Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
ОЛЕГ КОРНІЄКО: «І Я - З ВАМИ!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ОЛЕГ КОРНІЄКО: «І Я - З ВАМИ!»
Творче коло приірпінських літераторів останнім часом стрімко розширюється, не лише відкриваючи для себе нові імена, започатковуючи у своєму краї традиції активного творчого діалогу, а й просуваючи літературні надбання Приірпіння далеко за його межі. Не так давно, з теплом прийнявши поета-барда з Луганська – Михайла Квасова, географія літературно-музичної вітальні «Мистецького центру творчої інтелігенції» Центрального будинку культури Ірпеня сягнула російського міста Сизрань Самарської області. В гостях ірпіської інтелігенції, яка зібралася під дахом місцевого історико-краєзнавчого музею – поет і прозаїк, краєзнавець, член президії Російської спілки письменників, голова єдиної в області творчої організації «Содружество детских писателей» - Олег Корнієнко.
У нашому місті Олег Іванович вже не вперше, та й родом він з Київщини – біля Чорнобиля виріс, вивчився, з золотою медаллю закінчив 1-ше Харківське авіаційно-воєнне та Курганське воєнно-політичне училища, працював льотчиком, воював в Афганістані (за що теж має аж сім медалей «За бойові заслуги»), публікується у центральній російській пресі та в товстих престижних журналах. Олег Корнієнко – людина дуже енергійна і беручка: з особливою дбайливістю знаходить нових поетів і прозаїків, талановитим допомагає просувати творчість та видавати державним коштом книжки (при цьому, не дивлячись на свої можливості і літературні напрацювання, про власну збірку віршів та оповідань поки що не подбав). Власне, зустріч із приірпінськими літераторами і була спрямована передусім на виявлення нових невідкритих імен, які Олег Корнієнко має на меті представити в Росії, започаткувавши своєрідний літературний місток - Ірпінь-Сизрань. Кращі твори місцевих російськомовних авторів будуть опубліковані в кількох самарських альманахах та літературних журналах, а ті, україномовні, які особливо западуть в душу, мають усі шанси бути перекладеними.
Можливо, хтось уже встиг подумати, що це – одна із форм видавничого бізнесу, проте мушу розчарувати: поети і прозаїки за це ще й гонорар отримають! «У нас із цим принципово: опублікувався, то маєш повне право на винагородження». Втім, позаздрити українським колегам було чому: влада міста Сизрань (населення близько 150 тисяч), літературний процес не скинула «з возу»: щороку на видання колективних збірок, альманахів, журналів виділяє немалі кошти та ще й фінансує різноманітні мистецькі конкурси і фестивалі. Наприклад, своїми міжнародними фестивалями трубачів Сизрань відома на весь світ. Це дійство не менш захоплююче і видовищне, аніж протилежне йому по духу свято помідорів, які «такі ж смачні і ситні, як м'ясо чи риба».
Однак, як мовив один із присутніх на зустрічі: «Хто – за салом, а ми – за Словом», не дивлячись на те, що творчий вечір в силу багатьох обставин відбувся в робочий день, коли більшість письменників фізично не змогли бути присутніми, зала, на подивування самого гостя, зовсім не була порожньою. Тут зібралися і учасники літературної студії «Дебют», і члени приірпінського осередку «Конгрес літераторів», ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.паламарчука ті, хто взагалі вперше наважився на широкий загал представити свої твори, як і просто шанувальники поетичного слова. Помітно виділялися вірші молодого ірпінского поета Андрія Медінського, тонка лірика Світлани Середенко-Здоренко, майстерно написані казки Олександра Столярова, оптимістичне і життєствердне слово киянки Наталії Крилатової, дебют бучанця Володимира Неведомського.
Чимала добірка поезій авторів, відсутніх на заході, була урочиста передана в руки Олега Корнієнка, як і декілька колективних збірок місцевих письменників. Він же подарував місцевій бібліотеці ряд самарських видань, щоб сучасна російська література знаходила свого читача і тут.
По завершенню зустрічі усі присутні згуртувалися для колективного фото, яке буде розміщено поряд із публікацією про саму подію в Ірпені в багатьох російських виданнях та на престижних літературних сайтах. «Ваш «Мистецький центр творчої інтелігенції» - зізнався Олег Іванович, - це дуже серйозна і велика справа, і те, що в Ірпені такий напрямок у культурному житті міста починає розвиватися – дуже добрий знак. А бути з вами я готовий хоч сьогодні – прийміть і мене до себе!».
Юлія Бережко-Камінська
У нашому місті Олег Іванович вже не вперше, та й родом він з Київщини – біля Чорнобиля виріс, вивчився, з золотою медаллю закінчив 1-ше Харківське авіаційно-воєнне та Курганське воєнно-політичне училища, працював льотчиком, воював в Афганістані (за що теж має аж сім медалей «За бойові заслуги»), публікується у центральній російській пресі та в товстих престижних журналах. Олег Корнієнко – людина дуже енергійна і беручка: з особливою дбайливістю знаходить нових поетів і прозаїків, талановитим допомагає просувати творчість та видавати державним коштом книжки (при цьому, не дивлячись на свої можливості і літературні напрацювання, про власну збірку віршів та оповідань поки що не подбав). Власне, зустріч із приірпінськими літераторами і була спрямована передусім на виявлення нових невідкритих імен, які Олег Корнієнко має на меті представити в Росії, започаткувавши своєрідний літературний місток - Ірпінь-Сизрань. Кращі твори місцевих російськомовних авторів будуть опубліковані в кількох самарських альманахах та літературних журналах, а ті, україномовні, які особливо западуть в душу, мають усі шанси бути перекладеними.
Можливо, хтось уже встиг подумати, що це – одна із форм видавничого бізнесу, проте мушу розчарувати: поети і прозаїки за це ще й гонорар отримають! «У нас із цим принципово: опублікувався, то маєш повне право на винагородження». Втім, позаздрити українським колегам було чому: влада міста Сизрань (населення близько 150 тисяч), літературний процес не скинула «з возу»: щороку на видання колективних збірок, альманахів, журналів виділяє немалі кошти та ще й фінансує різноманітні мистецькі конкурси і фестивалі. Наприклад, своїми міжнародними фестивалями трубачів Сизрань відома на весь світ. Це дійство не менш захоплююче і видовищне, аніж протилежне йому по духу свято помідорів, які «такі ж смачні і ситні, як м'ясо чи риба».
Однак, як мовив один із присутніх на зустрічі: «Хто – за салом, а ми – за Словом», не дивлячись на те, що творчий вечір в силу багатьох обставин відбувся в робочий день, коли більшість письменників фізично не змогли бути присутніми, зала, на подивування самого гостя, зовсім не була порожньою. Тут зібралися і учасники літературної студії «Дебют», і члени приірпінського осередку «Конгрес літераторів», ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.паламарчука ті, хто взагалі вперше наважився на широкий загал представити свої твори, як і просто шанувальники поетичного слова. Помітно виділялися вірші молодого ірпінского поета Андрія Медінського, тонка лірика Світлани Середенко-Здоренко, майстерно написані казки Олександра Столярова, оптимістичне і життєствердне слово киянки Наталії Крилатової, дебют бучанця Володимира Неведомського.
Чимала добірка поезій авторів, відсутніх на заході, була урочиста передана в руки Олега Корнієнка, як і декілька колективних збірок місцевих письменників. Він же подарував місцевій бібліотеці ряд самарських видань, щоб сучасна російська література знаходила свого читача і тут.
По завершенню зустрічі усі присутні згуртувалися для колективного фото, яке буде розміщено поряд із публікацією про саму подію в Ірпені в багатьох російських виданнях та на престижних літературних сайтах. «Ваш «Мистецький центр творчої інтелігенції» - зізнався Олег Іванович, - це дуже серйозна і велика справа, і те, що в Ірпені такий напрямок у культурному житті міста починає розвиватися – дуже добрий знак. А бути з вами я готовий хоч сьогодні – прийміть і мене до себе!».
Юлія Бережко-Камінська
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
