ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леся Низова (1967) /
Публіцистика
Заукраїнена душа Слобожанщини
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Заукраїнена душа Слобожанщини
Кілька років тому у літературно-просвітницьких колах Сватівщини відзначали піввікову річницю літстудії "Світанок", яку заснував у далеких п'ятдесятих роках минулого століття відомий на Слобожанщині письменник Микола Щепенко разом з пристрасними шанувальниками українського красного письменства лікарем Тимофієм Поляковим, культпрацівником Миколою Уманцем, вчителями Олександром Пархоменком й Олександром Гаренком. Ці потужні творчі постаті визначили зміст і напрямок розвитку літературного процесу в нашому краї на десятки років наперед. Підбиваючи підсумки зробленого, незмінний керівник літоб'єднання, член Національної спілки письменників України Микола Щепенко наголошував: "Сьогодні можемо впевнено сказати, що працювали: прагнули, вчилися, набували творчої майстерності, творили не даремно. "Світанок" висвітлив і вивів на широку дорогу літературного творення багатьох здібних – хороших і різних: поетів, прозаїків, драматургів, нарисовців, і кожного зі своєю мірою таланту, своїми уподобаннями та оригінальним голосом".
Відомий український поет Іван Низовий, з-під пера якого вийшло понад сто книжок, якого знають і люблять не тільки на Луганщині, а й у найвіддаленіших куточках України, був не лише справжнім і надійним товаришем кожного з фундаторів "Світанку", а й брав безпосередню активну участь у творчому житті сватівчан. Іван Данилович давно і щиро любить наше місто Сватове, наш рідний край слобожанський. І не згасає ця любов, можливо, тому, що Сватівщина нагадує поетові білопільське село Марківку на Сумщині, де він народився і виріс. Нагадує не лише мальовничими краєвидами, а й милою його серцю українською слобідською говіркою.
Прагнучи гідно відзначити ювілей літстудії "Світанок", Сватівське товариство шанувальників української мови "Джерело" імені Миколи Щепенка спільно з літературним товариством "Вибір" звернулися з проханням до Майстра поетичного слова, члена Національної спілки письменників України Івана Низового зібрати все написане за десятки років про Сватове та сватівчан і видати книжку. Поет охоче погодився.
Незабаром побачила світ книга з хвилюючою душу кожного українця назвою "У Сватовім світає Україна", до якої увійшли твори, присвячені нашому чарівному куточку Слобожанщини, її прекрасним людям, зокрема, Миколі Назаровичу Щепенку, поету й культпрацівникові Миколі Уманцю, хліборобу Івану Дробицькому, вчителю й пісняру Сергію Зятєву, поету й композитору, педагогу вищої категорії Сватівської школи мистецтв імені В. Зінкевича Василю Леоненку, керівнику району, Господарю з великої літери Івану Забурдаєву, фермеру, бізнесмену і неперевершеному пасічнику, справжньому патріоту землі нижньодуванської Олександру Кошовому, поетесі Олені Балабі, лікарю й господарнику, філософу й поету Івану Русавському, мілуватському літератору Івану Павленку. Йдеться у збірнику й про історико-культурні та духовні зв'язки з білопільцями – земляками автора, які брали участь у Сватівськму фестивалі "Слобожанський Спас".
Володимир Просін,
голова Сватівського товариства
шанувальників української мови
"Джерело" імені М.Н. Щепенка
Відомий український поет Іван Низовий, з-під пера якого вийшло понад сто книжок, якого знають і люблять не тільки на Луганщині, а й у найвіддаленіших куточках України, був не лише справжнім і надійним товаришем кожного з фундаторів "Світанку", а й брав безпосередню активну участь у творчому житті сватівчан. Іван Данилович давно і щиро любить наше місто Сватове, наш рідний край слобожанський. І не згасає ця любов, можливо, тому, що Сватівщина нагадує поетові білопільське село Марківку на Сумщині, де він народився і виріс. Нагадує не лише мальовничими краєвидами, а й милою його серцю українською слобідською говіркою.
Прагнучи гідно відзначити ювілей літстудії "Світанок", Сватівське товариство шанувальників української мови "Джерело" імені Миколи Щепенка спільно з літературним товариством "Вибір" звернулися з проханням до Майстра поетичного слова, члена Національної спілки письменників України Івана Низового зібрати все написане за десятки років про Сватове та сватівчан і видати книжку. Поет охоче погодився.
Незабаром побачила світ книга з хвилюючою душу кожного українця назвою "У Сватовім світає Україна", до якої увійшли твори, присвячені нашому чарівному куточку Слобожанщини, її прекрасним людям, зокрема, Миколі Назаровичу Щепенку, поету й культпрацівникові Миколі Уманцю, хліборобу Івану Дробицькому, вчителю й пісняру Сергію Зятєву, поету й композитору, педагогу вищої категорії Сватівської школи мистецтв імені В. Зінкевича Василю Леоненку, керівнику району, Господарю з великої літери Івану Забурдаєву, фермеру, бізнесмену і неперевершеному пасічнику, справжньому патріоту землі нижньодуванської Олександру Кошовому, поетесі Олені Балабі, лікарю й господарнику, філософу й поету Івану Русавському, мілуватському літератору Івану Павленку. Йдеться у збірнику й про історико-культурні та духовні зв'язки з білопільцями – земляками автора, які брали участь у Сватівськму фестивалі "Слобожанський Спас".
Володимир Просін,
голова Сватівського товариства
шанувальників української мови
"Джерело" імені М.Н. Щепенка
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію