Та вони нічого не бояться!)))

людині властиво боятися. а пародист хіба не людина?)

це ж треба!
[Помилка] Помилка. Коментар не додано.

пародист - не людина, пародист - функція

:))) ага, пародійний клон поета :)))

Дякую, Анатолію, дякую.)))

навіщо так серйозно?
але згоден зі всім, крім виховної мети пародій.

Як це я не збагнув, Ярославе?) Напевно, Ви не досить уважно прочитали цей уривок, оскільки в ньому йдеться про те, що пародисти з'їдають вірш, а не поета.)
Абсолютно з Вами згоден, що "для того, щоб стати асом-пародистом, треба самому бути поетом, причому бажано супер.
Бо як же він спародіює стилі і манери інишх поетів, якщо сам ними не володіє?!" (С)
Якщо це закид у мою сторону, то, який я поет - чи супер, чи не зовсім, чи взагалі не поет - то вже справа читачів, але, і справді, наприклад, деякі пародії пишу не тільки для того, аби зауважити поетам на якісь недоречності у їх віршах, але й для того, аби оволодіти стилем, яким вони пишуть.
Адже перший поет-пародист Олександр Іванов саме так і робив - він завжди писав пародії на вірші тим стилем, яким написаний вірш. Ця традиція іде ще з 19 століття. Чи ще й з давніших часів.)
А поему я пишу спонтанно, коли приходить натхнення. Може, це буде роман у віршах або цикл віршів. Поема про пародистів, то де ж її і писати, як не в оточенні пародистів?)
Цікаво, але ж саме Ви, Ярославе, прочитавши перший уривок, порадили мені писати далі, а тепер кажете: "Якщо взялися за поему, спершу продумайте, що і як треба писати, а тоді вже пишіть, моя Вам добра порада.")
І чому Ви вважаєте, Ярославе, що моя поема - це направлена критика пародистів? В мене заплановано і частини, які критикують недолугих поетів за їхні недолугі вірші. Навіть вступ в поемі такий, що його можна сприймати саме так - двояко.
Зрештою, я ж і сам як автор виступаю у двох іпостасях - і як поет, і як пародист.)
І щиро вдячний Вам за такий розлогий коментар!

Я уже второй раз вижу, как Вы говорите о давании какой-то сдаче - типа кто-то не умеет или не в силе. А если он просто не хочет?
И воспитательная роль пародий мною воспринимается с удивлением. Потому что если меня таким образом собираются воспитывать, то я о такой услуге не просил.
У нас на сайте, насколько я понимаю, пародия получила несколько иные очертания. И картина выглядит такой:
Пародисту нравится то или иное произведение, он видит, так сказать, скрытые резервы юмора (возможно, даже того, от которого отказался автор - у него же могут быть свои соображения на сей счет) или развития сюжета. И он продолжает начатое. Он может даже изменить сюжетную линию.
Поэтому насчет воспитательной роли пародий применительно к нашим условия я бы выражался осторожно.
Смотрите. Я сегодня видел, к примеру, чей-то сонет. Автор мог полчаса проплакать над ним, пребывая в восторге или в печалях. И он выражает свою мысль, пребывая в этом состоянии. Ему все написанное им кажется едва ли не пределом мечтаний и совершенства. А некоторым читателям - нет.
Но они не берутся за свои острые перья.

Так, щодо виховної ролі пародій я теж сумніваюсь. Хто як писав, так і буде писати, хоч ти і на всі його вірші напиши пародії.)))

Якщо поет перестане писати після пародії на його вірш, то це, може, й на краще. Адже тоді він так само може перестати писати і після критики на його вірш. Або й взагалі тому, що хтось на нього не так подивився.)))
А якщо такий вразливий, що після пародії в лікарню може потрапити, то й справді хай навіть і не береться до писання.)))
Зрештою, цей епізод класичний.
Булгаков "Майстер і Маргарита".)

можна, звісно що можна.
але поет - не мімоза, чого б то він мав бути вразливий - хай пише інший текст.
але зрештою - пародія - завжди має бути насмішкувата і вказувати, пародіювати характерні риси автора.
так можна договоритися до того, що критика має бути тільки хвалебна, а то не дай бог автор писати перестане - а як це відіб'ється на Літературі (невже вона зможе бути вдовою?)
поблажливість до автора - це як заклик - будь таким, залишайся на місці, все нормально, дієслівні рими, банальні образи, римування іменників в одному відмінку - все добре, ти ж - Талановитий Поет, очі-ночі- це ж класика, краще просто не буває.
Врешті, це ж ПМ, а не ПХ (Хвалебні)
п.с. особисто не люблю пародій - це як співати чужим голосом чужу пісню

Вірш Зоряни ніби точно на цей коментар:
http://maysterni.com/publication.php?id=64360

навпрочуд відповідно, направду

Дякую, Дмитре, за підтримку. Абсолютно з Вами згоден.)