ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Поеми

 Юдофоби

А Я вам кажу: «Любіть ворогів своїх,
благословляйте тих, хто вас проклинає,
творіть добро тим, хто ненавидить вас,
і моліться за тих, хто вас переслідує...»
Євангеліє від св. Матвія,
5.38-39, 43-44
***
Він лікар був добрий...його ви любили...
Я тайни не знаю, за що ви убили...
Хаїме! Ти, може...що зле їм зробив?..
Скажи мені, любий, за що тебе вбили?
Олександр Олесь «Над трупами»
***

Хто я? Що я? Якого я племені-роду?
Та невже мене з іншого взято городу?
І як той, що забив, та лише з офсайду,
Я у власній країні затюканий зайда?
Валерія Богуславська «Навколофутбольне»


Талановиті й безталанні,
Смішать юдеї православних.
Стоять на сцені клари й роми,
Живіт од сміху надриває Русь ...
А поза сценою – то глузи, то погроми,
Гидливе «ЖИД» не сходить з вуст.
Хоч і в безправних є права,
Та б’ють юдея зліва й справа,
І так, і сяк, і навпаки...
І так віки... І так віки
Вершиться-не скінчиться
Над юдеями розправа.
За те, що віддали Пілатові собрата –
«Царя», що до покори кликав люд,
Як невпокорена Юдея
Позбутися воліла римських пут?..
Ні! Інше, юдофоби, тут.
* * *

У сусіда хата біла,
А у мене нема й мила.
Мило є – чогось чортма...
А в Абраші? Чудасія:
Він не садить і не сіє,
Вірить в іншого Месію,
Звідки й як, але все є.
Мабуть, Бог на двох дає.
Тож його – це і моє.
Не переч мені, іудо,
В нашім краю ти ж приблуда.
Фарисейчику нещасний,
Та ж і сонце, бачиш,- наше...
Хочеш бути ближч до раю –
Чимчикуй у свій Ізраїль.
А не хочеш – лізь на сцену
І сміши нас неучених:
Анекдотик про Одесу
Та про «нових руських» дещо...
***
...Талановиті й безталанні,
Смішать юдеї православних.
Живіт од сміху надриває Русь,
А поза сценою то глузи, то погроми,
Гидливе «ЖИД» не сходить з вуст.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-25 07:53:07
Переглядів сторінки твору 2928
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.175 / 5.5  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.11.17 19:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-06-25 12:00:36 ]
Відверто, широ , правдиво.
Виникає питання: чому послідовники Христа не є Його послідовниками? Христос - юдей, Марія - теж.Уривок із Євангелії , приведений вами на початку вашого твору, красномовно говорить про всеохоплюючу любов. Здавалось, вони мали б любити і їхній народ...То у чому справа?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-25 12:24:50 ]
Мені здається, пане Володимире, якщо кожен із нас не з трибуни, а насамоті, в тверезому стані, не заглиблюючись в історію, спитає себе, чому я ненавиджу незнайомого мені юдея, а заодно з ним і весь його рід, знайде відповідь і поділиться нею з іншими, насамперед з дітьми,може тоді і відпаде потреба писати про юдофобію.
Даруйте за нечітку відповідь на Ваше запитання.
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-06-25 12:52:23 ]
Пане Іване, я собі відповідь вже дав - євреї обраний Богом народ.І крапка. Христос - Месія.Крапка.Сприймаю долю кожного народу , як прояв Божого провидіння.Просто хотів від вас більш чіткої відповіді, бо ви там у Єрусалимі, можливо, чіткіше це все усвідомлюєте. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-26 18:52:39 ]
Шановний пане Володимире, в Єрусалимі юдеї бачаться дещо не такими, як за межами Ізраїлю. Ті, хто народився тут, не знають слова "ЖИД" в його гидливому значенні. Це свідомі своєї людської гідності (інколи, як на мене, навіть надмірної) люди.
Щодо богообраності, то йдеться про виконання Божих заповідей. І тут ізраїльські юдеї не відзначаються ретельністю. Крім того, що приніс Мойсей на скрижалях, чимало було створено приписів, які б сьогодні варто було змінити чи й скасувати. Власне, цим певною мірою і займався Ісус. Але це вже справа самих юдеїв і дещо таки вже набуло сьогоднішнього бачення.
Юдофобія викликана неприйняттям іншими народами відокремленості, потребою юдеїв жити тільки за своїми законами й традиціями, щоб зберегти себе як народ. І це справді допомогло юдеям вижити, будучи розкиданими по всьому світу.
Усталений погляд на юдеїв як згуртовану однорідну масу розбивається в Ізраїлі, де цілі групи населення більше дбають про права так званих палестинців, аніж ізраїльтян.
Даруйте, що, може, розказую Вам про те, що Ви й самі знаєте. Але я спробував подати свій (певно ж, що схематичний) погляд на цю справу.
Готовий і далі відповідати на Ваші запитання.
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-26 19:21:16 ]
Наверное, есть за что любить, скажем, якута или чукчу. Это за обычаи и традиционное гостеприимство.
Есть, за что не любить самих себя - за наплевательское отношение к свободе. Но его можно оправдать, потому что сколько того времени прошло со времен отмены крепостного права? Ровно полтора века. Такой пустяк...
Я до сих пор по морде лица не отличаю многие национальности друг от дружки. Для меня армяне на одно лицо, скажем, с некоторыми мутациями татар.
А о представителях весьма деликатной части населения земного шара я вообще ничего не могу сказать. И не хочу их обсуждать. Но однажды на совершенно безобидный вопрос я услышал такую реплику как "шлимазл", адресованную не мне. Я забыл это слово через в течение нескольких минут, а однажды я вспомнил, перевел, и все понял. Избил бы того жида. Хотя он мог быть всего-навсего обычной единицей населения и полпредом той нации, которая сумела самоопределиться, сумела расселиться, кое-что отхватив, но не обезобразив. И так далее, дойдя до самой-самой Америки и авторизовав определенное количество прочих проблем.

Я к чему клоню. Давайте мы не будем ни о ком.
Разве что об Эзопе и прочих.