ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я піднявся вже у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Вірші

 ДОМ, ГДЕ ЖИВУТ...
Утром приходит Радость
и молоко приносит,
косу плетёт Беспечность,
Боль задаёт вопросы,
после, перины в пену
Легкость, смеясь, взбивает
и убегает Вечность
Память катать в трамвае,
пьет аспирин Свобода,
после ночных хождений,
дарит Любовь Надежду
Вере на день рожденья,
Трезвость в костре сжигает
ворох идей отживших,
Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни,
Ревность себя изводит
между двумя огнями,
Смелость на подвиг Трусость
(так, на авось) склоняет,
Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)
Жалость уходит плакать,
Злость начинает злиться,
но Доброта ласкает
взглядом любые лица.
Мудрость молчит, но редко
бьет аргументом Детство,
Пошлость щекочет Скромность,
той никуда не деться,
Щедрость даёт всем шансы,
Жадность, напротив, копит,
вяжет на спицах Старость,
Юность играет в покер,
Тайна укрылась пледом,
Время опять вмешалось,
небо закрыли звёзды,
вечер привел Усталость,
Счастье на ужин плюшек
гору печет творожных,
в доме уют и ( хаос ?)
Муза живёт… как может




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-09 20:34:12
Переглядів сторінки твору 2708
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.055 / 5.5  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.644
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 21:09:38 ]
Олю, хоч давно вирішив для себе, що буду писати тільки українською, не можу не сказати: Ваш вірш - чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 21:31:30 ]
Я рада, что Вам понравился стих. И, спасибо, что хватило терпения прочитать))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 22:54:34 ]
Гарно, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 22:58:28 ]
Спасибо, Славик.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 01:41:42 ]
Симпатично. И хотя где-то в середине динамизм начал пропадать, но окончание спасло. (Правда, после "Муза" мне захотелось прибавить к ней отчество :) Импонирует и мелькающая ироничность.

По образам: непонятно, почему "Боль задает вопросы" и почему после этого (кстати, запятая там лишняя) Легкость взбивает перины?

в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках) - почему "убили"? кто "убили". Это "провисшее" место. Я могу догадаться, что едят не из-за чувства голода, а по привычке. Но как-то смазано это.

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - сильное место, я бы даже сказала - центровое (по своей идее). Но есть лёгкое несоответствие: если Ж. говорит со С., значит, они между собой разговаривают, а, следовательно, С. не может сама с собой говорить о Ж. Может быть, лучше сказать так:
"Жизнь говорит о Смерти,
Смерть говорит о жизни" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 18:18:37 ]
Спасибо Вам, Чорнява Жінка, за обстоятельный коментарий. Это очень важно, особенно для начинающих поэтов. (если позволите мне себя так назвать).
Далее по тексту.
"Боль задает вопросы" У каждого своя боль. В моем случае, она не физическая. Боль от утраты.. потери... и возникает вопрос "почему?" это со мной произошло...

"после перины в пену
Легкость смеясь взбивает" здесь я просто перечисляю все события, которые происходят в доме,
если это не прозвучала - моя недоработка.

"Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)"... пришло время обедать... ведь часто обедают не потому, что хотят, а потому, что время пришло... от того и "Привычка"... "убили Голод" - это такое распространенное выражение...и сделали это жильцы дома...

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - вот тут я с Вами полностью согласна и Ваш вариант более правильный, но мне захотелось как-то не банально написать... может это и не всегда хорошо.

Ещё раз спасибо за Ваше внимание.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 23:13:40 ]
Удивительное стихотворение. Экстракт повседневных эмоций обычного быта, жизни. Такое не часто встречаешь. Ёмко, интересно написано. И поразительно точно. Образы прямо оживают перед глазами: и Радость, несущая молоко, и Беспечность, беззаботно плетущая косу, и Боль, озабоченная каким-то своим, разрешимым или неразрешимым вопросом, и Лёгкость, пытающаяся облегчить состояние Боли… А Вечность, катающая Память в трамвае и Трезвость, сжигающая отжившие идеи – вообще супер. Любовь, дарящая Надежду Вере – образы не из новых, но здесь без них ну просто никак нельзя.
Жизнь говорит со смертью – а ведь действительно, Жизнь и есть вечный диалог со Смертью, хотя Смерть немногословна в этом разговоре, она обходится несколькими короткими фразами, когда приходит её время, да и не заботит её этот разговор, похожий быстрее на монолог, чем на диалог. Но не было бы жизни – не было бы и смерти, и довольно часто именно смерть показывает истинную цену жизни, она действительно говорит не с жизнью, а о жизни…
Привычку на обед можно рассматривать не только как «блюдо», но и как способ бытия, а Голод, убитый «в кавычках», вынуждает улыбнуться своей некоторой неожиданностью и, в то же время, оправданностью образа.
Единственное место, царапнувшее моё восприятие – это «Щедрость даёт всем шансы, Жадность, напротив, копит, вяжет на спицах Старость,» - уж очень стандартны Жадность и Старость, к тому же, можно подумать, что Жадность копит именно шансы…
Примечательно, что Жалость не жалеет, а уходит плакать – ведь, действительно, жалость часто оканчивается на уровне разговора, а действенна именно Доброта.
«Злость начинает злиться» - ничего, вроде бы, интересного, но время действия – послеобеденная пора, как раз прошло достаточно времени для накопления «плодородной почвы» и созревания данного чувства. И снова восхищаешься точностью и гармоничностью образов. Вот именно восхищаясь по этому поводу мне хочется поставить точку в своём комментарии…
Может, я и не так увидела его, как это представлялось автору, но со стихами это часто происходит – каждый их прочитывает по-своему. : ) Спасибо Вам за это стихотворение, Оля.