Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
2026.07.31
05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги)
…Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року.
За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Леді – викрадачка сердець
В новому історичному пригодницькому романі «Леді -послушниця» змальовано трагічні сторінки боротьби за корону Англії між нащадками Генріха І Боклерка – Стефаном та імператрицею Матильдою.
Своєрідною особливістю твору є глибокі знання письменницею історії середньовічної Англії, саме тому описувані події є цілком зрозумілими та доступними читачеві. Вони виступають тлом для захоплюючих пригод численних персонажів, з якими зовсім не хочеться прощатися закінчивши книгу.
Головна героїня роману – красива та спокуслива Мілдред Грондвудська – донька саксонського барона Едгара Армстронга, не бажаючи стати дружиною нелюба, залишає надійний батьківський замок, щоб перебути неспокійний час за стінами монастиря, де настоятельницею є її тітка –абатиса Бенедикта. Весела, пустотлива, безтурботна Мілдред, вперше в житті стикається з небезпеками, жорстокістю, підступністю, що панують в Англії під час нищівної громадянської війни.
На власному гіркому досвіді, тендітній дівчині, яка виросла у атмосфері любові та пошани, доведеться вчитися пізнавати справжню сутність людей, що оточуватимуть її під час цієї виснажливої подорожі.
Довірлива, але рішуча Мілдред, мусить сама приймати важливі рішення та нести відповідальність за власні вчинки, які іноді відіграють фатальну роль у її долі. Вона ніколи не сприймає кохання як забавку, а жертвує собою лише заради того, щоб пронести невгасимий вогник цього всеохоплюючого світлого почуття серед труднощів життєвої стежини повсякденності.
На сторінках неперевершеного любовного роману авторка піднімає низку тем, які були актуальними для тогочасного англійського суспільства, але не втратили своєї важливості й зараз. Це тема впливу політики та інтересів держави на сферу кохання та заміжжя для дівчат заможного роду.
Дуже цікаво та майстерно авторка опрацьовує тему соціальної нерівності, а відтак і неможливості шлюбу між пристрасним бродягою Артуром і багатою лелі, адже нареченого для неї вже обрала сама англійська королева.
Як стверджує письменниця в передмові до книги, цей роман є початком в дилогії «Далеке світло». А отже, прихильників романтичної літератури та непересічного таланту Сімони Вілар очікує захоплююче та зворушливе продовження цієї історії кохання, яку, на мою думку, можна справедливо порівняти з Шекспірівським романтизмом та пристрастями.
22.02.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леді – викрадачка сердець
Відгук на роман «Леді - послушниця» сучасної письменниці Сімони Вілар
Вже з першої сторінки роману читач, ніби, поринає в атмосферу середньовічної Англії, з її неприступними замками, вишуканими балами, лицарями, галантними співцями – трубадурами, що понад усе прагнуть заволодіти серцем, увагою та рукою прекрасної дами.
В новому історичному пригодницькому романі «Леді -послушниця» змальовано трагічні сторінки боротьби за корону Англії між нащадками Генріха І Боклерка – Стефаном та імператрицею Матильдою.
Своєрідною особливістю твору є глибокі знання письменницею історії середньовічної Англії, саме тому описувані події є цілком зрозумілими та доступними читачеві. Вони виступають тлом для захоплюючих пригод численних персонажів, з якими зовсім не хочеться прощатися закінчивши книгу.
Головна героїня роману – красива та спокуслива Мілдред Грондвудська – донька саксонського барона Едгара Армстронга, не бажаючи стати дружиною нелюба, залишає надійний батьківський замок, щоб перебути неспокійний час за стінами монастиря, де настоятельницею є її тітка –абатиса Бенедикта. Весела, пустотлива, безтурботна Мілдред, вперше в житті стикається з небезпеками, жорстокістю, підступністю, що панують в Англії під час нищівної громадянської війни.
На власному гіркому досвіді, тендітній дівчині, яка виросла у атмосфері любові та пошани, доведеться вчитися пізнавати справжню сутність людей, що оточуватимуть її під час цієї виснажливої подорожі.
Довірлива, але рішуча Мілдред, мусить сама приймати важливі рішення та нести відповідальність за власні вчинки, які іноді відіграють фатальну роль у її долі. Вона ніколи не сприймає кохання як забавку, а жертвує собою лише заради того, щоб пронести невгасимий вогник цього всеохоплюючого світлого почуття серед труднощів життєвої стежини повсякденності.
На сторінках неперевершеного любовного роману авторка піднімає низку тем, які були актуальними для тогочасного англійського суспільства, але не втратили своєї важливості й зараз. Це тема впливу політики та інтересів держави на сферу кохання та заміжжя для дівчат заможного роду.
Дуже цікаво та майстерно авторка опрацьовує тему соціальної нерівності, а відтак і неможливості шлюбу між пристрасним бродягою Артуром і багатою лелі, адже нареченого для неї вже обрала сама англійська королева.
Як стверджує письменниця в передмові до книги, цей роман є початком в дилогії «Далеке світло». А отже, прихильників романтичної літератури та непересічного таланту Сімони Вілар очікує захоплююче та зворушливе продовження цієї історії кохання, яку, на мою думку, можна справедливо порівняти з Шекспірівським романтизмом та пристрастями.
22.02.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Жіночі долі у трагедіях Вільяма Шекспіра"
• Перейти на сторінку •
"Байронічні мотиви у романі Емілі Бронте «Грозовий перевал»"
• Перейти на сторінку •
"Байронічні мотиви у романі Емілі Бронте «Грозовий перевал»"
Про публікацію
