Це не я сказав, це сказав Джон Магваєр, я лише доніс його думку до авторів цього сайті, переклавши і розмістивши його статтю на своїй сторінці.)

Не пересмикуйте, Юлю!) Хоча, це було б і правильно: всім, хто має талант і здібність до писанини, прозової чи поетичної, піти і закінчити літературний інститут, як це було у радянські часи (як приклад, той же Шовкошитний). Можливо, тоді було б менше от таких баталій на літературних сайтах, де автори, створюється враження, взагалі розмовляють різними мовами...

А мне кажется, что:
- нужно хорошо было изучать в школе морфологию, орфографию, синтаксис. Тогда автор не имел бы проблем технического характера и не сетовал бы при каждом удобном случае на то, что он, дескать, не филолог и пишет сердцем и душой, а его стихи читают придиры, не имеющие специального образования;
- наверное, нужно еще ощутить в себе тот порыв, который невозможно укротить. Причем порыв не к карикатурному освещению и высмеиванию чужого, стороннего произведения, а к созданию своего. И чтобы это желание как-то подкреплялось поэтическим даром и внутренним стихотворным ритмом, который не нуждается в технической сверке, а просто сам по себе безупречен;
А если есть желание получить объективную оценку своего творчества именно от дипломированного специалиста, то его можно удовлетворить прямым обращением к последнему.
А я умою руки :)

Когда я писал о технической сверке, я имел в виду всяческие "промпты", которые считают слоги или стопы. Часть поэтического дарования, как мне кажется, заключена в некоем внутреннем безупречно гармоническом внутреннем ритме.
Да, и для барабанщиков симфонических оркестров пишутся партитуры. А для ударников из джаза?

А в школі вивчається морфологія?) Забув, давно це було. Орфографія і синтаксис - ще пам'ятаю.

Ой, та відстаньте ви вже всі від мене з тією критикою пародій!))) Пишіть собі, що вам на душу (чи на голову) збреде, не буду я більше висміювати ті "бредни сумасшедших")))

Звичайно, тут я абсолютно з тобою згоден. Я, наприклад, дуже рідко звертаюсь до, як ти кажеш, "прог", хіба у випадку дуже довгих рядків у строфах (14-18 складів), і то лише, аби перевірити, чи десь не помилився на один склад. З наголосами проблема, це так, але лише тому, що жива мова, якою я і моє оточення користується, не співпадає з тим, що написано в словниках (та ще й словники суперечать одні одним).

Первый (я) отстал (отцепился, хоть и не цеплялся) совсем :)
Бывай, Вал....
Как-нибудь где-нибудь еще сойдемся у нового действительно стоящего внимания произведения. И оно будет твоим :)

Я писал "промпт". По-моему, так называются всякие поддержки. "Прог" - это лексика крутых парней не моего круга общения :) Зато мы поняли друг друга.
Насчет словарей.
Мой интерес удовлетворяет словарь С.И.Ожегова. Супер-вещь.
И еще этот.
http://slovari.yandex.ru/~книги/Словарь ударений/

хіба проекція є пересмикуванням чи теза щодо професійності вірна лише у одній галузі?:) Але я Вас зрозуміла і Ви мене, здається, також. Щодо ж інститутів - володіння теоретичною базою, як на мене, є моментом позитивним, але не фундаментальним для створення справжньої літератури. Як згадував хтось із коментаторів вище, не можна на майстер-класі навчити писати вірші, але можна навчити оцінювати рівень майстерності авторів та робити грамотний філологічний аналіз поетичного тексту.

Ну і нарешті щодо критики і, власне, статті яку Ви люб’язно запропонували читачам ПМ. У наших вінницьких літературних студіях була непогана традиція свого часу: коли автори-початківці або просто новачки приносили свої тексти на студію, насамперед у них запитували навіщо вони прийшли і які мають очікування. Зрештою, кожен отримував своє: хтось був просто вислуханим, хтось прагнув діалогу, комусь потрібна була критична думка або ж просто рецензії без "обхідних маневрів". Але сама форма поетичного сайту, мені здається, не передбачає можливості дотримання такого етикету кожного із кожним і задовгої попередньої гри. Тому і авторам варто пам’ятати, що коли вони вже друкуються на загальнодоступних порталах, то не світ зобов’язаний прогинатись під них, авторів, а, швидше, вони повинні пам’ятати, що публікація, як і будь-яке публічне афішування, є апріорі водночас погодженням на отримання полярно різних коментарів і зауважень. І, зрештою, ніхто не віднімає у автора права погоджуватись із тими коментарями, які є для нього цінними та ігнорувати інші:)

ОК! А, може, і твоїм!))) А то в мене вже натхнення зникло після всіх оцих з'ясувань відносин)))

Можу підписатись під кожним словом Вашого коментаря, Юлю! Абсолютно (абсолютно!) згоден.