
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
2025.09.15
10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
2025.09.15
09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
17:17
Почуття, що приходить тихо, наче тінь. Воно не гримить громом, не кричить, не з'являється з-за рогу зненацька, а просто підповзає і щось шепоче, змушуючи нас опустити очі. Воно важким каменем лягає на серце, навіть якщо ніхто, крім тебе, про нього не зна
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Еліягу-Тішбіянин (Ілля-пророк)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Еліягу-Тішбіянин (Ілля-пророк)
Самое непостижимое в пророках – тайна их вдохновения.
Они не строили гипотез, не создавали умозрительных систем. Бог непосредственно через них возвещал Свою волю.
Речь пророков обычно начиналась словами:«Так говорит Ягве».
Дух Господень овладевал ими с покоряющей силой,
и люди внимали их голосу, как голосу Неба.
Это чудо потрясало самих пророков. Иногда им было даже трудно охватить умом все открывавшееся
Протоиерей Александр Мень
«Сын человеческий»
І сталось так, як обіцяв Всевишній:
На два уламки розпалось те,
Що багатством й міццю дивувало світ.
Ворогують між собою тепер Юдея та Ізраїль,
Кличуть на поміч вчорашніх ворогів своїх.
Ні, не на те, аби довести вірність Богу.
Навпаки. Двох золотих тілець
Зробив цар Яровам та й каже люду:
«Досить вам трудити ноги до Єрусалиму.
Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з Єгипту» .
І поробив на пагорбах капища.
І навіть свято встановив, схоже на те,
Що віддавна було в Юдеї.
Мінялися царі, та кожен далі й далі
Одводив люд од Бога.
Найбільше це вдалось Ахаву,
Бо під п’ятою був в чужинки Ізевелі.
Усіх, хто вірний лишався Богу,
Цариця наказала знищить.
Пророка Еліягу щонайперше.
Того, хто не комусь там переказав слова Господні,
Що за всі злочини царя й цариці
В краю не стане води ані краплини.
Од кари свого посланця уберіг Господь,
Звелівши йти на схід, там де потік Керіт.
Три роки од безводдя бідував Ізраїль,
Допоки Бог не наказав пророку
Віч-на-віч стрітися з відступником-царем.
«Навіщо ти навів на край біду?»-
Із осудом спитав Ахав, йдучи навстріч пророку.
«Не я, а ти занедбав служить єдиному нам Богу.
А що він справді є, а не твої божки,
То це я доведу сьогодні ж.
Збери лише увесь Ізраїль на Кармель,
Та не забудь покликати своїх пророків!
Скільки їх там? Під тисячу чи й більше?
Я стану сам супроти цих дармоїдів Ізевелі».
І ось поклали для самозваних пророків тільце.
Із ранку й до полудня стрибають вони й скачуть
Біля жертівника, щоб Бааль прийняв їх жертву.
«Кричіть і якомога дужче, бо, може, він заснув.
До крові раньте сите своє тіло»,- глузує Еліягу.
Та від Баала нема вогню.
Тоді покликав Еліягу люд, узяв каміння
По одному з дванадцяти колін,
Збудував жертовник в ім’я Господнє.
Дрова поклав, а на них – тілець.
Все те скропив водою і лиш тоді звернувсь до Бога:
«Господи, Боже Аврагама, Іцхака та Яакова,
Хай цього дня довідаються всі,
Що Ти не вигадка. Що раб Твій, Еліягу,
Все по Твоєму слову зробив нині.
Озвися, Господе, до мене, щоб знав народ,
Що Ти – Господь, щоб всі серця
Знов обернулися до Тебе!»
І тої ж миті спалахнув вогонь і пожер усе –
І дрова, і каміння, й порох і тільце,
І навіть воду вилизав із рову.
А потім линув дощ... Та ще який!..
І всі ставали на коліна й плакали ,
І лиш в палаці Ізевевель-чужинка
Зубами скреготіла з кожним розлунням грому:
Дізналась, що всіх її пророків перебито,
І присяглася покінчити з Еліягу.
Не вдалося. Направив Бог посланця свого
До гори Хорив, де Він колись з Моше стрічався,
І там явивсь не вітром, не землетрусом,
Не вогнем, а голосом тонкої тиші.
Они не строили гипотез, не создавали умозрительных систем. Бог непосредственно через них возвещал Свою волю.
Речь пророков обычно начиналась словами:«Так говорит Ягве».
Дух Господень овладевал ими с покоряющей силой,
и люди внимали их голосу, как голосу Неба.
Это чудо потрясало самих пророков. Иногда им было даже трудно охватить умом все открывавшееся
Протоиерей Александр Мень
«Сын человеческий»
І сталось так, як обіцяв Всевишній:
На два уламки розпалось те,
Що багатством й міццю дивувало світ.
Ворогують між собою тепер Юдея та Ізраїль,
Кличуть на поміч вчорашніх ворогів своїх.
Ні, не на те, аби довести вірність Богу.
Навпаки. Двох золотих тілець
Зробив цар Яровам та й каже люду:
«Досить вам трудити ноги до Єрусалиму.
Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з Єгипту» .
І поробив на пагорбах капища.
І навіть свято встановив, схоже на те,
Що віддавна було в Юдеї.
Мінялися царі, та кожен далі й далі
Одводив люд од Бога.
Найбільше це вдалось Ахаву,
Бо під п’ятою був в чужинки Ізевелі.
Усіх, хто вірний лишався Богу,
Цариця наказала знищить.
Пророка Еліягу щонайперше.
Того, хто не комусь там переказав слова Господні,
Що за всі злочини царя й цариці
В краю не стане води ані краплини.
Од кари свого посланця уберіг Господь,
Звелівши йти на схід, там де потік Керіт.
Три роки од безводдя бідував Ізраїль,
Допоки Бог не наказав пророку
Віч-на-віч стрітися з відступником-царем.
«Навіщо ти навів на край біду?»-
Із осудом спитав Ахав, йдучи навстріч пророку.
«Не я, а ти занедбав служить єдиному нам Богу.
А що він справді є, а не твої божки,
То це я доведу сьогодні ж.
Збери лише увесь Ізраїль на Кармель,
Та не забудь покликати своїх пророків!
Скільки їх там? Під тисячу чи й більше?
Я стану сам супроти цих дармоїдів Ізевелі».
І ось поклали для самозваних пророків тільце.
Із ранку й до полудня стрибають вони й скачуть
Біля жертівника, щоб Бааль прийняв їх жертву.
«Кричіть і якомога дужче, бо, може, він заснув.
До крові раньте сите своє тіло»,- глузує Еліягу.
Та від Баала нема вогню.
Тоді покликав Еліягу люд, узяв каміння
По одному з дванадцяти колін,
Збудував жертовник в ім’я Господнє.
Дрова поклав, а на них – тілець.
Все те скропив водою і лиш тоді звернувсь до Бога:
«Господи, Боже Аврагама, Іцхака та Яакова,
Хай цього дня довідаються всі,
Що Ти не вигадка. Що раб Твій, Еліягу,
Все по Твоєму слову зробив нині.
Озвися, Господе, до мене, щоб знав народ,
Що Ти – Господь, щоб всі серця
Знов обернулися до Тебе!»
І тої ж миті спалахнув вогонь і пожер усе –
І дрова, і каміння, й порох і тільце,
І навіть воду вилизав із рову.
А потім линув дощ... Та ще який!..
І всі ставали на коліна й плакали ,
І лиш в палаці Ізевевель-чужинка
Зубами скреготіла з кожним розлунням грому:
Дізналась, що всіх її пророків перебито,
І присяглася покінчити з Еліягу.
Не вдалося. Направив Бог посланця свого
До гори Хорив, де Він колись з Моше стрічався,
І там явивсь не вітром, не землетрусом,
Не вогнем, а голосом тонкої тиші.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Зіновія Франко "Передмова до "Іван Франко "Мозаїка з творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 т"
• Перейти на сторінку •
"Іврит"
• Перейти на сторінку •
"Іврит"
Про публікацію