ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
ЮЛІЯ БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА: " НЕ ВАРТО ЗВИНУВАЧУВАТИ КОГОСЬ, - ТРЕБА ЗМІНЮВАТИСЯ САМОМУ"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЮЛІЯ БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА: " НЕ ВАРТО ЗВИНУВАЧУВАТИ КОГОСЬ, - ТРЕБА ЗМІНЮВАТИСЯ САМОМУ"
Нещодавно, у Всесвітній день музики (01.10), в Ірпені в Центральному будинку культури було започатковано новий напрямок його діяльності, який отримав назву «Мистецький центр творчої інтелігенції». Ця подія – наслідок дієвої реакції представників місцевої влади на заяви громади (які були в основі проведення круглого столу «Території культури Приірпіння» від 19.05.2011) про те, що в місті бракує сучасних мистецьких осередків, де б проводилися інструментальні концерти, театральні вистави, камерні поетичні вечори, одним словом, - вирувало б насичене творче життя. Начальник відділу культури і туризму Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк не лишилася байдужою до потреб ірпінців, розпочавши активну роботу в цьому напрямку. Для допомоги в реалізації задуму була запрошена до роботи на посаду директора Центрального будинку культури Юлія Бережко-Камінська – журналіст, поетеса, в недалекому минулому – художній керівник «Уваровського дому», що у Ворзелі, яка своєю активною творчою діяльністю посприяла тому, щоб розбудити у громади бажання мати подібний Мистецький центр в Ірпені. Яким він буде? Чим наповниться його діяльність? Із цими запитаннями редакція «Передмістя» і звернулася до Юлії Миколаївни.
Ю.Бережко-Камінська: Ми живемо у час, коли довкола багато чого змінюється. Не обійтися без нового витку і в діяльності у сфері культури. Будинки культури, які дісталися нам від радянської епохи, у своїй переважній більшості ніби застигли у тому часовому вимірі, і, відповідно, морально застаріли. Якщо ми не спробуємо зараз у цій ситуації щось змінити, то зовсім втратимо можливість зробити це у майбутньому: вже й так у людей, на жаль, склалися негативні стереотипи щодо подібних закладів. Найстрашніше те, що від них не очікують чогось цікавого і безпосереднього. Їх взагалі, ніби не помічають. У цьому не треба звинувачувати когось, треба змінюватися самому.
Ідея ж створення Мистецького центру в Ірпені була на вустах багатьох людей і це чудово: громада сама відчуває потребу у такому осередку, моя ж задача, – підтримати і допомогти її реалізувати в міру тих можливостей, які у мене є.
Данута Костура: Відомо, що в день відкриття «Мистецького центру» була підписана колективна декларація про творчу співпрацю та взаємну інформаційну підтримку між багатьма закладами культури, громадськими організаціями, клубами, культурними осередками не лише регіону, а й Києва. З якою метою це було зроблено?
Ю.Б.-К.: Нині чимало різноманітних осередків культури, однак вони часто навіть один про одного мало що знають, не кажучи вже про те, щоб до пересічних жителів регулярно доходила інформація про їхню діяльність. Познайомити їх між собою, об’єднати для реалізації певних спільних проектів, допомогти знайти нових однодумців – одне із завдань «Мистецького центру». Ми не повинні лишати один одного на одинці зі своїми проблемами. Адже вони у нас спільні, як і мета – створити таке культурно-інформаційне середовище, в якому б людям добре жилося і творилося. А втілити задумане завжди легше гуртом, аніж поодинці.
То ж на сьогодні серед наших партнерів - Київський Будинок вчених Національної Академії наук, другий канал Українського радіо – радіо «Промінь», Київське вагнерівське товариство, Літературний музей Григорія Кочура в Ірпені, ірпінська дитяча музична школа, Ірпінський осередок Всеукраїнської творчої асоціації «Конгрес літераторів України», Літературна студія «Письменник в Інтернет-просторі», Ірпінська громадська організація «Українська народна рада», газети «Ірпінський вісник» та «Вісті Приірпіння» і багато інших організацій: більше тридцяти. Вже зараз програма заходів «Мистецького центру» розміщена в Київському будинку вчених, а їхній план заходів – у нас. І такий обмін налагоджується з усіма іншими партнерами центру.
Д.К.: Які форми і напрямки діяльності «Мистецького центру»?
Ю.Б.-К.: У нас на сьогодні виокремлюється три основні напрямки: мистецький, культурно-просвітницький і науковий. Найбільший, звичайно, мистецький. У його рамках - і вечори поезії, інструментальної живої музики, авторської пісні, оперного співу, театральні постановки, діалоги з майстрами, презентації видань, інших закладів і проектів, виставки живопису і фото тощо. Також започатковуються нові клуби і студії: клуб «Шедеври світового кіномистецтва», який очолює відомий кінорежисер Олександр Столяров, жіночий і туристичний клуби, літературна майстерня, запрошуються бажаючі до філіалу київської вокальної студії «Бельканто», почав діяти дитячий «Театр Андерсена». Збережено усі ті гуртки і клуби, які діяли раніше.
Програма, запущена з моменту відкриття «Мистецького центру», насичена. Розпочався цикл семінарів «Еліта народу», який на високому професійному рівні веде київський журналіст Михайло Притула, готуємося до презентації нової книжки відомої поетеси, лауреата літературних премій Ірини Іванченко, приїзду піаніста-імпровізатора Романа Коляди, музикантів Київської національної музичної академії, зустрічі із режисером Олександром Столяровим, вистав для дітей театру «Карнавал» та Ужгородського музично-драматичного театру. На найближчий час розробляється цикл лекцій з основ світового мистецтва, концерти з оперними співаками, театральні вистави, презентації нових проектів, вечори поезії. Уже на цей час у нас відбулися творчі вечори з поетами з Луганська та Сизрані (Росія), кращі твори наших авторів будуть опубліковані в Самарській області. Побажання виступити надходять від авторів з Донецька, Херсону, Запоріжжя, Харкова. І – це не аматори-початківці, а поети, твори яких вивчають у місцевих школах, які мають у своєму доробку добрий десяток книжок.
Д.К.: Як вони дізнаються про існування Мистецького центру?
Ю.Б.-К.: Хтось – приїздить відпочивати в Ірпінь і випадково натрапляє на нас, приєднується, зав’язується співпраця. Ірпінська публіка приймає зазвичай тепло і з інтересом, то ж гість у себе на батьківщині розповідає про виступ своїм друзям і ті, приїжджаючи в наші краї, теж виявляють бажання познайомитися. Хтось – натрапляє на інформацію про нас в Інтернеті, у ЗМІ і таким чином виходить на нас.
Д.К.: А чи достатньо людей відвідує подібні заходи?
Ю.Б.-К.: До відкриття «Мистецького центру» ми збиралися в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї. На більшості вечорів зносили в залу усі стільці, які є у приміщенні, аби розмістити публіку. Зараз для цієї діяльності реконструюємо фойє Центрального будинку культури під камерну залу, завозимо музичний інструмент, шукаємо можливості наповнити її необхідним. Іншого приміщення, де була б відповідна акустика і самі умови, у місті поки що немає. Багатьох людей, на жаль, засмучує та обставина, що Центральний будинок культури знаходиться дещо поодаль від центру (15 хв. ходи), і дорога до нього – і досі (це жах!) в деяких місцях без тротуарів, проте ми пропонуємо альтернативу для тих, хто їздить за подібним дозвіллям до Києва: а чому б Києву не їздити до нас? Ірпінцям це буде і дешевше, і зручніше, і, гадаю, приємніше: у нашому місці така мистецька програма! Тільки треба пережити складний час становлення: чим більше людей про нас знатимуть і приходитимуть на наші заходи (більшість з яких безплатні), тим кращою ставатиме сама програма і вищим рівень учасників.
Д.К.: А фінансово як Вам?
Ю.Б.-К. Як і всім іншим подібним закладам – важко. Шукаємо підтримки у всіх небайдужих до мистецтва людей, із вдячністю приймаємо від громади те, що їм не потрібно: хто самовар принесе, хто – квітку, хто фортепіано подарує… Величезна допомога була нам виявлена директором місцевої компанії «Гарант-житло» В.С.Пікуліком, який посприяв відновленню паркету в камерній залі – вона буквально ожила, засяяла. Дуже сподіваємося на те, що знайдеться добродій, який допоможе оновити світильники, придбати гардини. Ми не розраховуємо на розкішне оздоблення, однак елементарний затишок і краса – це ті необхідні умови, без яких немислимий справжній сучасний «Мистецький центр».
Д.К.: Чи не вважаєте, що спершу потрібно було зробити камерну залу, а лише потім – започатковувати сам центр?
Ю.Б.-К.: Я так спершу і планувала. Однак, як тільки приступила до роботи, почали надходити одна за іншою цікаві пропозиції творчих заходів від митців і я зрозуміла – що цей процес загальмувати просто неможливо! Приірпінська інтелігенція з таким натхненням сприйняла ідею створення «Мистецького центру» і почала продукувати різноманітні ідеї, що у мене просто жодного вихідного не лишається на кілька місяців вперед! Зупинити цей процес – певною мірою загасити людський запал. Він же на сьогодні – найбільший скарб, тому що культура на ентузіазмі тільки й тримається. А приміщення – воно має служити людям, і я впевнена, що разом нам вдасться не тільки його оновити, а й вдихнути у нього нове – яскраве і змістовне життя.
Розмову вела Данута Костура
Ю.Бережко-Камінська: Ми живемо у час, коли довкола багато чого змінюється. Не обійтися без нового витку і в діяльності у сфері культури. Будинки культури, які дісталися нам від радянської епохи, у своїй переважній більшості ніби застигли у тому часовому вимірі, і, відповідно, морально застаріли. Якщо ми не спробуємо зараз у цій ситуації щось змінити, то зовсім втратимо можливість зробити це у майбутньому: вже й так у людей, на жаль, склалися негативні стереотипи щодо подібних закладів. Найстрашніше те, що від них не очікують чогось цікавого і безпосереднього. Їх взагалі, ніби не помічають. У цьому не треба звинувачувати когось, треба змінюватися самому.
Ідея ж створення Мистецького центру в Ірпені була на вустах багатьох людей і це чудово: громада сама відчуває потребу у такому осередку, моя ж задача, – підтримати і допомогти її реалізувати в міру тих можливостей, які у мене є.
Данута Костура: Відомо, що в день відкриття «Мистецького центру» була підписана колективна декларація про творчу співпрацю та взаємну інформаційну підтримку між багатьма закладами культури, громадськими організаціями, клубами, культурними осередками не лише регіону, а й Києва. З якою метою це було зроблено?
Ю.Б.-К.: Нині чимало різноманітних осередків культури, однак вони часто навіть один про одного мало що знають, не кажучи вже про те, щоб до пересічних жителів регулярно доходила інформація про їхню діяльність. Познайомити їх між собою, об’єднати для реалізації певних спільних проектів, допомогти знайти нових однодумців – одне із завдань «Мистецького центру». Ми не повинні лишати один одного на одинці зі своїми проблемами. Адже вони у нас спільні, як і мета – створити таке культурно-інформаційне середовище, в якому б людям добре жилося і творилося. А втілити задумане завжди легше гуртом, аніж поодинці.
То ж на сьогодні серед наших партнерів - Київський Будинок вчених Національної Академії наук, другий канал Українського радіо – радіо «Промінь», Київське вагнерівське товариство, Літературний музей Григорія Кочура в Ірпені, ірпінська дитяча музична школа, Ірпінський осередок Всеукраїнської творчої асоціації «Конгрес літераторів України», Літературна студія «Письменник в Інтернет-просторі», Ірпінська громадська організація «Українська народна рада», газети «Ірпінський вісник» та «Вісті Приірпіння» і багато інших організацій: більше тридцяти. Вже зараз програма заходів «Мистецького центру» розміщена в Київському будинку вчених, а їхній план заходів – у нас. І такий обмін налагоджується з усіма іншими партнерами центру.
Д.К.: Які форми і напрямки діяльності «Мистецького центру»?
Ю.Б.-К.: У нас на сьогодні виокремлюється три основні напрямки: мистецький, культурно-просвітницький і науковий. Найбільший, звичайно, мистецький. У його рамках - і вечори поезії, інструментальної живої музики, авторської пісні, оперного співу, театральні постановки, діалоги з майстрами, презентації видань, інших закладів і проектів, виставки живопису і фото тощо. Також започатковуються нові клуби і студії: клуб «Шедеври світового кіномистецтва», який очолює відомий кінорежисер Олександр Столяров, жіночий і туристичний клуби, літературна майстерня, запрошуються бажаючі до філіалу київської вокальної студії «Бельканто», почав діяти дитячий «Театр Андерсена». Збережено усі ті гуртки і клуби, які діяли раніше.
Програма, запущена з моменту відкриття «Мистецького центру», насичена. Розпочався цикл семінарів «Еліта народу», який на високому професійному рівні веде київський журналіст Михайло Притула, готуємося до презентації нової книжки відомої поетеси, лауреата літературних премій Ірини Іванченко, приїзду піаніста-імпровізатора Романа Коляди, музикантів Київської національної музичної академії, зустрічі із режисером Олександром Столяровим, вистав для дітей театру «Карнавал» та Ужгородського музично-драматичного театру. На найближчий час розробляється цикл лекцій з основ світового мистецтва, концерти з оперними співаками, театральні вистави, презентації нових проектів, вечори поезії. Уже на цей час у нас відбулися творчі вечори з поетами з Луганська та Сизрані (Росія), кращі твори наших авторів будуть опубліковані в Самарській області. Побажання виступити надходять від авторів з Донецька, Херсону, Запоріжжя, Харкова. І – це не аматори-початківці, а поети, твори яких вивчають у місцевих школах, які мають у своєму доробку добрий десяток книжок.
Д.К.: Як вони дізнаються про існування Мистецького центру?
Ю.Б.-К.: Хтось – приїздить відпочивати в Ірпінь і випадково натрапляє на нас, приєднується, зав’язується співпраця. Ірпінська публіка приймає зазвичай тепло і з інтересом, то ж гість у себе на батьківщині розповідає про виступ своїм друзям і ті, приїжджаючи в наші краї, теж виявляють бажання познайомитися. Хтось – натрапляє на інформацію про нас в Інтернеті, у ЗМІ і таким чином виходить на нас.
Д.К.: А чи достатньо людей відвідує подібні заходи?
Ю.Б.-К.: До відкриття «Мистецького центру» ми збиралися в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї. На більшості вечорів зносили в залу усі стільці, які є у приміщенні, аби розмістити публіку. Зараз для цієї діяльності реконструюємо фойє Центрального будинку культури під камерну залу, завозимо музичний інструмент, шукаємо можливості наповнити її необхідним. Іншого приміщення, де була б відповідна акустика і самі умови, у місті поки що немає. Багатьох людей, на жаль, засмучує та обставина, що Центральний будинок культури знаходиться дещо поодаль від центру (15 хв. ходи), і дорога до нього – і досі (це жах!) в деяких місцях без тротуарів, проте ми пропонуємо альтернативу для тих, хто їздить за подібним дозвіллям до Києва: а чому б Києву не їздити до нас? Ірпінцям це буде і дешевше, і зручніше, і, гадаю, приємніше: у нашому місці така мистецька програма! Тільки треба пережити складний час становлення: чим більше людей про нас знатимуть і приходитимуть на наші заходи (більшість з яких безплатні), тим кращою ставатиме сама програма і вищим рівень учасників.
Д.К.: А фінансово як Вам?
Ю.Б.-К. Як і всім іншим подібним закладам – важко. Шукаємо підтримки у всіх небайдужих до мистецтва людей, із вдячністю приймаємо від громади те, що їм не потрібно: хто самовар принесе, хто – квітку, хто фортепіано подарує… Величезна допомога була нам виявлена директором місцевої компанії «Гарант-житло» В.С.Пікуліком, який посприяв відновленню паркету в камерній залі – вона буквально ожила, засяяла. Дуже сподіваємося на те, що знайдеться добродій, який допоможе оновити світильники, придбати гардини. Ми не розраховуємо на розкішне оздоблення, однак елементарний затишок і краса – це ті необхідні умови, без яких немислимий справжній сучасний «Мистецький центр».
Д.К.: Чи не вважаєте, що спершу потрібно було зробити камерну залу, а лише потім – започатковувати сам центр?
Ю.Б.-К.: Я так спершу і планувала. Однак, як тільки приступила до роботи, почали надходити одна за іншою цікаві пропозиції творчих заходів від митців і я зрозуміла – що цей процес загальмувати просто неможливо! Приірпінська інтелігенція з таким натхненням сприйняла ідею створення «Мистецького центру» і почала продукувати різноманітні ідеї, що у мене просто жодного вихідного не лишається на кілька місяців вперед! Зупинити цей процес – певною мірою загасити людський запал. Він же на сьогодні – найбільший скарб, тому що культура на ентузіазмі тільки й тримається. А приміщення – воно має служити людям, і я впевнена, що разом нам вдасться не тільки його оновити, а й вдихнути у нього нове – яскраве і змістовне життя.
Розмову вела Данута Костура
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію