Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
2026.02.26
22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
2026.02.26
20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
2026.02.26
20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
2026.02.26
20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
2026.02.26
19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
2026.02.26
17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леся Низова (1967) /
Публіцистика
"Глибінь, що зберігає традиції земні народу українського..."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Глибінь, що зберігає традиції земні народу українського..."
ІВАН РУСАВСЬКИЙ
Саме ці слова зі «Сватівської глибинки» відомого українського поета, члена Національної спілки письменників України Івана Низового віддзеркалюють, на мою думку, і сутність його творчості, і сутність визначної події, якою є видання цієї збірки поезії і прози Івана Низового Сватівським товариством шанувальників української мови імені М.Н. Щепенка.
Мабуть, від своїх пращурів – низових козаків Запорізької Січі, які в середині 17-го століття заселили дике поле сходу України і заснували Слобожанщину, Іван Данилович Низовий успадкував той самобутній національний світогляд, який, завдячуючи поетичному таланту та сумлінно набутій літературній майстерності, став щедрим джерелом хвилюючої патріотичної та ліричної української поезії.
Сватівщина і сватівчани – особлива тема в творчості Івана Даниловича. В нас, сватівчанах, поет бачить людей, які знають, хто вони такі, звідки прийшли, і чиїх батьків вони діти. У Сватовому і Гончарівці, Преображенному і Петрівці, Містках і Мілуватці, Свистунівці й Хомівці Іван Низовий зустрічає близьких за світосприйняттям земляків-слобожан, чує живу предківську мову.
Твори сучасних сватівських літераторів, митців поет сприймає як щедрий благодатний врожай, засіяний його близькими друзями-сватівчанами – засновниками літературної студії «Світанок» – світлої пам'яті Миколою Щепенком, Тимофієм Поляковим, Олександром Пархоменком, Миколою Уманцем, Олександром Гаренком.
Глибоконаціональна культурна і духовна аура Сватівщини надихнула Івана Даниловича Низового на написання збірки віршів, присвячених Сватівщині і сватівчанам.
Віршів, якими «серед руйновища держави» будується нова Держава, Українська.
Низький уклін Вам, Іване Даниловичу!
Ось один із віршів поета, написаний з любов"ю до Сватового:
"Так хочеться в степи,
На Сватівщину милу,
Де чуюсь не чужим
У кожному селі,
Де черпаю завжди
З криниць народних
Силу
І маю для душі
Прибутки немалі!
Дорого, підсихай,
Стелися шовком, траво,
Пробившись крізь асфальт
І розколовши брук...
Зустрінуся з людьми,
Що роблять добрі справи
Не гірш за докторів
Усіх, що є, наук.
Від просині проснись,
І проясній, мій простір
Сподіваний –
Без тебе ж потерпа
Мій підупалий дух,
І жде Володя Просін
Міського селюка – мене –
В своїх степах."
2006
Саме ці слова зі «Сватівської глибинки» відомого українського поета, члена Національної спілки письменників України Івана Низового віддзеркалюють, на мою думку, і сутність його творчості, і сутність визначної події, якою є видання цієї збірки поезії і прози Івана Низового Сватівським товариством шанувальників української мови імені М.Н. Щепенка.
Мабуть, від своїх пращурів – низових козаків Запорізької Січі, які в середині 17-го століття заселили дике поле сходу України і заснували Слобожанщину, Іван Данилович Низовий успадкував той самобутній національний світогляд, який, завдячуючи поетичному таланту та сумлінно набутій літературній майстерності, став щедрим джерелом хвилюючої патріотичної та ліричної української поезії.
Сватівщина і сватівчани – особлива тема в творчості Івана Даниловича. В нас, сватівчанах, поет бачить людей, які знають, хто вони такі, звідки прийшли, і чиїх батьків вони діти. У Сватовому і Гончарівці, Преображенному і Петрівці, Містках і Мілуватці, Свистунівці й Хомівці Іван Низовий зустрічає близьких за світосприйняттям земляків-слобожан, чує живу предківську мову.
Твори сучасних сватівських літераторів, митців поет сприймає як щедрий благодатний врожай, засіяний його близькими друзями-сватівчанами – засновниками літературної студії «Світанок» – світлої пам'яті Миколою Щепенком, Тимофієм Поляковим, Олександром Пархоменком, Миколою Уманцем, Олександром Гаренком.
Глибоконаціональна культурна і духовна аура Сватівщини надихнула Івана Даниловича Низового на написання збірки віршів, присвячених Сватівщині і сватівчанам.
Віршів, якими «серед руйновища держави» будується нова Держава, Українська.
Низький уклін Вам, Іване Даниловичу!
Ось один із віршів поета, написаний з любов"ю до Сватового:
"Так хочеться в степи,
На Сватівщину милу,
Де чуюсь не чужим
У кожному селі,
Де черпаю завжди
З криниць народних
Силу
І маю для душі
Прибутки немалі!
Дорого, підсихай,
Стелися шовком, траво,
Пробившись крізь асфальт
І розколовши брук...
Зустрінуся з людьми,
Що роблять добрі справи
Не гірш за докторів
Усіх, що є, наук.
Від просині проснись,
І проясній, мій простір
Сподіваний –
Без тебе ж потерпа
Мій підупалий дух,
І жде Володя Просін
Міського селюка – мене –
В своїх степах."
2006
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
