Творче коло приірпінських літераторів останнім часом стрімко розширюється, не лише відкриваючи для себе нові імена, започатковуючи у своєму краї традиції активного творчого діалогу, а й просуваючи літературні надбання Приірпіння далеко за його межі. Не так давно, з теплом прийнявши поета-барда з Луганська – Михайла Квасова, географія літературно-музичної вітальні «Мистецького центру творчої інтелігенції» Центрального будинку культури Ірпеня сягнула російського міста Сизрань Самарської області. В гостях ірпіської інтелігенції, яка зібралася під дахом місцевого історико-краєзнавчого музею – поет і прозаїк, краєзнавець, член президії Російської спілки письменників, голова єдиної в області творчої організації «Содружество детских писателей» - Олег Корнієнко.

У нашому місті Олег Іванович вже не вперше, та й родом він з Київщини – біля Чорнобиля виріс, вивчився, з золотою медаллю закінчив 1-ше Харківське авіаційно-воєнне та Курганське воєнно-політичне училища, працював льотчиком, воював в Афганістані (за що теж має аж сім медалей «За бойові заслуги»), публікується у центральній російській пресі та в товстих престижних журналах. Олег Корнієнко – людина дуже енергійна і беручка: з особливою дбайливістю знаходить нових поетів і прозаїків, талановитим допомагає просувати творчість та видавати державним коштом книжки (при цьому, не дивлячись на свої можливості і літературні напрацювання, про власну збірку віршів та оповідань поки що не подбав). Власне, зустріч із приірпінськими літераторами і була спрямована передусім на виявлення нових невідкритих імен, які Олег Корнієнко має на меті представити в Росії, започаткувавши своєрідний літературний місток - Ірпінь-Сизрань. Кращі твори місцевих російськомовних авторів будуть опубліковані в кількох самарських альманахах та літературних журналах, а ті, україномовні, які особливо западуть в душу, мають усі шанси бути перекладеними.

Можливо, хтось уже встиг подумати, що це – одна із форм видавничого бізнесу, проте мушу розчарувати: поети і прозаїки за це ще й гонорар отримають! «У нас із цим принципово: опублікувався, то маєш повне право на винагородження». Втім, позаздрити українським колегам було чому: влада міста Сизрань (населення близько 150 тисяч), літературний процес не скинула «з возу»: щороку на видання колективних збірок, альманахів, журналів виділяє немалі кошти та ще й фінансує різноманітні мистецькі конкурси і фестивалі. Наприклад, своїми міжнародними фестивалями трубачів Сизрань відома на весь світ. Це дійство не менш захоплююче і видовищне, аніж протилежне йому по духу свято помідорів, які «такі ж смачні і ситні, як м'ясо чи риба».
Однак, як мовив один із присутніх на зустрічі: «Хто – за салом, а ми – за Словом», не дивлячись на те, що творчий вечір в силу багатьох обставин відбувся в робочий день, коли більшість письменників фізично не змогли бути присутніми, зала, на подивування самого гостя, зовсім не була порожньою. Тут зібралися і учасники літературної студії «Дебют», і члени приірпінського осередку «Конгрес літераторів», ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.паламарчука ті, хто взагалі вперше наважився на широкий загал представити свої твори, як і просто шанувальники поетичного слова. Помітно виділялися вірші молодого ірпінского поета Андрія Медінського, тонка лірика Світлани Середенко-Здоренко, майстерно написані казки Олександра Столярова, оптимістичне і життєствердне слово киянки Наталії Крилатової, дебют бучанця Володимира Неведомського.

Чимала добірка поезій авторів, відсутніх на заході, була урочиста передана в руки Олега Корнієнка, як і декілька колективних збірок місцевих письменників. Він же подарував місцевій бібліотеці ряд самарських видань, щоб сучасна російська література знаходила свого читача і тут.

По завершенню зустрічі усі присутні згуртувалися для колективного фото, яке буде розміщено поряд із публікацією про саму подію в Ірпені в багатьох російських виданнях та на престижних літературних сайтах. «Ваш «Мистецький центр творчої інтелігенції» - зізнався Олег Іванович, - це дуже серйозна і велика справа, і те, що в Ірпені такий напрямок у культурному житті міста починає розвиватися – дуже добрий знак. А бути з вами я готовий хоч сьогодні – прийміть і мене до себе!».

Юлія Бережко-Камінська