Хаос сьогодення

Тео́рія хао́су — підрозділ математики та фізики, який займається дослідженням систем, динаміка яких, за певних умов, значною мірою залежить від початкових умов, що робить довгострокове прогнозування неможливим. Хаотичні системи є нелінійними динамічними системами. Як приклад можна назвати ефект метелика для погоди, турбуленцію, кругообіг капіталу, певні процеси утворення візерунків, такі як ерозія, нейромережі, та, нарешті, поведінка людини. Саме за допомогою абстракційного живопису найточніше можна виразити теорію хаосу .
Сутність хаосу – це пустота і ніщо , саме з яких усе й виникає . В ньому є початок і кінець ,що є одночасно протилежностями і співпадінням . В хаосі всі стихії є злиттими , що одночасно створюють між собою пустоти . Включаючи в себе послідовно змінюючи один одного різні цикли , таким чином він вічно перебуває в якості постійно в них відродженим . Це безгранична відкритісь різноманітних варіацій будь чого .Найхорактернішою для хаосу є риса непередбачуваності , що так хвилює нашу фантазію .
На полотні кольори хаотично переплітаються між собою , створюючи свої правила , що характерні тільки для цієї роботи .Тут немає лінійності , передбаченості чи точності . Мазки пензля лягають на полотно , утворюючи ефемерні форми , мінливість течії рідин . Так само і не стабільними є асоціації , що виникають в нас від перегляду картин . Вже завтра вони можуть бути кардинально протилежними . Наш психо – емоційний стан , як і думки мінливий . Зважаючи на настрій , погоду , в картинах кожен раз відчуваєш у баченому щось нове , інколи навіть принципово протилежне . Саме в абстракціях кожен знаходить свою , тільки йому зрозумілу харизму , що закохує у даний витвір мистецтва . І це відбувається прямо зараз , сьогодні . Завтра емоції від баченого будуть зовсім іншими . Саме абстракція дозволяє нам науково досліджувати те чи інше полотно відокремлюючи які-небудь ознаки об'єкту, що вивчається, відволікається від інших, не враховуючи його неістотні сторони і ознаки .Абстракція — процес мисленого ізолювання, «виривання» окремого предмета, відношення властивості з сукупності предметів, підношень, властивостей.
Абстракція — це проникнення мислення вглиб предмета, від явища до сутності, є способом перероблення споглядання і уявлень в поняття. Автор розчленовує, розриває, омертвляє, огрубляє, схематизує цілісну, рухому дійсність, в окремо взятій зображення . Але саме це забезпечує вивчення окремих сторін предмета в чистому вигляді і таким чином проникнення в їхню сутність.
. Сучасне мистецтво завжди дивує нас несподіваними враженнями , що викликають художні картини . Виставка картин Нецко Василя Ярославовича приємно вражає своєю сміливістю кольорів , хаотичними течіями олійних фарб та контрастами . Значна технологічна складність виконання показує нам тривимірність зображеного .Глядач поєднує задній план картини з основою задумки малюнку на передньому плані , що створює неповторність образу . Відчувається рукотворність та духовна теплота , що закладена автором у полотні . Саме контрастністю кольорів та поєднанню різних технік виявляється неоднозначна дія картин на глядача , що дає можливість співставити свої емоції з особистісними асоціаціями .
Саме відчуття глобальних катаклізмів , невідворотних змін у природі спонукає автора шукати власний шлях , природній та своєрідний . Художник пістряво взаємодіє з кольорами , що органічно лягають на полотно у задумані форми .Мистець інтерпретує внутрішні переживання в кожен помах пензля .
Споглядаючи абстракції Василя Ярославовича , виникає відчуття , що кожна його картина це невід`ємний живий елемент , що складається в цілісну карту світу , неповторну , як і кожна людина на землі . Його полотна дихають , заставляючи нас відчувати контрастні емоції . Кожне полотно – це окремий імпульс цілісної нервової теми , який кожного разу породжує нову асоціацію у глядача .
Ваиставка картин «Хаос сьогодення» є першим дебютом Нецко Василя Ярославовича . Саме такий спосіб передачі своїх почуттів є первинним , досі ніким не пройденим шляхом , що додає своєрідної харизми творам . Це його власне бачення – рідне , щире , неординарне і свіже . Ми бачимо , як розвивається талант у автора і розуміємо , що його потенціал є безмежним і ще неодноразово нас здивує .
Картини Нецко Василя можна кожного дня чіпляти іншою стороною на стіну . І кожного разу вони даруватимуть знову тему для роздумів та нову загадку для свого власника . І це тільки додає цінності полотну , бо не кожен художник може таке представити свою роботу .








Лідія Арджуна