Чо, не уявляєш, як мене розвеселила ця колискова :)) Тримай - це не переклад, а швидше так - перегук-переспів-національна інтерпретація-вільна варіація ну і все таке.
Останній рядок рос. варіанту звучить справді моторошно-жахливо - це важко відтворити не дослівно :)

під землею доброю
мертвячки,
їх їдять неспішно так
червячки,
їм, повір, малесенький,
все одно
що за тіло тріскати
бо воно
не змахне налякано
вітром рук,
тільки дощик мається:
стук-і-стук…

ким були покійнички,
червякам
абсолютно, скажемо,
пополам.
чи ти цар, чи блазень був
чи ти кат,
кожен тут зрівняється
брату брат.
шлюха чи святенниця
неспроста
під землею теплою
як сестра.

шепочи їм солодко:
баю-бай,
а тоді сходинками
утікай.
спи собі тихесенько
без тривог
стільки всюди гарного –
не дай Бог.

адамсівська колискова ))

філософія буття...

Сидить якось наш випусковий редактор (славнюня така дівчина, але день народження - 21 грудня, тоді ж, коли й у Сталіна, ну і норов десь підходящий), та й задумливо так каже:
- Оце якось замислилася: звідки у мене такий характер? А потім думаю: а якою я могла вирости, коли засинала під отаку колискову:
«Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю.
Пішов котик рятувати,
А вже киці й не видати.
Побіг котик у долину
Та й заліз аж на калину.
А калина ломиться,
А кіт богу молиться» -
ну і далі в тому ж дусі...
Це я до того, що як дочекаєшся колись онуків, то хоч не співай їм цю пісеньку… ;))

Можно проверять нервы на растяжимость. Мои натягивались, а потом - лопнули. Правда, от моего смеха.
Разгрузочное окончание. И умиротворяющее.
А комментарий Маре дэ Гренуиль великолепный.
Смешит Маришка :))