ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі, серед конюшини,
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Задзижчав сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,

Світлана Пирогова
2025.06.28 14:50
День Конституції є в Україні,
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави

Богдан Манюк
2025.06.28 14:32
Частина друга Жовч і кров 9. Зотов прокинувся на квартирі у Львові, яку забезпечила йому місцева

Віктор Кучерук
2025.06.28 06:10
Задихаюсь від запахів літа, –
Потопаю в тих барвах цвітінь,
Де цвірінькають несамовито
Коноплянки й чижі: Дзінь-дзінь-дзінь.
Де постійно засліплює вічі
Тепле сонце промінням своїм, –
Де турботи і клопоти вічно
Послідовно оточують дім.

Борис Костиря
2025.06.27 22:02
Раптовий сніг, немовби кара неба.
Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
Нам кари іншої уже не треба.
Сама ненависть падає до ніг.

Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
Раптовий сніг, як марення вві сні.
Раптовий сніг крізь марево алюзій

Козак Дума
2025.06.27 12:48
Смарагдом ваблять очі свіжі луки
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…

Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,

Тетяна Левицька
2025.06.27 09:13
Я дякую Богу, що жити велів,
ходити навшпиньках по сталій землі,
та вірити в диво чудесне.
Змивати цілунки липневих засмаг
у волошковому озері благ,
щоб в купелі серце воскресло.

Радіти жар-птиці та літеплу теж,

Юрій Гундарєв
2025.06.27 08:44
Знову вибухи у нічному Києві,
вкотре прагнуть нас залякати,
щоб, нарешті, ми всі заскиглили,
що готові уже все віддати…

Ось лунають заяви безбашенні
правителів руськіх:
«Де стає нога - це вже наше…»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Вірші

 ДОМ, ГДЕ ЖИВУТ...
Утром приходит Радость
и молоко приносит,
косу плетёт Беспечность,
Боль задаёт вопросы,
после, перины в пену
Легкость, смеясь, взбивает
и убегает Вечность
Память катать в трамвае,
пьет аспирин Свобода,
после ночных хождений,
дарит Любовь Надежду
Вере на день рожденья,
Трезвость в костре сжигает
ворох идей отживших,
Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни,
Ревность себя изводит
между двумя огнями,
Смелость на подвиг Трусость
(так, на авось) склоняет,
Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)
Жалость уходит плакать,
Злость начинает злиться,
но Доброта ласкает
взглядом любые лица.
Мудрость молчит, но редко
бьет аргументом Детство,
Пошлость щекочет Скромность,
той никуда не деться,
Щедрость даёт всем шансы,
Жадность, напротив, копит,
вяжет на спицах Старость,
Юность играет в покер,
Тайна укрылась пледом,
Время опять вмешалось,
небо закрыли звёзды,
вечер привел Усталость,
Счастье на ужин плюшек
гору печет творожных,
в доме уют и ( хаос ?)
Муза живёт… как может




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-09 20:34:12
Переглядів сторінки твору 2608
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.055 / 5.5  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.644
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 21:09:38 ]
Олю, хоч давно вирішив для себе, що буду писати тільки українською, не можу не сказати: Ваш вірш - чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 21:31:30 ]
Я рада, что Вам понравился стих. И, спасибо, что хватило терпения прочитать))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 22:54:34 ]
Гарно, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 22:58:28 ]
Спасибо, Славик.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 01:41:42 ]
Симпатично. И хотя где-то в середине динамизм начал пропадать, но окончание спасло. (Правда, после "Муза" мне захотелось прибавить к ней отчество :) Импонирует и мелькающая ироничность.

По образам: непонятно, почему "Боль задает вопросы" и почему после этого (кстати, запятая там лишняя) Легкость взбивает перины?

в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках) - почему "убили"? кто "убили". Это "провисшее" место. Я могу догадаться, что едят не из-за чувства голода, а по привычке. Но как-то смазано это.

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - сильное место, я бы даже сказала - центровое (по своей идее). Но есть лёгкое несоответствие: если Ж. говорит со С., значит, они между собой разговаривают, а, следовательно, С. не может сама с собой говорить о Ж. Может быть, лучше сказать так:
"Жизнь говорит о Смерти,
Смерть говорит о жизни" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 18:18:37 ]
Спасибо Вам, Чорнява Жінка, за обстоятельный коментарий. Это очень важно, особенно для начинающих поэтов. (если позволите мне себя так назвать).
Далее по тексту.
"Боль задает вопросы" У каждого своя боль. В моем случае, она не физическая. Боль от утраты.. потери... и возникает вопрос "почему?" это со мной произошло...

"после перины в пену
Легкость смеясь взбивает" здесь я просто перечисляю все события, которые происходят в доме,
если это не прозвучала - моя недоработка.

"Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)"... пришло время обедать... ведь часто обедают не потому, что хотят, а потому, что время пришло... от того и "Привычка"... "убили Голод" - это такое распространенное выражение...и сделали это жильцы дома...

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - вот тут я с Вами полностью согласна и Ваш вариант более правильный, но мне захотелось как-то не банально написать... может это и не всегда хорошо.

Ещё раз спасибо за Ваше внимание.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 23:13:40 ]
Удивительное стихотворение. Экстракт повседневных эмоций обычного быта, жизни. Такое не часто встречаешь. Ёмко, интересно написано. И поразительно точно. Образы прямо оживают перед глазами: и Радость, несущая молоко, и Беспечность, беззаботно плетущая косу, и Боль, озабоченная каким-то своим, разрешимым или неразрешимым вопросом, и Лёгкость, пытающаяся облегчить состояние Боли… А Вечность, катающая Память в трамвае и Трезвость, сжигающая отжившие идеи – вообще супер. Любовь, дарящая Надежду Вере – образы не из новых, но здесь без них ну просто никак нельзя.
Жизнь говорит со смертью – а ведь действительно, Жизнь и есть вечный диалог со Смертью, хотя Смерть немногословна в этом разговоре, она обходится несколькими короткими фразами, когда приходит её время, да и не заботит её этот разговор, похожий быстрее на монолог, чем на диалог. Но не было бы жизни – не было бы и смерти, и довольно часто именно смерть показывает истинную цену жизни, она действительно говорит не с жизнью, а о жизни…
Привычку на обед можно рассматривать не только как «блюдо», но и как способ бытия, а Голод, убитый «в кавычках», вынуждает улыбнуться своей некоторой неожиданностью и, в то же время, оправданностью образа.
Единственное место, царапнувшее моё восприятие – это «Щедрость даёт всем шансы, Жадность, напротив, копит, вяжет на спицах Старость,» - уж очень стандартны Жадность и Старость, к тому же, можно подумать, что Жадность копит именно шансы…
Примечательно, что Жалость не жалеет, а уходит плакать – ведь, действительно, жалость часто оканчивается на уровне разговора, а действенна именно Доброта.
«Злость начинает злиться» - ничего, вроде бы, интересного, но время действия – послеобеденная пора, как раз прошло достаточно времени для накопления «плодородной почвы» и созревания данного чувства. И снова восхищаешься точностью и гармоничностью образов. Вот именно восхищаясь по этому поводу мне хочется поставить точку в своём комментарии…
Может, я и не так увидела его, как это представлялось автору, но со стихами это часто происходит – каждый их прочитывает по-своему. : ) Спасибо Вам за это стихотворение, Оля.