ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Воленька (1975) /
Проза
ДОРОГАЯ ИРИНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОРОГАЯ ИРИНА
«Дорогая Ирина,
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію