ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Вірші

 ДОМ, ГДЕ ЖИВУТ...
Утром приходит Радость
и молоко приносит,
косу плетёт Беспечность,
Боль задаёт вопросы,
после, перины в пену
Легкость, смеясь, взбивает
и убегает Вечность
Память катать в трамвае,
пьет аспирин Свобода,
после ночных хождений,
дарит Любовь Надежду
Вере на день рожденья,
Трезвость в костре сжигает
ворох идей отживших,
Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни,
Ревность себя изводит
между двумя огнями,
Смелость на подвиг Трусость
(так, на авось) склоняет,
Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)
Жалость уходит плакать,
Злость начинает злиться,
но Доброта ласкает
взглядом любые лица.
Мудрость молчит, но редко
бьет аргументом Детство,
Пошлость щекочет Скромность,
той никуда не деться,
Щедрость даёт всем шансы,
Жадность, напротив, копит,
вяжет на спицах Старость,
Юность играет в покер,
Тайна укрылась пледом,
Время опять вмешалось,
небо закрыли звёзды,
вечер привел Усталость,
Счастье на ужин плюшек
гору печет творожных,
в доме уют и ( хаос ?)
Муза живёт… как может




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-09 20:34:12
Переглядів сторінки твору 2663
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.055 / 5.5  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.644
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 21:09:38 ]
Олю, хоч давно вирішив для себе, що буду писати тільки українською, не можу не сказати: Ваш вірш - чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 21:31:30 ]
Я рада, что Вам понравился стих. И, спасибо, что хватило терпения прочитать))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 22:54:34 ]
Гарно, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 22:58:28 ]
Спасибо, Славик.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 01:41:42 ]
Симпатично. И хотя где-то в середине динамизм начал пропадать, но окончание спасло. (Правда, после "Муза" мне захотелось прибавить к ней отчество :) Импонирует и мелькающая ироничность.

По образам: непонятно, почему "Боль задает вопросы" и почему после этого (кстати, запятая там лишняя) Легкость взбивает перины?

в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках) - почему "убили"? кто "убили". Это "провисшее" место. Я могу догадаться, что едят не из-за чувства голода, а по привычке. Но как-то смазано это.

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - сильное место, я бы даже сказала - центровое (по своей идее). Но есть лёгкое несоответствие: если Ж. говорит со С., значит, они между собой разговаривают, а, следовательно, С. не может сама с собой говорить о Ж. Может быть, лучше сказать так:
"Жизнь говорит о Смерти,
Смерть говорит о жизни" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 18:18:37 ]
Спасибо Вам, Чорнява Жінка, за обстоятельный коментарий. Это очень важно, особенно для начинающих поэтов. (если позволите мне себя так назвать).
Далее по тексту.
"Боль задает вопросы" У каждого своя боль. В моем случае, она не физическая. Боль от утраты.. потери... и возникает вопрос "почему?" это со мной произошло...

"после перины в пену
Легкость смеясь взбивает" здесь я просто перечисляю все события, которые происходят в доме,
если это не прозвучала - моя недоработка.

"Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)"... пришло время обедать... ведь часто обедают не потому, что хотят, а потому, что время пришло... от того и "Привычка"... "убили Голод" - это такое распространенное выражение...и сделали это жильцы дома...

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - вот тут я с Вами полностью согласна и Ваш вариант более правильный, но мне захотелось как-то не банально написать... может это и не всегда хорошо.

Ещё раз спасибо за Ваше внимание.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 23:13:40 ]
Удивительное стихотворение. Экстракт повседневных эмоций обычного быта, жизни. Такое не часто встречаешь. Ёмко, интересно написано. И поразительно точно. Образы прямо оживают перед глазами: и Радость, несущая молоко, и Беспечность, беззаботно плетущая косу, и Боль, озабоченная каким-то своим, разрешимым или неразрешимым вопросом, и Лёгкость, пытающаяся облегчить состояние Боли… А Вечность, катающая Память в трамвае и Трезвость, сжигающая отжившие идеи – вообще супер. Любовь, дарящая Надежду Вере – образы не из новых, но здесь без них ну просто никак нельзя.
Жизнь говорит со смертью – а ведь действительно, Жизнь и есть вечный диалог со Смертью, хотя Смерть немногословна в этом разговоре, она обходится несколькими короткими фразами, когда приходит её время, да и не заботит её этот разговор, похожий быстрее на монолог, чем на диалог. Но не было бы жизни – не было бы и смерти, и довольно часто именно смерть показывает истинную цену жизни, она действительно говорит не с жизнью, а о жизни…
Привычку на обед можно рассматривать не только как «блюдо», но и как способ бытия, а Голод, убитый «в кавычках», вынуждает улыбнуться своей некоторой неожиданностью и, в то же время, оправданностью образа.
Единственное место, царапнувшее моё восприятие – это «Щедрость даёт всем шансы, Жадность, напротив, копит, вяжет на спицах Старость,» - уж очень стандартны Жадность и Старость, к тому же, можно подумать, что Жадность копит именно шансы…
Примечательно, что Жалость не жалеет, а уходит плакать – ведь, действительно, жалость часто оканчивается на уровне разговора, а действенна именно Доброта.
«Злость начинает злиться» - ничего, вроде бы, интересного, но время действия – послеобеденная пора, как раз прошло достаточно времени для накопления «плодородной почвы» и созревания данного чувства. И снова восхищаешься точностью и гармоничностью образов. Вот именно восхищаясь по этому поводу мне хочется поставить точку в своём комментарии…
Может, я и не так увидела его, как это представлялось автору, но со стихами это часто происходит – каждый их прочитывает по-своему. : ) Спасибо Вам за это стихотворение, Оля.