ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Воленька (1975) /
Проза
ДОРОГАЯ ИРИНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОРОГАЯ ИРИНА
«Дорогая Ирина,
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію