столике – Теилим. Молча приходят сюда. Каждый молится о своем и по-своему. Но кажется, что в самом воздухе звучит одно и то же: “До каких пор будут злодеи – о, Господь! – до каких пор будут злодеи торжествовать?”






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-30 10:58:35
Переглядів сторінки твору 1468
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 10:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-04-30 13:01:42 ]
Это не злодеи, это нелюди. Иногда мне даже странно думать, что их тоже рожала женщина и что они были невинными детьми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-04-30 14:27:13 ]
Як влучно Ви, шановна Чорнявко, висловили своє враження від оповідання. Його написано зі слів героя, що мешкав у квартирі, яку я винаймав попервах у Кір'ят-Менахемі.
А от те, як моя дружина стала інвалідом після теракту в автобусі навпроти своєї роботи, не хочу й згадувати.
Ці нелюди вже в дитсадку вчаться вбивати. А в школі на уроках географії на карті не бачать такої держави, як Ізраїль.
Важко зрозуміти тих, хто допомагає нелюдам матеріально та ще й наміряється дати свою державу...
Ще раз дякую за відгук.
Будьмо оптимістами! Дай Бог, щоб Україна не зазнала того, що маємо ми від своїх сусідів!
Іван Потьомкін з Єрусалиму