Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
НОЧЬ НА ИВАНА КУПАЛУ.
Хіба вона жахлива- ніч купальська?
Колише вітер в лузі трави запашні...
Принадна ніч, вельмишановна, царська!
В таку потрапиш тільки уві сні.
Зірковий вир у місячній долині
Спіткає до буття магічні сили:
Все колобродить у спекотній днині,
Любовне свято обіцяє милим...
До квітки квіточка- сплітається вінок,
Не лавровий: тисячолистник з м*ятою.
Дівчата з хлопцями побрались у танок
З лихою пристрастю: упевнено-завзятою!
Таємні почуття розчулили пекельною жагою,
Розбарвили чуттям нестримної любові,
Приватно долучив до слів магічну зброю
Для визнання кохання в кожнім слові.
Бурхлива і нестримна липнева насолода...
І папороті цвіт згубився у дурмані.
Така чуттю приємна жіноча ніжна врода-
Від неї розум чамріє, знаходиться в омані.
Немає часу й простору у цю казкову ніч.
Зплітаються слова вустами в коливанні.
Зникає тиск обурення та низка протиріч,
Та невгамовна тяга в сопернецтві-змаганні.
Усе стає загальною умовною шаною,
Ніхто нікому і нічого не повинен.
Ніхто не визнає нахабництво ганьбою-
Усе за течією нічного свята плине...
Иван Купала- народное название церковного праздника Рождества Иоанна Предтечи, Иоанна Крестителя. 7июля- период летнего солнцеворота. В этот день природа пребывает в самом соку, на вершине своих сил. На языческой Руси в это время чествовалось божество земных плодов- Купала. Его представляли в виде красивого и веселого юноши с большим венком из трав и ярких цветов на голове, держащего в руках летние дары природы. В благодарность за щедрость Купале приносили жертвы- сжигали на кострах травы, а кроме того, водили хороводы, распевали славящие божество песни.
С приходом христианства в празднование Купалы вплелись традиции отмечаемого в это же время церковного праздника Рождества Иоанна Предтечи, по библейским сказаниям крестившего простой люд в водах реки Иордан, в народном сознании постепенно сливался с образом божества Купалы, и его именем крестьяне прозвали святого Иоанна. А к языческим огненным обычаям присоединились обряды, связанные с водой, напоминающие о крещении как омыновенении в реке, по созвучию со словом "купать".
Ивана Купала- один из самых поэтичных и мистических праздников. Давным-давно славяне чествовали бога летнего солнцеворота- покровителя брака, любви и продолжения рода. Наши предки особо почитали две очищающие и оберегающие стихии: Огонь и Воду. Энергия Огня, как символическое проявление Бога-Солнца, соединилась с энергией Матери-Воды. Огонь олицетворял активную мужскую силу, которая прникает в женскую водную, несущую жизнь. Пример единения двух стихий- горящее деревянное колесо, олицетворение пылающего солнца и вселенского движения, скатывающееся в воду. В честь Купалы разжигали на краю деревни, за пределами поселения, большие костры, искры от которых должны были до самых звезд долетать. Возле костров разворачивались гуляния. Одним из важных обрядовых действий у костра было перепрыгивание через купальский огонь. Кто выше всех прыгнет- будет удачливее всех. Парни с девушками, чтобы закрепить свою любовь, прыгали через костер по двое, взявшись за руки.
Славяне верили, что купальский огонь уничтожает все эло- болезни, несчастья, нищету. Именно поэтому на нем сжигали старую ветхую одежду.
Прыгнув через костер, нужно было сразу броситься в воду- "лед и пламя" дают поразительный очищающий эффект. Девушки пытались так прыгнуть в воду, чтобы венок с головы поплыл по воде. Добрым знаком было, когда венок не тонул, а плыл. Массовое купание- один из главных обрядов Иванова дня. Славяне верили, что в ночь накануне праздника водоемы покидают водяные и русалки, поэтому можно безбоязненно купаться в них вплоть до Ильина дня. На рассвете было принято умываться росой. Этой же росой кропили стены своего дома, чтобы защитить жилье от нечисти. Был распространен обычай обливать встречных в Иванов день водой. Делалось это для того, чтобы в жаркую пору вызвать дождь.
Все травы и растения в Купальскую ночь обретают сверхестественную мощь. Дивным цветом распускается папоротник. Его цветок еще называют "жар-цвет", потому что он ,по преданию,будто горит красным пламенем, да таким ярким, что ночью становиться ясно. Легенда гласит, что каждый, кто сорвет этот цветок, приобретет магическую силу: будет предсказывать будущее, научится понимать язык птиц, растений и животных, а также получит способность становиться невидимым для человеческих глаз. Цветок папоротника способен открывать любые замки.
В купальскую ночь по земле ходит счастье, но вместе с ним и нечистая сила. В ночь на Ивана Купала читают оберег на всю семью от летаргии. Для этого зажигают три церковные свечи, встав на колени, читают особый заговор.
Купальская ночь считалась одной самой страшной и таинственной в году. Верили, что в этот день стирались границы между человеческими и потусторонними мирами. В эту ночь растения и животные разговаривали между собой. Одной из особенностей купальской ночи было снятие запретов. После купания молодые парни и девушки уединялись в ближайших рощах вовсе не со своей второй половинкой. По словам игумена Псковского Елизарьева монастыря Памфила, это было "мужам и отрокам великое падение, блудное им воззрение и женам мужатым осквернение, и девам растление." В ночь на Ивана Купала природа находилась на вершине своего расцвета. Люди так же, как и она, старались жить полной жизнью, соединиться со стихиями, взять у матушки-природы как можно больше и как можно лучше отблагодарить ее.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)