ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КИРЬЯТ-МЕНАХЕМ БЕЗУТЕШНЫЙ



До сих пор он никак не может объяснить, почему кинулся бежать в противоположную, более дальнюю сторону. Ведь рядом была остановка.
Скорее всего по привычке. Увидел, как по Мексико спускается автобус, и побежал что есть силы. Ведь каждое утро выходил. Видимо, сработал также и фактор опоздания, когда уже логика бессильна перед желанием успеть любой ценой. Он было кинулся даже на красный свет, но кто-то из водителей засигналил так, что поневоле ноги сами остановились. Это, собственно, и спасло его.
Оглушительной силы взрыв он услышал у входа в садик, куда устремился, чтобы сократить путь к остановке. Еще не догадываясь, что произошло, побежал к выходу. И уже по дороге его оглушил рев амбулансов, душераздирающие крики, звавшие на помощь, тошнотворный запах горелого...
А потом, как в замедленной съемке, он увидел женщину с оторванной щекой... Полураздетую окровавленную девушку, которая прижимала руки к горлу, силясь что-то сказать... Мальчика с широко окрытыми глазищами на вырванной дверце автобуса... Ползущую по битому стеклу школьницу... А еще разорванные в клочья ранцы, рюкзаки и сумки... Тлеющие страницы. Яблоки... Мандаринки. Целлофановые кулечки с бутербродами...
– Чего глазеешь? – крикнули ему. – Помогай!
Он бросился переносить и укладывать раненых на носилки. Кому-то подставил плечо. Кого-то взял на руки. Действовал автоматически. А когда сказали, что его помощь уже не нужна, пошел почему-то не домой, что было делом нескольких минут, а к “Мифлецету“. Там только вспомнил, что опаздывает на службу. Как сел в автобус, как прибыл в часть – не помнит. А там психолог лишь увидел его изможденное, запыленное лицо, воспаленные слезящиеся глаза и ищущие что-то, черные от копоти руки, спросил:
– Ты что, оттуда? – и тут же с провожатым отправил домой.
До сих пор Кирьят-Менахем оставался одним из немногих районов Иерусалима, где за все время интифады не было даже попытки террористического акта. С балконов и крыш жители этой западной окраины видели трассирующий поток, летящий в сторону Гило. Им слышны были артиллерийские раскаты в Бейт-Лехеме. До них докатилась волна взрыва из супермаркета в соседнем Кирьят-Йовеле. А завывания амбулансов, торопящихся в больницу “Адаса Эйн-Керем “, стали уже будничными....
И никто из них, живущих в этом зеленом массиве, который с полным правом можно было бы назвать “Отрадный”, не мог даже подумать, что когда-нибудь ужас и смятение в одночасье сравняют их с жителями других районов.
Но вот на том самом месте, где еще так недавно, в Йом-Кипур, не заботясь о безопасности, на велосипедах и роликах детвора мчалась во всю прыть с крутой улицы Мексико вниз, притормаживая перед поворотом на шоссе, в четверг, 21 ноября, в 7.15, террорист, оглядев битком набитый автобус и решив, что пора, нажал на взрывное устройство...
11 убитых...Десятки раненых... Стенания и слезы, слезы, слезы...
И только теперь начинаешь вникать в подтекст названия – Кирьят-Менахем. Кто он, тот человек, который утешал соплеменников в их безутешном горе? Было ли это имя собственное или же просто награда за участие в чужой беде? И найдется ли сейчас кто-то, чтобы так же, как когда-то Менахем, утешить сирот, вдов, матерей?..
Нынешние претенденты в Утешители заняты предвыборной возней. Сколачивают блоки, ищут компромат на соперников, подыскивают мастеров хлестких лозунгов...
А в Кирьят-Менахеме на автобусной остановке горят свечи, увядают и распускаются цветы. На столике – Теилим. Молча приходят сюда. Каждый молится о своем и по-своему. Но кажется, что в самом воздухе звучит одно и то же: “До каких пор будут злодеи – о, Господь! – до каких пор будут злодеи торжествовать?”






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-30 10:58:35
Переглядів сторінки твору 1511
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.07.04 23:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-04-30 13:01:42 ]
Это не злодеи, это нелюди. Иногда мне даже странно думать, что их тоже рожала женщина и что они были невинными детьми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-04-30 14:27:13 ]
Як влучно Ви, шановна Чорнявко, висловили своє враження від оповідання. Його написано зі слів героя, що мешкав у квартирі, яку я винаймав попервах у Кір'ят-Менахемі.
А от те, як моя дружина стала інвалідом після теракту в автобусі навпроти своєї роботи, не хочу й згадувати.
Ці нелюди вже в дитсадку вчаться вбивати. А в школі на уроках географії на карті не бачать такої держави, як Ізраїль.
Важко зрозуміти тих, хто допомагає нелюдам матеріально та ще й наміряється дати свою державу...
Ще раз дякую за відгук.
Будьмо оптимістами! Дай Бог, щоб Україна не зазнала того, що маємо ми від своїх сусідів!
Іван Потьомкін з Єрусалиму