Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:27
Скачуть блискітки і примхи
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.
Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.
Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
2026.10.24
18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
2026.10.24
16:40
Не усі любили рокабілі,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Воленька (1975) /
Проза
ДОРОГАЯ ИРИНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОРОГАЯ ИРИНА
«Дорогая Ирина,
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
наберись терпения и сигарет, что бы дочитать моё письмо.
В этом мире женственных мужчин,
Выслушай меня, моя подруга,
Есть, возможно, тысяча причин,
Сделать нам счастливыми друг друга.
Номер скорой помощи сейчас «103» с мобильного бесплатно. Но не спеши, я недавно проходила медосмотр и с головой у меня полный порядок.
Да, я предлагаю тебе союз двух янь. Ты и я. Спросишь, долго ли я думала? Нет, не долго. И ты говорила, что долго думать мне не идет. Вот мой бизнес-жизни план и плюсы нашего союза.
У твоих детей будет разнообразное трехразовое питание. Не «потом», «возьмите сами» и «на выходных», а полноценные завтрак, обед и ужин. А у моего сына появятся старшие брат и сестра. И он прекратит разговаривать с игрушечными солдатиками и строить отношения с виртуальными Симпсонами.
Теперь жилплощадь. Наши четыре и три, поменяем на три, три и одну. Одна три – детям, вторая три – ты, я и мой кабинет, а один… Но об этом позже.
Уборку я беру на себя. Потому что, уборка, Ира, это не получасовое растыкивание вещей куда угодно «что б не мозолили глаза», а планомерное их упорядочение, с целью быстрого нахождения и удобства при использовании. Кстати, гладить буду тоже я. Оказывается, это надо делать.
Сведем наших домашних животных. Может тогда твоя кошка перестанет нянчить плюшевых зайцев, а мой кот… хотя, простим ему его маленькие кошачьи радости.
Свой рабочий день я сокращу до минимума. Буду ходить на работу, дабы не утратить навыков по нанесению макияжа. И вообще, смысл там сидеть за такую грустную зарплату. Тем более ты зарабатываешь хорошо. Будем откладывать деньги на отпуск. Я потом расскажу тебе, что такое «копилка».
И последнее. Почему? Быть с мужчинами, которых мы с тобой любим, у нас или у них, возможности нет. Жить по расчету я пробовала три раза. А, да, точно четыре, вечно забываю Серёженьку. Поэтому, остается третий, но не запасной вариант. Любовно-расчетный. Почему не с мужчиной? Ира, а есть ли они? Разве можно считать таковыми тех двоих, канувших в Лету? Или тех, угощавших нас (нас!) пивом, причем за наши же деньги? Или до сих пор не определившегося между умной и красивой? Или группу исчезнувших после первого свидания, испугавшись нашей самостоятельности и независимости? А та парочка с преждевременной эякуляцией? А влюблённые в себя мачо? А большие животы? А небритые подмышки? А носки?
Короче, выбор очевиден.
Но, как говорит моя мама «для здоровья», некоторые из них ещё пригодятся. Собственно для этого (помнишь?) мы и оставили однокомнатную квартирку. У них же дома вечно жена-стерва, теща-змея, дети – цветы жизни, или же любимая мамочка»
Я перечитала письмо ещё раз. Представила Иркину заинтересованность в начале, пепел в области декольте в середине текста и открытый рот в конце письма. Дописала посткриптум. И отправила всё Ирке на электронку.
«PS: Надеюсь, у тебя хватит здравого смысла мне отказать. Иначе, пропал весь наш мир»
Теперь я представила, как Ирка смеется, и заулыбалась сама. А что? Мы сами делаем себе настроение.
21.08.2010 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
