ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Зіньчук (2008) / Рецензії

 Сповідь фатальної жінки

Відгук на роман Олександра Дюма «Сповідь фаворитки»


До найкоштовніших перлин світової літературної класики, без сумніву, належить роман «Сповідь фаворитки» всесвітньо відомого французького прозаїка Олександра Дюма. Нове видання цього безцінного шедевру в перекладі російською мовою вийшло у світ в харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» 2010 року, але мені випала нагода насолоджуватись читанням цього об’ємного (780 с!!), але надзвичайно захоплюючого роману лише тепер.
Роман написано в жанрі псевдо мемуарів, це – детальний, історично достовірний життєпис відомої авантюристки Леді Гамільтон, відомої також під ім’ям Емми Лайонни –дружини англійського посла в Неаполі, коханки легендарного англійського адмірала Нельсона і фаворитки неаполітанської королеви Марії Кароліни. Книга стосується того періоду творчості письменника, коли він жив в Неаполі і мав можливість доступу до архівів Королівства обох Сицилій, хоча задум книги виник набагато раніше – ще у своїх «Мемуарах» (1852-1855 р) письменник запитував себе: «О, прекрасна і фатальна Емма Лайонна!. Який історик наважиться стати Тацитом твого життя, який поет наважиться стати Ювеналом твоїх пристрастей!». (Розділ XIII)
Вже з першої сторінки автор манить свого читача в світ пригод, яких зазнає головна героїня - звичайна селянка, донька служниці, що здійснює стрімку кар’єру, приїхавши підкоряти Лондон без жодної надії досягнення успіху. Вона, звичайно, дуже красива, але чи мало на Туманному Альбіоні вродливих жінок, які стають швачками або, під впливом складних життєвих обставин заробляють шматок хліба легкою поведінкою?… Але Емма спочатку стає коханкою адмірала Джона Пейна, потім позує, як модель відомому художникові, Ромні, має нагоду бути в товаристві представників вищих верств сучасного їй суспільства, виходить заміж за лорда Гамільтона, стає найближчою подругою, іноді навіть помічницею у виконанні злочинів королеви Неаполя, і зрештою – коханою жінкою славетного адмірала Гораціо Нельсона.
Правду кажучи, славетною коханою жінкою, адже крім нещадних людських пересудів, які, почасти, відігравали фатальну роль у непростій долі головної героїні, образ легендарної леді Гамільтон, цікавив та надихав до творчості численних художників, поетів та письменників найславетнішим з яких залишиться Олександр Дюма.
У своєму романі письменник силою свого таланту змальовує процес становлення особистості, кар’єри слабкої жінки, яка вступаючи у світ, не має жодного шансу виділитися з поміж пересічних обивателів. Однак, завдяки незламній волі до життя, сильному характерові та харизматичній чарівності не лише досягає бажаних висот, а й стає безпосередньою учасницею, можливо винуватицею знаменних історичних подій, що змінили хід європейської та світової історії.

19.11.2011




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-11-19 12:49:32
Переглядів сторінки твору 1339
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.061 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.868 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.28 10:11
Автор у цю хвилину відсутній