Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
2026.07.27
10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
2026.07.27
08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
2026.07.27
06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
2026.07.27
06:01
Штрих II: Маска великого імені
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18
Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Львівські музичні салони польської та австрійської ш
2026.07.27
01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
2026.07.27
00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
2026.07.26
19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
2026.07.26
16:50
Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
ЮЛІЯ БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА: " НЕ ВАРТО ЗВИНУВАЧУВАТИ КОГОСЬ, - ТРЕБА ЗМІНЮВАТИСЯ САМОМУ"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЮЛІЯ БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА: " НЕ ВАРТО ЗВИНУВАЧУВАТИ КОГОСЬ, - ТРЕБА ЗМІНЮВАТИСЯ САМОМУ"
Нещодавно, у Всесвітній день музики (01.10), в Ірпені в Центральному будинку культури було започатковано новий напрямок його діяльності, який отримав назву «Мистецький центр творчої інтелігенції». Ця подія – наслідок дієвої реакції представників місцевої влади на заяви громади (які були в основі проведення круглого столу «Території культури Приірпіння» від 19.05.2011) про те, що в місті бракує сучасних мистецьких осередків, де б проводилися інструментальні концерти, театральні вистави, камерні поетичні вечори, одним словом, - вирувало б насичене творче життя. Начальник відділу культури і туризму Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк не лишилася байдужою до потреб ірпінців, розпочавши активну роботу в цьому напрямку. Для допомоги в реалізації задуму була запрошена до роботи на посаду директора Центрального будинку культури Юлія Бережко-Камінська – журналіст, поетеса, в недалекому минулому – художній керівник «Уваровського дому», що у Ворзелі, яка своєю активною творчою діяльністю посприяла тому, щоб розбудити у громади бажання мати подібний Мистецький центр в Ірпені. Яким він буде? Чим наповниться його діяльність? Із цими запитаннями редакція «Передмістя» і звернулася до Юлії Миколаївни.
Ю.Бережко-Камінська: Ми живемо у час, коли довкола багато чого змінюється. Не обійтися без нового витку і в діяльності у сфері культури. Будинки культури, які дісталися нам від радянської епохи, у своїй переважній більшості ніби застигли у тому часовому вимірі, і, відповідно, морально застаріли. Якщо ми не спробуємо зараз у цій ситуації щось змінити, то зовсім втратимо можливість зробити це у майбутньому: вже й так у людей, на жаль, склалися негативні стереотипи щодо подібних закладів. Найстрашніше те, що від них не очікують чогось цікавого і безпосереднього. Їх взагалі, ніби не помічають. У цьому не треба звинувачувати когось, треба змінюватися самому.
Ідея ж створення Мистецького центру в Ірпені була на вустах багатьох людей і це чудово: громада сама відчуває потребу у такому осередку, моя ж задача, – підтримати і допомогти її реалізувати в міру тих можливостей, які у мене є.
Данута Костура: Відомо, що в день відкриття «Мистецького центру» була підписана колективна декларація про творчу співпрацю та взаємну інформаційну підтримку між багатьма закладами культури, громадськими організаціями, клубами, культурними осередками не лише регіону, а й Києва. З якою метою це було зроблено?
Ю.Б.-К.: Нині чимало різноманітних осередків культури, однак вони часто навіть один про одного мало що знають, не кажучи вже про те, щоб до пересічних жителів регулярно доходила інформація про їхню діяльність. Познайомити їх між собою, об’єднати для реалізації певних спільних проектів, допомогти знайти нових однодумців – одне із завдань «Мистецького центру». Ми не повинні лишати один одного на одинці зі своїми проблемами. Адже вони у нас спільні, як і мета – створити таке культурно-інформаційне середовище, в якому б людям добре жилося і творилося. А втілити задумане завжди легше гуртом, аніж поодинці.
То ж на сьогодні серед наших партнерів - Київський Будинок вчених Національної Академії наук, другий канал Українського радіо – радіо «Промінь», Київське вагнерівське товариство, Літературний музей Григорія Кочура в Ірпені, ірпінська дитяча музична школа, Ірпінський осередок Всеукраїнської творчої асоціації «Конгрес літераторів України», Літературна студія «Письменник в Інтернет-просторі», Ірпінська громадська організація «Українська народна рада», газети «Ірпінський вісник» та «Вісті Приірпіння» і багато інших організацій: більше тридцяти. Вже зараз програма заходів «Мистецького центру» розміщена в Київському будинку вчених, а їхній план заходів – у нас. І такий обмін налагоджується з усіма іншими партнерами центру.
Д.К.: Які форми і напрямки діяльності «Мистецького центру»?
Ю.Б.-К.: У нас на сьогодні виокремлюється три основні напрямки: мистецький, культурно-просвітницький і науковий. Найбільший, звичайно, мистецький. У його рамках - і вечори поезії, інструментальної живої музики, авторської пісні, оперного співу, театральні постановки, діалоги з майстрами, презентації видань, інших закладів і проектів, виставки живопису і фото тощо. Також започатковуються нові клуби і студії: клуб «Шедеври світового кіномистецтва», який очолює відомий кінорежисер Олександр Столяров, жіночий і туристичний клуби, літературна майстерня, запрошуються бажаючі до філіалу київської вокальної студії «Бельканто», почав діяти дитячий «Театр Андерсена». Збережено усі ті гуртки і клуби, які діяли раніше.
Програма, запущена з моменту відкриття «Мистецького центру», насичена. Розпочався цикл семінарів «Еліта народу», який на високому професійному рівні веде київський журналіст Михайло Притула, готуємося до презентації нової книжки відомої поетеси, лауреата літературних премій Ірини Іванченко, приїзду піаніста-імпровізатора Романа Коляди, музикантів Київської національної музичної академії, зустрічі із режисером Олександром Столяровим, вистав для дітей театру «Карнавал» та Ужгородського музично-драматичного театру. На найближчий час розробляється цикл лекцій з основ світового мистецтва, концерти з оперними співаками, театральні вистави, презентації нових проектів, вечори поезії. Уже на цей час у нас відбулися творчі вечори з поетами з Луганська та Сизрані (Росія), кращі твори наших авторів будуть опубліковані в Самарській області. Побажання виступити надходять від авторів з Донецька, Херсону, Запоріжжя, Харкова. І – це не аматори-початківці, а поети, твори яких вивчають у місцевих школах, які мають у своєму доробку добрий десяток книжок.
Д.К.: Як вони дізнаються про існування Мистецького центру?
Ю.Б.-К.: Хтось – приїздить відпочивати в Ірпінь і випадково натрапляє на нас, приєднується, зав’язується співпраця. Ірпінська публіка приймає зазвичай тепло і з інтересом, то ж гість у себе на батьківщині розповідає про виступ своїм друзям і ті, приїжджаючи в наші краї, теж виявляють бажання познайомитися. Хтось – натрапляє на інформацію про нас в Інтернеті, у ЗМІ і таким чином виходить на нас.
Д.К.: А чи достатньо людей відвідує подібні заходи?
Ю.Б.-К.: До відкриття «Мистецького центру» ми збиралися в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї. На більшості вечорів зносили в залу усі стільці, які є у приміщенні, аби розмістити публіку. Зараз для цієї діяльності реконструюємо фойє Центрального будинку культури під камерну залу, завозимо музичний інструмент, шукаємо можливості наповнити її необхідним. Іншого приміщення, де була б відповідна акустика і самі умови, у місті поки що немає. Багатьох людей, на жаль, засмучує та обставина, що Центральний будинок культури знаходиться дещо поодаль від центру (15 хв. ходи), і дорога до нього – і досі (це жах!) в деяких місцях без тротуарів, проте ми пропонуємо альтернативу для тих, хто їздить за подібним дозвіллям до Києва: а чому б Києву не їздити до нас? Ірпінцям це буде і дешевше, і зручніше, і, гадаю, приємніше: у нашому місці така мистецька програма! Тільки треба пережити складний час становлення: чим більше людей про нас знатимуть і приходитимуть на наші заходи (більшість з яких безплатні), тим кращою ставатиме сама програма і вищим рівень учасників.
Д.К.: А фінансово як Вам?
Ю.Б.-К. Як і всім іншим подібним закладам – важко. Шукаємо підтримки у всіх небайдужих до мистецтва людей, із вдячністю приймаємо від громади те, що їм не потрібно: хто самовар принесе, хто – квітку, хто фортепіано подарує… Величезна допомога була нам виявлена директором місцевої компанії «Гарант-житло» В.С.Пікуліком, який посприяв відновленню паркету в камерній залі – вона буквально ожила, засяяла. Дуже сподіваємося на те, що знайдеться добродій, який допоможе оновити світильники, придбати гардини. Ми не розраховуємо на розкішне оздоблення, однак елементарний затишок і краса – це ті необхідні умови, без яких немислимий справжній сучасний «Мистецький центр».
Д.К.: Чи не вважаєте, що спершу потрібно було зробити камерну залу, а лише потім – започатковувати сам центр?
Ю.Б.-К.: Я так спершу і планувала. Однак, як тільки приступила до роботи, почали надходити одна за іншою цікаві пропозиції творчих заходів від митців і я зрозуміла – що цей процес загальмувати просто неможливо! Приірпінська інтелігенція з таким натхненням сприйняла ідею створення «Мистецького центру» і почала продукувати різноманітні ідеї, що у мене просто жодного вихідного не лишається на кілька місяців вперед! Зупинити цей процес – певною мірою загасити людський запал. Він же на сьогодні – найбільший скарб, тому що культура на ентузіазмі тільки й тримається. А приміщення – воно має служити людям, і я впевнена, що разом нам вдасться не тільки його оновити, а й вдихнути у нього нове – яскраве і змістовне життя.
Розмову вела Данута Костура
Ю.Бережко-Камінська: Ми живемо у час, коли довкола багато чого змінюється. Не обійтися без нового витку і в діяльності у сфері культури. Будинки культури, які дісталися нам від радянської епохи, у своїй переважній більшості ніби застигли у тому часовому вимірі, і, відповідно, морально застаріли. Якщо ми не спробуємо зараз у цій ситуації щось змінити, то зовсім втратимо можливість зробити це у майбутньому: вже й так у людей, на жаль, склалися негативні стереотипи щодо подібних закладів. Найстрашніше те, що від них не очікують чогось цікавого і безпосереднього. Їх взагалі, ніби не помічають. У цьому не треба звинувачувати когось, треба змінюватися самому.
Ідея ж створення Мистецького центру в Ірпені була на вустах багатьох людей і це чудово: громада сама відчуває потребу у такому осередку, моя ж задача, – підтримати і допомогти її реалізувати в міру тих можливостей, які у мене є.
Данута Костура: Відомо, що в день відкриття «Мистецького центру» була підписана колективна декларація про творчу співпрацю та взаємну інформаційну підтримку між багатьма закладами культури, громадськими організаціями, клубами, культурними осередками не лише регіону, а й Києва. З якою метою це було зроблено?
Ю.Б.-К.: Нині чимало різноманітних осередків культури, однак вони часто навіть один про одного мало що знають, не кажучи вже про те, щоб до пересічних жителів регулярно доходила інформація про їхню діяльність. Познайомити їх між собою, об’єднати для реалізації певних спільних проектів, допомогти знайти нових однодумців – одне із завдань «Мистецького центру». Ми не повинні лишати один одного на одинці зі своїми проблемами. Адже вони у нас спільні, як і мета – створити таке культурно-інформаційне середовище, в якому б людям добре жилося і творилося. А втілити задумане завжди легше гуртом, аніж поодинці.
То ж на сьогодні серед наших партнерів - Київський Будинок вчених Національної Академії наук, другий канал Українського радіо – радіо «Промінь», Київське вагнерівське товариство, Літературний музей Григорія Кочура в Ірпені, ірпінська дитяча музична школа, Ірпінський осередок Всеукраїнської творчої асоціації «Конгрес літераторів України», Літературна студія «Письменник в Інтернет-просторі», Ірпінська громадська організація «Українська народна рада», газети «Ірпінський вісник» та «Вісті Приірпіння» і багато інших організацій: більше тридцяти. Вже зараз програма заходів «Мистецького центру» розміщена в Київському будинку вчених, а їхній план заходів – у нас. І такий обмін налагоджується з усіма іншими партнерами центру.
Д.К.: Які форми і напрямки діяльності «Мистецького центру»?
Ю.Б.-К.: У нас на сьогодні виокремлюється три основні напрямки: мистецький, культурно-просвітницький і науковий. Найбільший, звичайно, мистецький. У його рамках - і вечори поезії, інструментальної живої музики, авторської пісні, оперного співу, театральні постановки, діалоги з майстрами, презентації видань, інших закладів і проектів, виставки живопису і фото тощо. Також започатковуються нові клуби і студії: клуб «Шедеври світового кіномистецтва», який очолює відомий кінорежисер Олександр Столяров, жіночий і туристичний клуби, літературна майстерня, запрошуються бажаючі до філіалу київської вокальної студії «Бельканто», почав діяти дитячий «Театр Андерсена». Збережено усі ті гуртки і клуби, які діяли раніше.
Програма, запущена з моменту відкриття «Мистецького центру», насичена. Розпочався цикл семінарів «Еліта народу», який на високому професійному рівні веде київський журналіст Михайло Притула, готуємося до презентації нової книжки відомої поетеси, лауреата літературних премій Ірини Іванченко, приїзду піаніста-імпровізатора Романа Коляди, музикантів Київської національної музичної академії, зустрічі із режисером Олександром Столяровим, вистав для дітей театру «Карнавал» та Ужгородського музично-драматичного театру. На найближчий час розробляється цикл лекцій з основ світового мистецтва, концерти з оперними співаками, театральні вистави, презентації нових проектів, вечори поезії. Уже на цей час у нас відбулися творчі вечори з поетами з Луганська та Сизрані (Росія), кращі твори наших авторів будуть опубліковані в Самарській області. Побажання виступити надходять від авторів з Донецька, Херсону, Запоріжжя, Харкова. І – це не аматори-початківці, а поети, твори яких вивчають у місцевих школах, які мають у своєму доробку добрий десяток книжок.
Д.К.: Як вони дізнаються про існування Мистецького центру?
Ю.Б.-К.: Хтось – приїздить відпочивати в Ірпінь і випадково натрапляє на нас, приєднується, зав’язується співпраця. Ірпінська публіка приймає зазвичай тепло і з інтересом, то ж гість у себе на батьківщині розповідає про виступ своїм друзям і ті, приїжджаючи в наші краї, теж виявляють бажання познайомитися. Хтось – натрапляє на інформацію про нас в Інтернеті, у ЗМІ і таким чином виходить на нас.
Д.К.: А чи достатньо людей відвідує подібні заходи?
Ю.Б.-К.: До відкриття «Мистецького центру» ми збиралися в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї. На більшості вечорів зносили в залу усі стільці, які є у приміщенні, аби розмістити публіку. Зараз для цієї діяльності реконструюємо фойє Центрального будинку культури під камерну залу, завозимо музичний інструмент, шукаємо можливості наповнити її необхідним. Іншого приміщення, де була б відповідна акустика і самі умови, у місті поки що немає. Багатьох людей, на жаль, засмучує та обставина, що Центральний будинок культури знаходиться дещо поодаль від центру (15 хв. ходи), і дорога до нього – і досі (це жах!) в деяких місцях без тротуарів, проте ми пропонуємо альтернативу для тих, хто їздить за подібним дозвіллям до Києва: а чому б Києву не їздити до нас? Ірпінцям це буде і дешевше, і зручніше, і, гадаю, приємніше: у нашому місці така мистецька програма! Тільки треба пережити складний час становлення: чим більше людей про нас знатимуть і приходитимуть на наші заходи (більшість з яких безплатні), тим кращою ставатиме сама програма і вищим рівень учасників.
Д.К.: А фінансово як Вам?
Ю.Б.-К. Як і всім іншим подібним закладам – важко. Шукаємо підтримки у всіх небайдужих до мистецтва людей, із вдячністю приймаємо від громади те, що їм не потрібно: хто самовар принесе, хто – квітку, хто фортепіано подарує… Величезна допомога була нам виявлена директором місцевої компанії «Гарант-житло» В.С.Пікуліком, який посприяв відновленню паркету в камерній залі – вона буквально ожила, засяяла. Дуже сподіваємося на те, що знайдеться добродій, який допоможе оновити світильники, придбати гардини. Ми не розраховуємо на розкішне оздоблення, однак елементарний затишок і краса – це ті необхідні умови, без яких немислимий справжній сучасний «Мистецький центр».
Д.К.: Чи не вважаєте, що спершу потрібно було зробити камерну залу, а лише потім – започатковувати сам центр?
Ю.Б.-К.: Я так спершу і планувала. Однак, як тільки приступила до роботи, почали надходити одна за іншою цікаві пропозиції творчих заходів від митців і я зрозуміла – що цей процес загальмувати просто неможливо! Приірпінська інтелігенція з таким натхненням сприйняла ідею створення «Мистецького центру» і почала продукувати різноманітні ідеї, що у мене просто жодного вихідного не лишається на кілька місяців вперед! Зупинити цей процес – певною мірою загасити людський запал. Він же на сьогодні – найбільший скарб, тому що культура на ентузіазмі тільки й тримається. А приміщення – воно має служити людям, і я впевнена, що разом нам вдасться не тільки його оновити, а й вдихнути у нього нове – яскраве і змістовне життя.
Розмову вела Данута Костура
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
