Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.24
09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
2025.12.24
06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
2025.12.23
23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих
2025.12.23
22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
2025.12.22
13:39
Дама. Вино.
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
З Єгипту та в Єгипет
Сказали мудреці, що день убивства Ґедалії
встановлено було як піст,
що прирівнюється до посту,
встановленого на день зруйнування Храму
– Дому Всевишнього
Талмуд, Рош-гашана. 18
Йоханан, син Кареяха
Їрмеягу, де пропадаєш ти, коли таке зчинилось?
Їрмеягу
Щойно повернувся з Біньяміни. Кілька дунамів придбав там. Ти ж, певне, чув, що сказав Ґедалья, син Ахікама, як став при владі: «Не бійтеся служити Вавілону. Живіть собі в своїй країні, в своїх оселях. Збирайте виноград, жніте пшеницю. Не знищена Юдея, допоки ми господарюємо на ній. З часом Всевишній знову збере всіх нас отут». І звідусюд юдеї вирушили, аби підтримати Ґедалью...
Йоханан, син Кареяха
Ти знову за своє, співаєш одну й ту ж пісню: відродиться Ізраїль, знов оживе Єрусалим, сміхом розлуняться нині пустельні вулиці його...А не відаєш тим часом, що стоїмо ми зараз всі перед загином.
Їрмеягу
Але чому? Не Вавілон - Всевишній залишив нас, невеличку жменьку, годних обробляти землю, щоб не загинула Юдея. Поставив у наставники не вавілонянина, а праведника нашого – Ґедалью.
Йоханан, син Кареяха
Нема Ґедальї...А невдовзі й нас усіх не стане...
Їрмеягу
Як це нема? Він же, напевно, в Міцпі вершить наші буденні справи?
Йоханан, син Кареяха
Підступно вбито нашого Ґедалью...
Їрмеягу
Вавілонянами?
Йоханан, син Кареяха
Ні, юдеєм. А я ж попереджав Ґедалью, що Ішмаель готує замах, бо ж називав правителя «посібником вавілонян» і навіть «зрадником народу». Дозволу просив я піти і знищити підступника. Не повірив Ґедалья, сказав, що це неправда, навіть у гості Ішмаеля запросив. Прийшов убивця з такими ж, як і сам, головорізами. Не міг знести нащадок роду царського, що не йому, а якомусь там вихідцю із простолюддя доручено владарювати над Юдеєю. Під’юджував ревнивця і цар Амону, обіцяв допомогти, як бранців приведе йому.
Порубав усе застілля Ішмаель і поскидав у яму, а решту Міцпи погнав до покровителя свого. Та не вдалось катюзі все, що він задумав. З товариством наздогнав його я і визволив людей... Певен, що помститься цар Вавілону. Не стільки за Ґедалью, як за вбитих вояків своїх. Спитай, пророче, в Бога, що маємо тепер робити? Яким шляхом іти?
Їрмеягу
Я помолюся Богу нашому і все, що Він порадить, переповім громаді. Ні слова не втаю од вас.
Йоханан, син Кареяха
Хай буде свідком істинним і вірним Господь наш. Все зробимо , що Він пошле нам. Байдуже: гарною чи ні відповідь Господня буде. Слухняно приймемо, аби на краще вийшло для Юдеї.
Їрмеягу (по десяти днях)
Так сказав Господь наш, Бог Ізраїлю: «Якщо залишитесь ви в краю цім, то не зруйную, а відбудую вас. Не стану викорінювать, а насаджати буду. Шкодую, що зло таке вчинив вам. Не бійтесь вавілонського царя, бо Я з вами, щоб врятувати й визволити з-під його руки. Явлю Свою Я милість, і брати ваші повернуться з неволі. Та якщо скажете – не станемо тут жити, в Єгипет підемо. Там, мовляв, безпечніш і хліба повно. Там жити будемо й вклонятися його богам... То знайте: той меч, який вас так лякає тут, настигне вас в Єгипті. Від голоду та мору загинете також. Станете прокляттям і страхіттям, і ганьбою, і вже не бачитимете місця святого цього».
Їрмеягу
(зробивши паузу і простягнувши руки до кагалу)
Брати мої, молю вас слізно, не йдіть в Єгипет, де в рабстві ми були колись. Не йдуть із рабства в рабство. Послухаймо ради Всевишнього!..
Йоханан, син Кареяха
Брешеш ти, пророче. Не говорив тобі таке Господь наш. Це, певне ж, нашептав тобі твій писарчук Барух, син Нейрія, бо ти уже не в змозі як слід вислухати Бога. Обоє ви хочете, щоб усіх нас перебили тут чи приєднали до тих, кого зараз женуть у Вавілон. Та всупереч твоїй брехні, пророче, ми підемо-таки в Єгипет і візьмемо тебе і Баруха з собою. Хочете цього чи ні.
P.S.
Крім Баруха, сина Нейрії, всі, хто пішов у добровільне вигнання, загинули, як і передрікав Господь. Їрмеягу – теж. Александр Македонський, як завоював Єгипет, звелів з почестями перенести останки пророка в Александрію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Єгипту та в Єгипет
Сказали мудреці, що день убивства Ґедалії
встановлено було як піст,
що прирівнюється до посту,
встановленого на день зруйнування Храму
– Дому Всевишнього
Талмуд, Рош-гашана. 18
Йоханан, син Кареяха
Їрмеягу, де пропадаєш ти, коли таке зчинилось?
Їрмеягу
Щойно повернувся з Біньяміни. Кілька дунамів придбав там. Ти ж, певне, чув, що сказав Ґедалья, син Ахікама, як став при владі: «Не бійтеся служити Вавілону. Живіть собі в своїй країні, в своїх оселях. Збирайте виноград, жніте пшеницю. Не знищена Юдея, допоки ми господарюємо на ній. З часом Всевишній знову збере всіх нас отут». І звідусюд юдеї вирушили, аби підтримати Ґедалью...
Йоханан, син Кареяха
Ти знову за своє, співаєш одну й ту ж пісню: відродиться Ізраїль, знов оживе Єрусалим, сміхом розлуняться нині пустельні вулиці його...А не відаєш тим часом, що стоїмо ми зараз всі перед загином.
Їрмеягу
Але чому? Не Вавілон - Всевишній залишив нас, невеличку жменьку, годних обробляти землю, щоб не загинула Юдея. Поставив у наставники не вавілонянина, а праведника нашого – Ґедалью.
Йоханан, син Кареяха
Нема Ґедальї...А невдовзі й нас усіх не стане...
Їрмеягу
Як це нема? Він же, напевно, в Міцпі вершить наші буденні справи?
Йоханан, син Кареяха
Підступно вбито нашого Ґедалью...
Їрмеягу
Вавілонянами?
Йоханан, син Кареяха
Ні, юдеєм. А я ж попереджав Ґедалью, що Ішмаель готує замах, бо ж називав правителя «посібником вавілонян» і навіть «зрадником народу». Дозволу просив я піти і знищити підступника. Не повірив Ґедалья, сказав, що це неправда, навіть у гості Ішмаеля запросив. Прийшов убивця з такими ж, як і сам, головорізами. Не міг знести нащадок роду царського, що не йому, а якомусь там вихідцю із простолюддя доручено владарювати над Юдеєю. Під’юджував ревнивця і цар Амону, обіцяв допомогти, як бранців приведе йому.
Порубав усе застілля Ішмаель і поскидав у яму, а решту Міцпи погнав до покровителя свого. Та не вдалось катюзі все, що він задумав. З товариством наздогнав його я і визволив людей... Певен, що помститься цар Вавілону. Не стільки за Ґедалью, як за вбитих вояків своїх. Спитай, пророче, в Бога, що маємо тепер робити? Яким шляхом іти?
Їрмеягу
Я помолюся Богу нашому і все, що Він порадить, переповім громаді. Ні слова не втаю од вас.
Йоханан, син Кареяха
Хай буде свідком істинним і вірним Господь наш. Все зробимо , що Він пошле нам. Байдуже: гарною чи ні відповідь Господня буде. Слухняно приймемо, аби на краще вийшло для Юдеї.
Їрмеягу (по десяти днях)
Так сказав Господь наш, Бог Ізраїлю: «Якщо залишитесь ви в краю цім, то не зруйную, а відбудую вас. Не стану викорінювать, а насаджати буду. Шкодую, що зло таке вчинив вам. Не бійтесь вавілонського царя, бо Я з вами, щоб врятувати й визволити з-під його руки. Явлю Свою Я милість, і брати ваші повернуться з неволі. Та якщо скажете – не станемо тут жити, в Єгипет підемо. Там, мовляв, безпечніш і хліба повно. Там жити будемо й вклонятися його богам... То знайте: той меч, який вас так лякає тут, настигне вас в Єгипті. Від голоду та мору загинете також. Станете прокляттям і страхіттям, і ганьбою, і вже не бачитимете місця святого цього».
Їрмеягу
(зробивши паузу і простягнувши руки до кагалу)
Брати мої, молю вас слізно, не йдіть в Єгипет, де в рабстві ми були колись. Не йдуть із рабства в рабство. Послухаймо ради Всевишнього!..
Йоханан, син Кареяха
Брешеш ти, пророче. Не говорив тобі таке Господь наш. Це, певне ж, нашептав тобі твій писарчук Барух, син Нейрія, бо ти уже не в змозі як слід вислухати Бога. Обоє ви хочете, щоб усіх нас перебили тут чи приєднали до тих, кого зараз женуть у Вавілон. Та всупереч твоїй брехні, пророче, ми підемо-таки в Єгипет і візьмемо тебе і Баруха з собою. Хочете цього чи ні.
P.S.
Крім Баруха, сина Нейрії, всі, хто пішов у добровільне вигнання, загинули, як і передрікав Господь. Їрмеягу – теж. Александр Македонський, як завоював Єгипет, звелів з почестями перенести останки пророка в Александрію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
