ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.19 18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.

В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,

Євген Федчук
2024.05.19 15:01
Травень місяць на порозі. Сонце в небі світить
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под

Козак Дума
2024.05.19 13:59
Одного погожого ранку, у перші дні березня, велика ватага любителів підлідного лову зібралася за околицею села Новокиївка, на самому березі Дніпра. Оскільки сьогоднішній день був вихідним, багато мешканців вирішили спробувати свого щастя – змістовно прове

Володимир Бойко
2024.05.19 12:13
Потвори видають свою потворність за неповторність. Росіяни поважають тільки підкорені народи, усіх інших ненавидять або бояться. Ті, що прикидаються носіями абсолютної істини, найчастіше і є абсолютними брехунами. Правду можна скомпілювати так,

Олександр Сушко
2024.05.19 11:36
Сусідка укотре прийшла зарюмсаною. Це й не дивно, бо власне чадо щоденно мордує власну неню. З виду - хлопець як хлопець: повнощокий, сідниці ледь улазять у штани, пузо звисає аж до колін. І це при тому, що йому всього лишень 25 годочків і ніякі хвороб

Микола Соболь
2024.05.19 09:09
Кажеш, з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили у тарілці супу?!
19.05.24р.

Віктор Кучерук
2024.05.19 06:04
Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…

Микола Соболь
2024.05.19 04:20
Открытое письмо Артуру Курдиновскому Артур Дмитриевич, меня смутили и даже весьма огорчили Ваши последние по времени публикации. Несколько цитат. О русском языке - «свинособача мова» («Народу, отрезающему головы»). Однако в миру, как говорится, Вы об

Артур Курдіновський
2024.05.19 02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.

Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:

Вадим Василенко
2024.05.18 20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом

Тетяна Левицька
2024.05.18 18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.

Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом

Микола Соболь
2024.05.18 11:26
Шановна редакція майстерень! Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт

Віктор Кучерук
2024.05.18 06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.

Микола Соболь
2024.05.18 05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,

Артур Курдіновський
2024.05.18 01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.

Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:

Ілахім Поет
2024.05.18 00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Світличний (1929) / Публіцистика

        Фраґмент листа Івана Світличного з ув’язнення




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-01-23 15:30:30
Переглядів сторінки твору 5434
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.924 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.477 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми АВТОРИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Соціально-громадська тематика
Довкола відомих персон
Автор востаннє на сайті 2012.01.23 19:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 19:50:08 ]
Повернення Івана Світличного на Луганщину триває

З блогу http://politiko.ua/blogpost7608

"Уперше Івана Світличного органи КДБ СРСР заарештували 31 серпня 1965 року й звільнили через вісім місяців. Офіційно він не мав робочого місця за фахом, але літературної та наукової праці не залишав ніколи, навіть тоді, коли 12 січня 1972 року був заарештований вдруге й ув’язнений на сім років таборів суворого режиму і п’ять років заслання.Більшість літературних творів Іван Світличний написав у таборі. Це вірші, поеми, переклади з польської, словенської, сербської, словацької, чеської, турецької, найбільше – з улюбленої французької. А ще літературознавчі студії, робота над словником синонімів української мови і наполегливе редагування табірного самвидаву, що, потрапляючи за кордон, демонстрував усьому світові нескореність руху опору серед політичних в’язнів.

У вірші «Парнас» Іван Світличний подумки знову зустрічається з незабутніми творами своїх побратимів Ігоря Калинця, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Василя Голобородька, Василя Стуса:Парнас! І що ті шпони й допит?Не вірю в будень, побут, клопіт –В мізерію, дрібнішу тлі.Вщухає суєтна тривога.І в небесах я бачу БогаІ Боже слово на землі.Коли читаєш двотомне видання листів Івана Світличного, яке побачило світ завдяки дружині Леоніді, сестрі Надії та Михайлині Коцюбинській, не перестаєш захоплюватися його силою духу, мужністю і незламністю. Якби не деякі подробиці табірного побуту, то здається, що листи ці написані письменником і вченим, який врешті-решт отримав змогу творчо працювати, читати сотні різноманітних книг і періодичних видань, особливо з філософії, мовознавства, літературознавства, чи не всі лінгвістичні словники, що тоді виходили.Літературознавець Михайлина Коцюбинська зауважувала, що Іван Світличний використовував листи як іще одну нагоду реалізувати свої професійні інтереси критика ще в 60-х роках. А в 70-х роках, перебуваючи в ув’язненні й на засланні, епістолярна критика стала основним виявом його літературознавчих інтересів.

У листі до дружини від 27 квітня 1975 року Іван Світличний писав, що взагалі втратив смак до читання середньої літератури, а з більшою насолодою читає щось наукове, філологічне. «Зокрема, порадь Михасі прочитати видрукувану в №3 «Вопросов литературы» за цей рік статтю С.Ломінадзе про Лермонтова. Я читав її як роман. У нас, на Україні, навіть схожого чогось не буває».Лист від 31 жовтня 1975 року: «Чи читала Ти в №10 «Вітчизни» вірші М.Вінграновського? Дуже приємно, що чоловік попри всі несприятливості лишився самим собою і зберіг чистим своє поетичне світобачення. Особливо це звучить на тлі Драчевих дисонансів. Якби ще й Ліну почути, як Вінграновського!Зверни увагу на поезії М.Фішбейна – вони надруковані одразу після М.Вінграновського. Такий свіжий і витончений поетичний талант».А в листі до дружини від 21 березня 1976 року з болем згадує про тогорічного лауреата Шевченківської премії Івана Драча й наводить слова Михайлини Коцюбинської, де вона порівнювала шлях теперішнього лауреата з долею Павла Тичини, «якого вона також дуже любила».Лист від 16 травня 1976 року: «Читаю я, як і взагалі останнім часом, мало, але отримав «Крайнебо» Тютюнника і читав з цікавістю: це не нове слово в літературі, однак автор зберіг такий погляд на героїв, який зараз трапляється рідко: вони живуть самоцільним життям, мало залежать від високих людських матерій, і події, здавалося б суто побутові, для них є життєвими. Це ще від класичної літератури, сильно прозвучало у його брата, а в теперішніх Гончарів і Стельмахів вивітрилося зовсім і звучить тому, як щось незвичне і несподіване».

Останній літературний твір Івана Світличного – це переклад на сучасну українську мову літературну пам’ятку епохи Київської Русі « Слова о полку Ігоревім», про що й повідомив у листі до свого побратима Євгена Сверстюка 17 червня 1981 року, сподіваючись у майбутньому вдосконалити перший варіант.Однак більше нового літературного майбутнього в Івана Світличного не було. Перебування на засланні у високогірному районі Алтаю спричинило 20 серпня 1981 року тяжкий інсульт. Важко хворим змушений відбувати увесь термін ув’язнення, яке закінчилося 23 січня 1983 року. Помер Іван Світличний 25 жовтня 1992 року і похований на Байковому цвинтарі неподалік від могил Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина..."