Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.26
01:54
де любові острів?
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...
2026.07.26
00:41
Гриць із малечку марив Мальдівами,
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.
В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.
В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.
2026.07.25
20:55
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.07.25
18:34
Цілу ніч випитували Духи:
- Звідкіля втручання,
звідкіля?
- Зо земського тла, що бог
роздмухав -
там, де на енергії посуха -
звідтіля, кохані, звідтіля.
- Звідкіля втручання,
звідкіля?
- Зо земського тла, що бог
роздмухав -
там, де на енергії посуха -
звідтіля, кохані, звідтіля.
2026.07.25
17:30
Тридцять сім з половиною років
Пише вірш безпритульна душа.
Не знаходить омріяний спокій -
Тільки біль, тільки шрам від ножа.
Під дощем я ховаю сльозу
Тридцять сім з половиною років.
Хрест важкий дерев'яний несу,
Пише вірш безпритульна душа.
Не знаходить омріяний спокій -
Тільки біль, тільки шрам від ножа.
Під дощем я ховаю сльозу
Тридцять сім з половиною років.
Хрест важкий дерев'яний несу,
2026.07.25
13:14
Так шкода, що казка так швидко скінчиться
Зі снігу, і льоду, і вітру погроз.
Завиє у лісі самотня вовчиця
Крізь тугу і лютий недремний мороз.
І замість принцеси у шатах святкових
Нам явиться звична, буденна печаль.
Так замість польоту до хмар пурпур
Зі снігу, і льоду, і вітру погроз.
Завиє у лісі самотня вовчиця
Крізь тугу і лютий недремний мороз.
І замість принцеси у шатах святкових
Нам явиться звична, буденна печаль.
Так замість польоту до хмар пурпур
2026.07.25
10:16
риби на морському дні
очевидні або ні
їх вивчає гуманоїд
у підводному човні
електронні шпигуни
на війні як на війні
тільки нам все не до того
при сезонній метушні
очевидні або ні
їх вивчає гуманоїд
у підводному човні
електронні шпигуни
на війні як на війні
тільки нам все не до того
при сезонній метушні
2026.07.25
08:47
Лоскочи мою душу словами,
подаруй компліменти мені,
може, щось спалахне поміж нами
у забутім людьми курені.
Може, блискавка вдарить знадвору,
розколовши небес далину,
заіскриться смарагдове море,
подаруй компліменти мені,
може, щось спалахне поміж нами
у забутім людьми курені.
Може, блискавка вдарить знадвору,
розколовши небес далину,
заіскриться смарагдове море,
2026.07.25
07:21
Нема підстав, як і причин,
Клясти погоду, -
Бажане сонце з-за хмарин
Завжди виходить.
Невдовзі вітер віднесе
Важкі хмарини
І стане чистим небо все,
Як і донині.
Клясти погоду, -
Бажане сонце з-за хмарин
Завжди виходить.
Невдовзі вітер віднесе
Важкі хмарини
І стане чистим небо все,
Як і донині.
2026.07.24
23:28
На перехресті спогадів та мрій
Тримав за руку благодатне літо.
Веселку щастя бачив я з-під вій,
А червень, мов салюти, сипав квіти.
Стояв поет замислено-сліпий,
Хотілося заради інших жити.
О, небо! Сном про ті часи покрий,
Тримав за руку благодатне літо.
Веселку щастя бачив я з-під вій,
А червень, мов салюти, сипав квіти.
Стояв поет замислено-сліпий,
Хотілося заради інших жити.
О, небо! Сном про ті часи покрий,
2026.07.24
18:11
Для достойного життя
дав Бог землю народу.
Та лідери вирішили, що
не таку, не там, не стільки…
І повели багато люду,
майже весь народ,
всюди за більшою, кращою,
також Божою, але інших…
І хто вони тепер перед Богом?
24.07.2026р. UA
2026.07.24
17:43
Є потреба бути-вщухнуть
І тріпочучи зомліть ,
Духи злого нарікання
Дичиною захопить.
Розчепірь-но пальці щему,
Прикуси язик скорбот,
Видирайся на ґорґоші*
І тріпочучи зомліть ,
Духи злого нарікання
Дичиною захопить.
Розчепірь-но пальці щему,
Прикуси язик скорбот,
Видирайся на ґорґоші*
2026.07.24
17:03
Надія — вона така:
на поклик руша, де важко.
І тиха, й негомінка,
неначе пір’їнка пташки,
у душу впаде й живе —
така собі незнищенна.
Заповідає нове,
що станеться недаремно.
на поклик руша, де важко.
І тиха, й негомінка,
неначе пір’їнка пташки,
у душу впаде й живе —
така собі незнищенна.
Заповідає нове,
що станеться недаремно.
2026.07.24
15:50
Каліфорнійські береги
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.
Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.
Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...
2026.07.24
15:26
підприємці із міста пирятина
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці
2026.07.24
13:18
Стовпи зі світла - первісні знамення,
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.
Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.
Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Леді – викрадачка сердець
В новому історичному пригодницькому романі «Леді -послушниця» змальовано трагічні сторінки боротьби за корону Англії між нащадками Генріха І Боклерка – Стефаном та імператрицею Матильдою.
Своєрідною особливістю твору є глибокі знання письменницею історії середньовічної Англії, саме тому описувані події є цілком зрозумілими та доступними читачеві. Вони виступають тлом для захоплюючих пригод численних персонажів, з якими зовсім не хочеться прощатися закінчивши книгу.
Головна героїня роману – красива та спокуслива Мілдред Грондвудська – донька саксонського барона Едгара Армстронга, не бажаючи стати дружиною нелюба, залишає надійний батьківський замок, щоб перебути неспокійний час за стінами монастиря, де настоятельницею є її тітка –абатиса Бенедикта. Весела, пустотлива, безтурботна Мілдред, вперше в житті стикається з небезпеками, жорстокістю, підступністю, що панують в Англії під час нищівної громадянської війни.
На власному гіркому досвіді, тендітній дівчині, яка виросла у атмосфері любові та пошани, доведеться вчитися пізнавати справжню сутність людей, що оточуватимуть її під час цієї виснажливої подорожі.
Довірлива, але рішуча Мілдред, мусить сама приймати важливі рішення та нести відповідальність за власні вчинки, які іноді відіграють фатальну роль у її долі. Вона ніколи не сприймає кохання як забавку, а жертвує собою лише заради того, щоб пронести невгасимий вогник цього всеохоплюючого світлого почуття серед труднощів життєвої стежини повсякденності.
На сторінках неперевершеного любовного роману авторка піднімає низку тем, які були актуальними для тогочасного англійського суспільства, але не втратили своєї важливості й зараз. Це тема впливу політики та інтересів держави на сферу кохання та заміжжя для дівчат заможного роду.
Дуже цікаво та майстерно авторка опрацьовує тему соціальної нерівності, а відтак і неможливості шлюбу між пристрасним бродягою Артуром і багатою лелі, адже нареченого для неї вже обрала сама англійська королева.
Як стверджує письменниця в передмові до книги, цей роман є початком в дилогії «Далеке світло». А отже, прихильників романтичної літератури та непересічного таланту Сімони Вілар очікує захоплююче та зворушливе продовження цієї історії кохання, яку, на мою думку, можна справедливо порівняти з Шекспірівським романтизмом та пристрастями.
22.02.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леді – викрадачка сердець
Відгук на роман «Леді - послушниця» сучасної письменниці Сімони Вілар
Вже з першої сторінки роману читач, ніби, поринає в атмосферу середньовічної Англії, з її неприступними замками, вишуканими балами, лицарями, галантними співцями – трубадурами, що понад усе прагнуть заволодіти серцем, увагою та рукою прекрасної дами.
В новому історичному пригодницькому романі «Леді -послушниця» змальовано трагічні сторінки боротьби за корону Англії між нащадками Генріха І Боклерка – Стефаном та імператрицею Матильдою.
Своєрідною особливістю твору є глибокі знання письменницею історії середньовічної Англії, саме тому описувані події є цілком зрозумілими та доступними читачеві. Вони виступають тлом для захоплюючих пригод численних персонажів, з якими зовсім не хочеться прощатися закінчивши книгу.
Головна героїня роману – красива та спокуслива Мілдред Грондвудська – донька саксонського барона Едгара Армстронга, не бажаючи стати дружиною нелюба, залишає надійний батьківський замок, щоб перебути неспокійний час за стінами монастиря, де настоятельницею є її тітка –абатиса Бенедикта. Весела, пустотлива, безтурботна Мілдред, вперше в житті стикається з небезпеками, жорстокістю, підступністю, що панують в Англії під час нищівної громадянської війни.
На власному гіркому досвіді, тендітній дівчині, яка виросла у атмосфері любові та пошани, доведеться вчитися пізнавати справжню сутність людей, що оточуватимуть її під час цієї виснажливої подорожі.
Довірлива, але рішуча Мілдред, мусить сама приймати важливі рішення та нести відповідальність за власні вчинки, які іноді відіграють фатальну роль у її долі. Вона ніколи не сприймає кохання як забавку, а жертвує собою лише заради того, щоб пронести невгасимий вогник цього всеохоплюючого світлого почуття серед труднощів життєвої стежини повсякденності.
На сторінках неперевершеного любовного роману авторка піднімає низку тем, які були актуальними для тогочасного англійського суспільства, але не втратили своєї важливості й зараз. Це тема впливу політики та інтересів держави на сферу кохання та заміжжя для дівчат заможного роду.
Дуже цікаво та майстерно авторка опрацьовує тему соціальної нерівності, а відтак і неможливості шлюбу між пристрасним бродягою Артуром і багатою лелі, адже нареченого для неї вже обрала сама англійська королева.
Як стверджує письменниця в передмові до книги, цей роман є початком в дилогії «Далеке світло». А отже, прихильників романтичної літератури та непересічного таланту Сімони Вілар очікує захоплююче та зворушливе продовження цієї історії кохання, яку, на мою думку, можна справедливо порівняти з Шекспірівським романтизмом та пристрастями.
22.02.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Жіночі долі у трагедіях Вільяма Шекспіра"
• Перейти на сторінку •
"Байронічні мотиви у романі Емілі Бронте «Грозовий перевал»"
• Перейти на сторінку •
"Байронічні мотиви у романі Емілі Бронте «Грозовий перевал»"
Про публікацію
