
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.29
23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
2025.06.29
22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
2025.06.29
17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
2025.06.29
14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
2025.06.29
12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
2025.06.29
11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі
2025.06.29
06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
2025.06.28
21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
2025.06.28
20:06
В лузі, серед конюшини,
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Задзижчав сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Задзижчав сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
2025.06.28
15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
2025.06.28
14:50
День Конституції є в Україні,
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави
2025.06.28
14:32
Частина друга
Жовч і кров
9.
Зотов прокинувся на квартирі у Львові, яку забезпечила йому місцева
2025.06.28
06:10
Задихаюсь від запахів літа, –
Потопаю в тих барвах цвітінь,
Де цвірінькають несамовито
Коноплянки й чижі: Дзінь-дзінь-дзінь.
Де постійно засліплює вічі
Тепле сонце промінням своїм, –
Де турботи і клопоти вічно
Послідовно оточують дім.
Потопаю в тих барвах цвітінь,
Де цвірінькають несамовито
Коноплянки й чижі: Дзінь-дзінь-дзінь.
Де постійно засліплює вічі
Тепле сонце промінням своїм, –
Де турботи і клопоти вічно
Послідовно оточують дім.
2025.06.27
22:02
Раптовий сніг, немовби кара неба.
Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
Нам кари іншої уже не треба.
Сама ненависть падає до ніг.
Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
Раптовий сніг, як марення вві сні.
Раптовий сніг крізь марево алюзій
Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
Нам кари іншої уже не треба.
Сама ненависть падає до ніг.
Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
Раптовий сніг, як марення вві сні.
Раптовий сніг крізь марево алюзій
2025.06.27
12:48
Смарагдом ваблять очі свіжі луки
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…
Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…
Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,
2025.06.27
09:13
Я дякую Богу, що жити велів,
ходити навшпиньках по сталій землі,
та вірити в диво чудесне.
Змивати цілунки липневих засмаг
у волошковому озері благ,
щоб в купелі серце воскресло.
Радіти жар-птиці та літеплу теж,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ходити навшпиньках по сталій землі,
та вірити в диво чудесне.
Змивати цілунки липневих засмаг
у волошковому озері благ,
щоб в купелі серце воскресло.
Радіти жар-птиці та літеплу теж,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ольга Воленька (1975) /
Проза
ДОРОГАЯ ИРИНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОРОГАЯ ИРИНА
«Дорогая Ирина,
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію