Те, що сучасні люди хочуть дати зрозуміти – як просто всі ці суперечки починаються з припущення; тобто, з того, в чому ви не маєте сумніву. Ви можете, звісно, якщо вам подобається, піддати сумніву припущення з самого початку вашої суперечки, але в цьому випадку ви починаєте іншу суперечку з іншим припущенням на її початку. Будь-яка суперечка починається з непогрішної догми, і ця непогрішна догма може бути заперечена лише відступом на позиції якоїсь іншої непогрішної догми; ви ніколи не зможете довести ваше перше твердження чи воно не буде вашим першим. Це все – абетка мислення. І це все – такий особливий абсолютний момент – що йому можна навчати в школі, як і будь-якій іншій абетці. Нема початку суперечки без формулювання ваших постулатів – цьому можна було вчити у філософії, як колись цьому вчили у Евкліда, в пересічній шкільній кімнаті з дошкою. І я думаю, ця основа викладається в деякому простому та загальному вигляді і для молоді, перш ніж та вийде на вулицю і говоритиме вже виключно згідно з логікою й філософією «Daily Mail»*.
Багато нашого хаосу в голові на тему релігії й сумнівів виникає через те, що наші сучасні скептики завжди починають запевняти нас, що вони не вірять. Але навіть про скептика ми, в першу чергу, хочемо знати те, у що він вірить. Перед тим, як сперечатися, ми повинні знати, про що саме ми не маємо потреби сперечатися. І ця плутанина безмежно збільшується через той факт, що всі скептики нашого часу є скептиками різного рівня концентрації скептицизму.
Тепер ви та я маємо, сподіваюся, цю перевагу над усіма цими розумними сучасними філософами – те, що ми раптово не збожеволіємо. Всі ми віримо в Собор Святого Павла**; більшість з нас вірить у Святого Павла. Але давайте чітко розуміти той факт, що ми віримо у ряд речей, котрі є частиною нашого існування, але не можуть бути доведені. Залишмо в спокої релігію на цей момент, щоб вирішити питання. Всі нормальні люди (я кажу) вірять твердо й незмінно в деяку кількість речей, які недоведені та які довести неможливо. Сформулюємо їх просто.
1. Будь-яка нормальна людина вважає, що світ навколо неї і люди в ньому є реальними, а не її власні ілюзії чи сон. Жодна людина не почне підпалювати Лондон в надії, що слуга її скоро розбудить і покличе снідати. Але те, що я на даний момент знаходжуся не вві сні, є недоведеним і неможливим для доведення. І все, що існує, крім мене, є недоведеним і неможливим для доведення.
2. Всі нормальні люди вірять, що цей світ не лише існує, але й діє. Кожна людина вважає, що на нас покладений певний обов’язок, щоб зацікавити себе в цьому видінні чи панорамі життя. Вона буде думати, що неправий той, хто каже: «Я не замовляв цей фарс, і мені це нецікаво. Я знаю, що внизу вбивають стару леді, але я йду спати». Але твердження, що будь-який подібний обов’язок поліпшує речі, яких ми не робили, – річ недоведена і неможлива для доведення.
3. Всі нормальні люди вірять, що є така річ, як «я», чи еґо, яке є безперервним. Це не дюйм мого мозку є приводом до того, що сталося десять років тому. Але якщо я врятував у бою людину десять років тому – я пишаюся цим; а якщо я втік – мені соромно. Але те, що це – верховне «я» – є недоведеним і неможливим для доведення. Але це навіть більше, ніж недоведене і неможливе для доведення; це, безсумнівно, заперечується багатьма метафізиками.
4. Врешті-решт, більшість нормальних людей вірить, і всі нормальні люди на практиці припускають, що у них є право вибору та відповідальність за свої дії.

Звісно, можна було б встановити деяку очевидність, нудне твердження, подібне до тих, що наведені вище, щоб вказати людям на їх місце. І якщо молодь майбутнього не треба (нині) навчати якійсь релігії, це могло хоча б навчити, ясно й твердо, трьом чи чотирьом здоровим думкам і упевненості людської вільної думки.

«Daily News», 22 червня 1907

* «Daily Mail» – масова щоденна англійська газета, таблоїд. Виходить з 1896 року. Була однією з перших британських газет для середнього класу.
** Собор Святого Павла – англіканський собор у Лондоні, один із символів міста, резиденція єпископа Лондона.
(Коментарі перекладача)