Кому, нам? Нам нічого не слабо:)

Присутність наша, дарма що незрима,
Але відчутна, за потреби, й з Риму:)

Перед тим, як напасти на горе-писак,
Потривожимо тих, в кого стиль є і смак.
До чиїх же постукаєм завтра дверей?
Несподіванка – козир усіх лотерей!

Редакціє, уточніть, будь ласка, весь список! :)

Перелік авторів, які потребують уваги? Та ледь не всі, окрім тих, хто робить перші публікації в нас...

А з тих, котрі означені як "в т.ч."? :)

Ну пародисти потребують уваги, як ніхто - вишкіл пародистів - найперша справа, ви ж розумієте, рівень пародистів, це ж бо майже завжди дійсний рівень загалу )

Якби це було б справді так, то не було б жодної потреби у пародіях, які звертають увагу на якісь недоречності у творах пародійованих авторів - в основному саме тому і з'являється пародія, на противагу пародіям-переспівам з викривленням у смішну чи принизливу сторону авторського сюжету без жодних на те причин.

Чи потрібні на ПМ ті, які просто намагаються виділитися за рахунок інших авторів, і просто паразитують на нетворчих моментах? Які самі не створюють нічого, і їхні публікації не є творчістю? Не знаю, вважаю, що особливо не потрібні, але ж не витравити це нічим? ) Хочеться ж таким авторам підтримувати ілюзію своєї дотичності до творчого процесу? Забирати в них і ще й ілюзію, напевно, не гуманно, та й чи можливо...

Потім з пародиста, якщо у нього існують проблеми з самокритикою, трапляється наступне:
- він починає себе вважати мало не вовком-санітаром у поетичному лісі;
- мало не гуру у поетичному питанні;
- мало не самим кращим гумористом у порівнянні з тими, кому не смішно;
І при цьому усьому сам віршує, як учень поетичної студії для школярів.

Але у пародій є свої шанувальники. Біля них можна завжди безкоштовно погигикати, а не йти "на петросяна" до театру, де квитки дорожчі за саме крісло, з якого можна гигикати.

Абстрактно, а не конкретно,
Г.С.

А чи кожен твір, який не називається пародією, претендує на оригінальність сюжету чи його оформлення? Чи не є такі твори переспівами давно відомих, і при тому далеко не талановитими переспівами? Наприклад, Борхес стверджує, що є всього 4 варіанти сюжетів, а французький дослідник Жорж Польті звів весь досвід світової драматургії до 36 стандартних сюжетних колізій.

Тому пародист, який пише переспів і конкретно вказує, на який твір, виглядає набагато чеснішим від таких авторів, які до того ж претендують на самобутність та оригінальність. Я ж кажу - головне не джерело натхнення, головне - як це джерело втамовує спрагу читачів. Якщо взяти воду з джерела і додати туди якісь інгредієнти - може вийти квас, чи пиво, чи кока-кола. Якщо взяти молоко - його можна випити свіжим, можна довести до кипіння, можна залишити скисати, аби отримати з нього ряжанку, сметану, кефір, сир і т.д. І вже споживачі вибирають, що їм більш до вподоби - кока-кола чи пиво, кефір чи сметана. :)

Так, Гаррі, це, напевно, найсмішніше, що може трапитися з пародистом - почати вважати себе гуру для інших, коли сам насправді знаходиться на рівні учня поетичної студії для школярів. І найсумніше.

А Петросяна можна безкоштовно подивитися по телевізору (якщо комусь ще досі смішно від його виступів). :)

Щодо стандартів, то все це на рівні того, що автор помер, і вже й гол.герой помер в стандартності... Спробую дати аргументом таку ідею - кожне відчуття має своє поствідчуття, кожне гаснуче чуття - негасиме інтелектуальне-духовно-душевне продовження, кожний сюжет - безмежну кількість особистісних розвитків у вічності індивідуальних продовжень...
Щодо авторів, які написали, можливо, не ідеальний твір "на папері", але послуговувалися щирим бажанням відтворити оте вище звучання, поетичне своє бачення - авторів, у яких, насправді, відбувся внутрішній мистецький процес, якісного вдосконалення себе, тут все зрозуміло, таким процесам і авторським потребам потрібно лише радіти, і бажати їм успіху в подальшому. А ось пародист, якщо він не розуміє з чим має справу, і що він робить в собі, і з собою, висміюючи дещо таки вторинне, без спроби делікатної допомоги з увиразненням - знаходиться, як на мене, таки за межами творчого процесу...
Тобто, як на мою скромну думку, головне завжди те, що відбувається в нас. І вже це формуватиме те, що ми залишаємо після себе, що ми пропонуємо іншим від свого імені. Але слова можуть бути не ідеально сказані, а рука чи погляд, чи дружнє ставлення - справжнім. То що тоді перекривлювати "дріб'язок"? Потрібна, напевно, доброзичлива оцінка цільності автора і твору - внутрішніх і "зовнішніх" процесів і допомога з гармонізацією того всього. Оце для нормального пародиста ніби було би цілком пристойним творчим завданням..

Золоті слова Ваші, Редакціє.
А звужувати тему, яку вміло чи ні, але намагався розкрити автор, до теми горілки (вона досить часто нагадує про себе), інтимних стосунків etc, мабуть, не варто. Нмсдд, треба запропонувати щось краще, і бажано своє. Щоправда, існує великий ризик отримати рішучу відсіч від автора першоджерела, якщо той прийшов на сайт як вчитель чи автор власних книжок. До того ж він міг "писати серцем" про те, що муляє, фіксуючи почуття-відчуття якоїсь історично важливої для нього особливої миті...
Та це вже - варіанти та нюанси.
Власний приклад - це чи не єдиний переконливий аргумент на користь високої поезії.
А де його взяти, якщо його немає, а є десятки чи сотні пародій, переспівів і нерідко смішних намагань написати щось ліричне і високопоетичне, якщо звик до ги-ги та га-га?

Добре, а як бути з тим, якщо якісь свої спогади та переживання згадались після прочитання вірша іншого автора і ти в результаті написав свій твір, хоч у ньому і вгадуються риси першоджерела? І додав до нього інші варіанти сюжету чи навіть створив свій? Але, оскільки ти вказав джерело натхнення, отже, твоя творчість вторинна і не заслуговує поваги чи визнання? Чи першоджерелом можуть бути лише власні порухи душі безвідносно до вже кимось колись описаних? Цікаво, як би автор першоджерела написав щось своє, не ознайомившись з іншим, вже написаним до нього? Звідки він міг би знати, наприклад, силаботоніку?

А щодо написаних "серцем, душею" та іншими частинами тіла речей, але технічно невиразних чи недосконалих - без коментарів...

До речі, вважаю, чудово зробив автор цього вірша, назвавши його "Remix", а не "пародія", і давши лінк на першоджерело (не порушуючи авторські права копіюванням чужого твору на свою сторінку), аби читачі при бажанні могли ознайомитись з першоджерелом самі). Напевно, візьму з нього приклад. )